Додаток
Форма 1
Додаток
Форма 2
Додаток
Форма 3
Додаток
Форма 4
Розширений пошук
Тарифна політика
Вхід|Реєстрація

Ru

En

Ua

Справа Остерлунд проти Фінляндії
Пошук у тексті
Знайти
Вверх из Вниз
...

НЕОФІЦІЙНИЙ ПЕРЕКЛАД

 

ЧЕТВЕРТА СЕКЦІЯ

СПРАВА «ОСТЕРЛУНД ПРОТИ ФІНЛЯНДІЇЇ»

(Заява № 53197/13)

РІШЕННЯ

СТРАСБУРГ

10 лютого 2015 року

ОСТАТОЧНЕ РІШЕННЯ

10 травня 2015 року

Це рішення стало остаточним відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції. Воно може підлягати редакційним виправленням.

У справі «Остерлунд проти Фінляндії»

Європейський суд з прав людини (четверта секція), засідаючи палатою, до складу якої увійшли:

Гідо Раймонді (Guido Raimondi), Голова,

Пяйві Хірвеля (Päivi Hirvelä),

Леді Біянку (Ledi Bianku),

Нона Тсотсорія (Nona Tsotsoria),

Здравка Калайдієва (Zdravka Kalaydjieva),

Пол Магоні (Paul Mahoney),

Фаріс Вехабовіс (Faris Vehabović), Cудді,

та Франсойс Еленс-Пассос (Françoise Elens-Passos), Секретар секції,

Після обговорення у нарадчій кімнаті 20 січня 2015 року

Виносить таке рішення, яке було прийняте того дня:

ПРОЦЕДУРА

1. Справу було порушено за заявою (№ 53197/13) проти Фінляндії 23 липня 2013 року на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі – Конвенція) громадянином держави, паном Раббе Ролей Рагнар Остерлунд (Rabbe Roley Ragnar Österlund), (далі – Заявник).

2. У суді заявника представляв пан Мікко Сііка-Ахо (Mikko Siika-Aho), адвокат, практикуючий в Гельсінкі. Уряд Фінляндії (далі – Уряд) представляв його Уповноважений з Міністрества закордонних справ, пан Арто Косонен (Arto Kosonen).

3. Заявник скаржився, зокрема, на порушення принципу ne bis in idem в цій справі.

4. 3 грудня 2013 року Уряд отримав заяву щодо принципу ne bis in idem, а частину заяви визнали неприйнятною.

ФАКТИ

І. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

5. Заявник народився 1962 року і проживає у місті Карьяа.

А. Провадження у податкових справах

6. В 2004 та 2005 роках було проведено податкові перевірки двох компаній. Внаслідок перевірок 20 грудня 2015 року було складено фінальний звіт.

7. 25 серпня та 12 вересня 2006 року податкові органи донарахували заявнику податки і збори (veronkorotus, skatteförhöjning) за податкові періоди з 2000 по 2003 рр. у зв'язку з тим, що заявник, між іншим, отримував приховані дивіденди від компаній. Сума донарахування коливалась між 240 та 5000 євро.

8. Листом від 16 вересня 2008 року заявник звернувся до місцевого Комітету з податкових питань (verotuksen oikaisulautakunta, prövningsnämnden i beskattningsärenden) з проханням скасувати рішення від 25 серпня та 12 вересня 2006 року щодо податкових періодів 2002 – 2003 рр.

9. Листом від 16 вересня 2008 року заявник подав заяву (perustevalitus, grundbesvär) до Адміністративного суду Гельсінкі (hallinto-oikeus, förvaltningsdomstolen) щодо податкових періодів 2000 та 2001 років.

10. 24 лютого 2010 року Комітет з податкових питань відхилив заяви на виправлення щодо податкових періодів 2002 та 2003 рр.

11. Листом від 12 квітня 2010 року до Адміністративного суду міста Гельсінкі заявник оскаржив рішення від 24 лютого 2010 року, з проханням скасувати рішення щодо податкових періодів 2002 та 2003 років та донарахованих податків і зборів. Заявник обґрунтував це тим, що податкові рішення порушували принцип ne bis in idem.

12. 5 квітня 2011 року Адміністративний суд Гельсінкі скасував донарахування деяких податків та зборів щодо податкових періодів 2001 – 2003 рр. та відповідні податкові рішення. Суд відхилив заяви щодо решти. Суд заявив про відсутність перешкод в нарахуванні податків на приховані дивіденди, навіть з огляду на вже прийняте остаточне рішення в кримінальному провадженні що стосовно цього питання, оскільки нарахування податків на приховані дивіденди не вважалося кримінальним правопорушенням. Таким чином, не виникає питання стосовно притягнення до кримінальної відповідальності двічі. Відтак, податкові рішення за період 2002 – 2003 рр. залишилися в силі. Щодо донарахувань податку та права стягувати додаткові податки Суд заявив, що донарахування податку та зборів за податкове шахрайство стосуються одного й того ж питання. Донарахування податку, таким чином, стосувалось діянь, за які заявника вже було засуджено або виправдано. Оскільки розгляд обох справ відбувався одночасно, а не послідовно, не існувало жодних перешкод для продовження провадження. Навіть у разі завершення кримінального провадження у той час, коли податкове провадження ще тривало, це не завадило б продовженню податкового провадження. Таким чином, не існувало жодних підстав для зміни розміру донарахувань податку та зборів, оскільки відповідні обвинувачення в кримінальному провадженні, а саме щодо приховування дивідендів за період 2002 – 2003 рр., не підтвердилися. Провадження призвели і до засудження в кримінальному порядку, і до донарахування податку і зборів, тому така ситуація суперечила положенням Статті 4 Протоколу № 7 Конвенції. Відтак, донарахування податку за період 2001 – 2003 рр. було скасовано. Рішення не було одностайним.

13. Листом від 13 червня 2011 року до Вищого адміністративного суду (korkein hallinto-oikeus, högsta förvaltningsdomstolen) заявник оскаржив рішення Адміністративного суду, обґрунтовуючи це підставами, які вже надані до Адміністративного суду. Заявник стверджував, що його виправдання запобігло подальшому розгляду цього питання в податковому провадженні.

На жаль, матеріал, котрий Вас зацікавив, знаходиться в обмеженому доступі і надається підписникам платформи.

Якщо Ви вже є підписником нашої платформи, то для перегляду матеріалу Вам потрібно авторизуватись. Ознайомитися з умовами підключення та оформити підписку Ви можете за посиланням або за телефоном.

(044) 500 7772

Увійти
Зареєструватися
Інформація про документ
Дата ухвалення
10.02.2015
ПІБ судді:
Раймонді Г.
Реєстраційний № рішення
53197/13
Резолютивна частина
Суд постановив, про порушення Статті 4 Протоколу № 7 Конвенції оскільки заявника було двічі засуджено за одне й теж правопорушення у двох різних провадженнях. 
Подальше оскарження
Рішення Європейського Суду з прав людини не оскаржуються.