Додаток
Форма 1
Додаток
Форма 2
Додаток
Форма 3
Додаток
Форма 4
Розширений пошук
Тарифна політика
Вхід|Реєстрація

Ru

En

Ua

Справа Меллахер та інші проти Австрії
Пошук у тексті
Знайти
Вверх из Вниз
...

НЕОФІЦІЙНИЙ ПЕРЕКЛАД

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ

Суд (Пленум)

СПРАВА «МЕЛЛАХЕР ТА ІНШІ ПРОТИ АВСТРІЇ»

(Заява №10522/83; 11011/84; 11070/84)

РІШЕННЯ

СТАСБУРГ

19 грудня 1989

У справі «МЕЛЛАХЕР ТА ІНШІ ПРОТИ АВСТРІЇ» Європейський суд з прав людини, приймаючи своє рішення на пленарному засіданні відповідно до правила 50 Регламенту Суду, складається з наступних суддів:

Пан Р. РЮССДАЛЬ, (R. RYSSDAL), Голова,

Пан ДЖ. КРЕМОНА (J. CREMONA),

Пан ТОР ВІЛЬЯМССОН (THÓR VILHJÁLMSSON),

Пані Д. БІНДШЕДЛЕР - РОБЕРТ (D.BINDSCHEDLER-ROBERT),

Пан Ф. ГОЛСУКЛУ (F. GÖLCÜKLÜ),

Пан Ф. МАТЧЕР ( F. MATSCHER),

Пан Л.-Е. ПЕТТІ, (L.-E. PETTITI),

Пан Б. УОЛШ, (B. WALSH),

Сер ВІНСЕНТ ЕВАНС (Vincent EVANS),

Пан Р. МАКДОНАЛЬД (R. MACDONALD),

Пан К. РУССО (C. RUSSO),

Пан Р. БЕРНХАРДТ (R. BERNHARDT),

Пан А. ШПІЛЬМАН (A. SPIELMANN),

Пан ДЖ ДЕ МЕЙЄР (J. DE MEYER),

Пан С.К. МАРТЕНС (S.K. MARTENS),

Пані Е. ПАЛЬМ (E. PALM),

Пан І. Фойгель (I. FOIGHEL)

а також пан М.-А. АЙССЕН, Секретар, і Пан Х. ПЕТЦОЛЬД, Заступник Секретаря,

Після обговорення у нарадчій кімнаті 1 вересня і 22 та 23 листопада 1989 року

виносить наступне рішення, яке було прийнято 23 листопада 1989 року:

ПРОЦЕДУРА

1. Справа була передана до Суду Європейською комісією з прав людини ("Комісія") 14 жовтня 1988 року, протягом трьох місяців, що встановлено у статті 32 § 1 і статті 47 (ст. 32-1, ст. 47) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод ("Конвенція").

Вона виникла з трьох заяв (пп. 10522/83, 11011/84 та 11070/84) проти Республіки Австрії, поданих до Комісії відповідно до статті 25 (ст. 25) 5 серпня 1983, 22 травня 1984 року і 4 липня 1984 відповідно (і) паном Леопольдом і пані Марією Меллахер, (II) паном Йоханнесом, паном Ернстом і паном Антоном Мьольком і пані Марією Шмід і (III) пані Крістіаною Вайс-Тесбах і пані Марією Бреннер-Фельзах, всі громадяни Австрії. Останній згаданий заявник згодом помер, але Крістіан Вайс-Тесбах і правонаступники померлого, Елізабет Бергер Вальденег і Софі Фабер, заявили, що вони хотіли б підтримати заяву.

2. У своєму запиті Комісія посилалася на статті 44 і 48 (ст. 44, ст. 48) і на декларацію, в якій Австрія визнала обов'язкову юрисдикцію Суду (стаття 46) (ст. 46). Метою запиту було отримання рішення про те чи свідчать факти по справі про порушення державою-відповідачем своїх зобов'язань відповідно до статті 1 Протоколу № 1 (P1-1) і, у випадку третьої заяви, відповідно до статті 14 (ст. 14) Конвенції.

3.У відповідь на запит, зроблений відповідно до положення 33 § 3 (d) Регламенту Суду, всі заявники стверджували, що вони хотіли б брати участь у розгляді, та призначили адвокатів, які їх представлятимуть (правило 30).

4. Діючий на основі прав за посадою пан Ф. Матчер, суддя, обраний від Австрії (стаття 43 Конвенції) (ст. 43), і пан Р. Рюссдаль, Голова Суду (Правило 21 § 3 (б)). 24 листопада 1988 року, в присутності Секретаря, Голова Суду обрав шляхом жеребкування інших п'ять членів, а саме: сера Вінсента Еванса, пана Р. Бернхардта, пана А. Шпільмана, пана Дж. A. Каррільо Сальседо і пана І. Фойгеля (Стаття 43 Конвенції та правило 21 § 4) (ст. 43).

5. Пан Рюссдаль зайняв посаду Голови Палати (Правило 21 § 5) і, через заступника Секретаря, повідомив представнику австрійського уряду ( "Уряд"), делегату Комісії та адвокатам заявників про необхідність письмової процедури (Правило 37 § 1). Після цього, відповідно до наказів і вказівок Голови Палати, меморандум уряду був поданий до Канцелярії 17 квітня 1989 року, а також меморандуми заявників 15 березня, 8 травня і 17 квітня 1989 року, відповідно.

Секретар Комісії повідомив Секретаря Суду, що Делегат представить свої зауваження на слуханні.

6. 20 червня 1989 року Палата відмовилася від розгляду справи на користь Пленуму Суду (Правило 50).

7. Проінформувавши, через заступника Секретаря, тих, хто буде виступати перед судом, 30 червня 1989 року Голова постановив, що усні слухання відбудуться 31 серпня 1989 року (Правило 38).

8. Слухання проходили у відкритому засіданні в Палаці прав людини в Страсбурзі, в призначений день. Суд провів підготовчу нараду безпосередньо перед цим.

Перед Судом з'явилися:

- Від уряду

Пан Х. ТЮРК (H. TÜRK), радник з правових питань,

Міністерство закордонних справ, представник,

Пан В. Окресек (W. OKRESEK), відомство Канцлера,

Пан Р. Чугель (R.TSCHUGGUEL), Федеральне міністерство юстиції, адвокат;

- Від Комісії

Пан Г. Батлінер (G. BATLINER), делегат;

- Від заявників

Пан Х. Медвед (H. MEDWED), адвокат,

Пан Л. Гофман (L. HOFFMANN), адвокат,

Пан Г. Бен-Іблер (G. BENN-IBLER), адвокат.

9. Суд заслухав виступи пана Тюрка і пана Окресека від уряду, пана Батлінера від Комісії і пана Медведа, пана Хоффманна і пана Бенн-Іблера від заявників, а також їхні відповіді на запитання Суду. У різні дати між 8 серпня і 20 листопада 1989 року Уряд, заявники і Комісія представили свої зауваження по статті 50 (ст. 50) Конвенції, а також ряд документів.

ФАКТИ

10. Заявники є власниками майна, які подали скаргу на зменшення орендної плати в рамках договорів про оренду за Законом про Оренду 1981 року (Mietrechtsgesetz).

I. КОНКРЕТНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

А. Леопольд і Марія Меллахер

11. Заявники спільно володіють будівлею в місті Грац, що складається з декількох квартир, які здаються в оренду.

Одна з цих квартир, що складається з двох кімнат і кухні (із загальною площею 40м2), була здана в оренду 15 вересня 1978 року відповідно до положень Закону про оренду 1922 року, з внесеними поправками в 1967 р, за ціною оренди 1,870 австрійських шилінгів на місяць.

12. Відповідно до Закону про оренду 1981 року орендар вищезазначеної квартири подав позов до Арбітражної ради міста Грац щодо зменшення його орендної плати до 330 австрійських шилінгів на місяць, що становить 150% від максимальної базової орендної плати квартир класу D, з 1 березня 1982 року. Після проведення слухання 25 травня 1982 року Рада задовольнила прохання 7 червня 1982 р.

13. Заявники оскаржили це рішення у Цивільному Районному Суді (Bezirksgericht für Zivilrechtssachen) міста Грац. Їх орендар стверджував, що квартира була в класі D, оскільки, коли він знімав її, вона не мала ні водопроводу, ні туалету; дані зручності згодом були встановлені за рахунок орендаря.

22 жовтня 1982 суд Грацу підтвердив, що квартира належала до класу D і що відповідно до секції 16 (2) Закону про оренду 1981 року щомісячна орендна плата не може перевищувати суму в 5,50 австрійських шилінгів за квадратний метр. Відповідно до розділу 44 (2), орендна плата повинна була бути знижена до 150% від встановленої суми, в даному випадку оренда мала складати 330 австрійських шилінгів в місяць. Надлишок з 1 березня 1982 року (12,320 австрійських шилінгів) було постановлено повернути орендарю.

14. Заявники подали апеляцію, стверджуючи, зокрема, що обмеження, що випливають із статті 44 Закону про оренду 1981 року, були неконституційними. Зниження орендної плати, яка була встановлена шляхом добровільних і законних переговорів, фактично означає експропріацію майна орендодавця без компенсації. З цих причин, заявники наполягли, щоб апеляційний суд передав питання щодо конституційності відповідного законодавства в Конституційний суд (Verfassungsgerichtshof).

Регіональний суд у цивільних справах (Landesgericht für Zivilrechtssachen) Граца відхилив апеляцію 18 лютого 1983 року. Він вирішив не передавати це питання на розгляд Конституційного суду, взявши до уваги прецедентну практику Конституційного суду з аналогічних питань.

Б. Йоханес, Ернст і Антон Мьольк і Марія Шмід

На жаль, матеріал, котрий Вас зацікавив, знаходиться в обмеженому доступі і надається підписникам платформи.

Якщо Ви вже є підписником нашої платформи, то для перегляду матеріалу Вам потрібно авторизуватись. Ознайомитися з умовами підключення та оформити підписку Ви можете за посиланням або за телефоном.

(044) 500 7772

Увійти
Зареєструватися
Інформація про документ
Дата ухвалення
19.12.1989
ПІБ судді:
R. Ryssdal
Реєстраційний № рішення
№10522/83; 11011/84; 11070/84