Додаток
Форма 1
Додаток
Форма 2
Додаток
Форма 3
Додаток
Форма 4
Розширений пошук
Тарифна політика
Вхід|Реєстрація

Ru

En

Ua

Ухвала Вищого адміністративного суду України від 04.07.2017 у справі № 805/135/16-а
Пошук у тексті
Знайти
Вверх из Вниз
...
Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

Іменем України

04.07.2017 м. Київ № К/800/21911/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Юрченко В.П.,

суддів: Борисенко І.В., Приходько І.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Волноваської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області

на постанову та на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду

від 05.04.2016 Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.07.2016 у справі №805/135/16-а

за позовом Публічного акціонерного товариства «Великоанадольський вогнетривкий комбінат»доВолноваської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області провизнання недійсним

та скасування податкового повідомлення-рішення,-

...

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Великоанадольський вогнетривкий комбінат» (далі - ПАТ «ВВК», позивач/платник) звернулося до суду із адміністративним позовом, у якому просило: визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення Волноваської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (далі - ОДПІ, відповідач/платник) від 07.08.2015 №0001711501.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 05.04.2016, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.07.2016 позов задоволено в межах вказаних позовних вимог.

Не погоджуючись з рішенням судів, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволені позову відмовити, оскільки вважає, що вони були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, суди не надали належної оцінки обставинам відсутності у платника права самостійно (на свій розсуд) визначати період, у який підлягали відображенню податкові накладні з подальшим обрахуванням податкового кредиту.

В письмовому запереченні на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити в силі. Вказується, що доводи ОДПІ, викладені в касаційній скарзі є припущеннями, так як податкове законодавство не містить жодних обмежень та заборон щодо зарахування податкового кредиту до складу наступного звітного податкового періоду.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявності підстав для відхилення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем 20.07.2015 проведено камеральну перевірку ПАТ «ВВК», у зв'язку з чим складено акт №610/05-33-15-01/00191721 про результати даних, задекларованих у податковій звітності з ПДВ за травень 2015 року.

Вказаною перевіркою встановлено, що позивачем віднесено до складу податкового кредиту за травень 2015 року суму ПДВ за податковими накладними, складеними у лютому 2015 року у сумі 2 000,00 грн. та у квітні у сумі 1 098 288,00 грн., чим порушено пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

На підставі акту перевірки, 07.08.2015 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0001711501, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 1 100 288,00 грн. за основним платежем та 550 144,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

За наслідками адміністративного оскарження вказані рішення контролюючого органу залишенні без змін, а заперечення на акт перевірки без задоволення.

Задовольняючи позов суди попередніх інстанцій прийшли до висновку, з яким погоджується колегія суддів, що чинним законодавством не передбачено норми, яка б забороняла платнику включати до податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, що передують звітному періоду, які вчасно зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН).

Так, пунктом 15.1 статті 15 ПК України платника податку визначено як особу, на яку згідно із цим Кодексом на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів.

Податкові зобов'язання з ПДВ у відповідності до пункту 200.1 статті 200 ПК України визначаються сальдовим методом, який передбачає необхідність врахування як надходжень сум податку разом із вартістю товарів (послуг), що поставляються платником податку, так і витрат цього платника на сплату сум ПДВ у складі ціни товарів (послуг), що придбані ним з метою використання у господарській діяльності.

Відповідно до приписів підпункту «а» пункту 198.1 та пунктів 198.2, 198.3 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу положень пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже аналіз згадуваних норм матеріального права в контексті конкретних обставин, вірно встановлених судами попередніх інстанцій на підставі частини другої статті 71 КАС України дає підстави вважати, що платник не допустив порушень податкового законодавства в частині своєчасності включення до складу податкового кредиту за травень 2015 року сум ПДВ за податковими накладними отриманими від контрагентів у лютому та квітні 2015 року, які вчасно складні та зареєстровані в ЄРПН, так як обмежень щодо реалізації даного права, на час виникнення спірних правовідносин ПК України не визначалось.

Відповідні обмеження введені Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення адміністрування податку на додану вартість» №643-VIII від 16.07.2015, який набрав чинності з 29.07.2015. А саме пункт 198.6 статі 198 ПК України після абзацу другого доповнений двома новими абзацами такого змісту:

«Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної».

З огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини у справі, судова колегія касаційної інстанції погоджується з їх висновками, не спростованими доводами касаційної скарги, про те, що спірне податкове повідомлення-рішення є такими, що не ґрунтується на нормах закону, а тому воно підлягає скасуванню.

За таких обставин та з урахуванням вимог частини 3 статті 2, частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суд першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності законних підстав для задоволення позову.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень судами попередніх інстанцій були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

...

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Волноваської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області відхилити.

2. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05.04.2016 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.07.2016 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В.П. Юрченко

Судді І.В. Борисенко І.В. Приходько

Інформація про документ
Дата ухвалення
04.07.2017
ПІБ судді:
Юрченко В.П.
Реєстраційний № рішення
805/135/16-а
Резолютивна частина
Касаційну скаргу контролюючого органу відхилено.
Подальше оскарження
Рішення касаційної інстанції у даній справі у Верховному Суді України не переглядалось.