Додаток
Форма 1
Додаток
Форма 2
Додаток
Форма 3
Додаток
Форма 4
Розширений пошук
Тарифна політика
Вхід|Реєстрація

Ru

En

Ua

Справа Ханну Лехтінен проти Фінляндії
Пошук у тексті
Знайти
Вверх из Вниз
...

НЕОФІЦІЙНИЙ ПЕРЕКЛАД

 

Європейський суд з прав людини

Четверта секція

Справа «Ханну Лехтінен проти Фінляндії»

(Заява № 32993/02)

Рішення

Страсбург

22 июля 2008

Остаточне рішення

22/10/2008

Рішення може підлягати редакційним виправленням.

У справі Ханну Лехтінен проти Фінляндії,

Європейський суд з прав людини (Четверта секція), засідаючи Палатою до складу якої увійшли:

Лех Гарліцкі (Lech Garlicki), голова,

Джованні Бонелло (Giovanni Bonello),

Девід Тор Бьоргвінсон (David Thór Björgvinsson),

Ян Шикута (Ján Šikuta),

Пейві Хірвеле (Päivi Hirvelä),

Леді Б'янку (Ledi Bianku),

Міхай Поалелунж (Mihai Poalelungi), судді,

та Фатош Арачі (Fatoş Aracı), замісник секретаря секції,

Розглянувши справу у закритому судовому розгляді 1 липня 2008 року,

Виніс наступне рішення того ж дня:

Процедура

1. Справу розпочато за заявою (№ 32993/02) проти Республіки Фінляндія, поданою до Суду відповідно до статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод («Конвенція») громадянином Фінляндії, паном Ханну Юхані Лехтіненом (Hannu Juhani Lehtinen) («заявник») 4 вересня 2002 року. Заявник помер 30 вересня 2005 року, однак, його вдова, пані Тері Йоханна Лехтінен (Terhi Johanna Lehtinen), та його діти, пані Уна Лііса Ківімекі (Oona Liisa Kivimäki), пані Ессі Емілія Ківімекі (Essi Emelia Kivimäki) та пані Ліса Ліннеа Ківімекі (Iisa Linnea Kivimäki) висловили бажання підтримати заяву. З практичних причин пан Ханну Юхані Лехтінен (Hannu Juhani Lehtinen) в цьому рішенні буде йменуватись як «заявник».

2. Заявника представляв пан О. Таурен, адвокат, який практикує в Гельсінкі. Уряд Фінляндії («Уряд») був представлений уповноваженим представником Міністерства закордонних справ, паном Арто Косоненом.

3. Заявник скаржився на порушення статті 6 § 1 та 6 § 3 (d) Конвенції, яке полягало у відмові провести усне слухання та відмові вислухати показання Заявника та його трьох свідків.

4. 21 травня 2007 року Голова четвертої секції Суду прийняв рішення щодо повідомлення уряду про отримання заяви. Також було прийнято рішення розглянути скаргу по суті та вирішити питання щодо її прийнятності.

Факти

І. Обставини справи

5. Заявник народився в 1959 році та на момент смерті проживав в м. Сілтакюла.

А. Податкова перевірка

6. У відповідний період часу, заявник був власником контрольного пакета акцій товариства з обмеженою відповідальністю, яке надавало послуги громадського харчування – вело діяльність в якості пекарні та кафе. Компанія не є заявником перед Судом.

7. У 1999 році податкові органи м. Уусімаа провели податкову перевірку бухгалтерського обліку компанії за 1996-1998 роки. Податковий інспектор опитав заявника та трьох осіб, які працювали в компанії на момент перевірки або раніше: пана Ті. Ел., пані Ейч. Ті. та пана Ар. Ел. Він склав звіт про проведення перевірки від 2 вересня 1999 року і два листи від 6 вересня 1999 року. Інспектор виявив, що в бухгалтерському обліку компанії були певні помилки і в ньому не була відображена частина доходів, отриманих від здійснення роздрібної торгівлі в 1996, 1997 і 1998 звітних роках. Ґрунтуючись на даних про дохід компанії, бухгалтерський облік та роздруківки операцій касового апарату, які залишились, він оцінив суми в 140,000, 100,000 та 130,000 фінських марок відповідно. Інспектор вважав, що невраховані доходи від продажу мають бути кваліфіковані як виплата прихованих дивідендів для визначення розміру податкових зобов'язань заявника і компанії і тому прийняв рішення про збільшення передбачуваного доходу заявника на ці суми.

8. Податкові органи попросили компанію надати пояснення щодо виявлених помилок в податкових деклараціях за 1996-1998 звітні роки. У своїй відповіді від 23 серпня 1999 року компанія заперечила твердження про те, що у бухгалтерському обліку не вказані дані про частину продажів. 24 вересня 1999 року компанія і Заявники подали спільну відповідь у якій йшлося про те, що всі продажі були відображені у бухгалтерському обліку і про те, що заявник не отримував будь-яких прихованих дивідендів.

9. Рішення щодо збільшення суми податкових зобов'язань заявника наведені нижче.

В. Рішення податкових органів м. Уусімаа та комісії з питань коригування суми податків

10. 10 і 22 листопада 1999 року податкові органи збільшили передбачуваний дохід заявника за вищевказані роки на 129,000, 90,000 та 130,000 фінських марок відповідно. В результаті коригування суми податкового зобов'язання заявника, сума прихованих дивідендів була скорочена до 121,000 фінських марок за 1998 рік. На заявника також було накладено штраф в розмірі 5,000 і 3,000 фінських марок за 1996 і 1997 роки.

11. Прийнявши клопотання заявника, Комісія з питань коригування суми податків 31 травня і 20 липня 2000 року частково задовольнила його вимоги щодо зменшення податкового зобов'язання. В результаті цього, суми прихованих дивідендів були знижені до 85,000, 60,000 і 85,000 за 1996-1998 звітні роки. Суми штрафів за 1996 та 1997 роки також були знижені до 4,000 та 2,000 фінських марок відповідно.

С. Розгляд справи в Адміністративному суді м. Гельсінкі

12. Заявник подав апеляційну скаргу до Адміністративного суду з клопотанням провести усне слухання аби заслухати його показання та показання свідків, пана Ті. Ел., пані Ейч. Ті. та пана Ар. Ел. для підтвердження того, що компанія не здійснювала жодних продажів, результати яких не були відображені в бухгалтерському обліку як дохід і того, що заявник не отримував будь-якого прибутку у вигляді прихованих дивідендів.

13. Податкові органи отримали відповідь податкового омбудсмена, письмову заяву податкових органів та зустрічну відповідь заявника.

14. 13 червня 2001 року Адміністративний суд відхилив клопотання про проведення усного слухання. Для обґрунтування свого рішення суд заявив про наступне:

«Адміністративний суд вважає, що проведення усного слухання не є необхідним, беручи до уваги докази, надані йому і характер справи. Рішення по справі, таким чином, може бути прийняте без проведення усного слухання».

Крім того, суд відхилив апеляційну скаргу, наводячи наступні аргументи:

«Суми, які вважаються отриманими заявником у вигляді прихованих дивідендів...

На підставі обставин, виявлених при проведенні податкової перевірки, було зроблено висновок щодо того, що не всі операції з продажу компанії були відображені в бухгалтерському обліку. Відносно оцінки кількості невказаних продажів, зазначається, що матеріали податкової перевірки свідчать про те, що податкові органи взяли до уваги звіт компанії щодо помилок, які стосуються касових операцій. У своєму рішенні комісія з питань коригування суми податків частково задовольнила вимоги компанії, знизивши передбачувану суму прихованих дивідендів.

Заявник був власником контрольного пакета акцій [компанії] і аж до 2 грудня 1998 року був головою Ради компанії. Він працював в компанії на умовах повної зайнятості. Серед його обов'язків був щоденний перерахунок касових надходжень та відправлення грошей в банк. Крім того, він займався закупками для компанії, виплатою заробітної плати та всіма фінансовими операціями. Саме тому і за відсутності підтвердження зворотного, операції з продажу, які не були внесені у бухгалтерський облік компанії, можна вважати такими, що були використані у власних інтересах заявника. Оскільки заявник з причин, вказаних в статті 57 закону «Про порядок оподаткування», не задекларував частину доходів за 1996-1998 звітні роки і вони, відповідно, не оподатковувались, податки на цю частину доходів мали бути сплачені за результатами перерахунку. Збільшення доходів заявника на суми виплат прихованих дивідендів до 85,000, 60,000 і 85,000 фінських марок за 1996, 1997 та 1998 роки відповідно не може вважатися надмірним. Оскільки заявник свідомо чи через грубу необережність подав податкові декларації, які містили помилки за вищевказані роки, на нього було накладено штраф. Сума штрафу за 1996 і 1997 роки не може вважатися надмірною. Немає жодних підстав для зміни рішення комісії з питань коригування суми податків на підставі апеляційної скарги».

D. Розгляд справи у Вищому адміністративному суді

15. 9 серпня 2001 року заявник звернувся до Вищого адміністративного суду з клопотанням надати йому право на подання апеляції. Заявник вказав, що якщо Суд вважатиме неможливим змінити рішення, він просить повернути справу в Адміністративний суд для проведення усного слухання. 8 березня 2002 року Вищий адміністративний суд відмовив у наданні права на подачу апеляції. Для обґрунтування свого рішення Суд заявив про наступне:

«Апеляційна скарга заявника стосується виплати прихованих дивідендів, які були додані до його доходу в результаті перерахунку. Немає жодних підстав для того, щоб розглядати справу у Вищому адміністративному суді для застосування закону в інших подібних випадках або для забезпечення однорідності судової практики. Також при розгляді справи не було виявлено очевидних помилок. Таким чином, Суд не бачить жодних економічних підстав для надання права на подачу апеляції. Через відсутність будь-яких підстав, передбачених статтею 70 закону «Про порядок оподаткування», Вищий адміністративний суд відмовляє заявнику в наданні права на подачу апеляції і тому не буде виносити рішення по цій заяві».

 ІІ. Відповідне національне законодавство і судова практика

16. Стаття 38 (1) закону «Про адміністративне судочинство» (hallintolainkäyttölaki, förvaltningsprocesslagen; зі змінами, внесеними законом № 433/1999) передбачає, що усне слухання повинне проводитись в разі направлення відповідного клопотання приватною особою. Однак, у проведенні усного слухання може бути відмовлено, якщо клопотання цієї особи визнано неприйнятним чи якщо проведення усного слухання не є необхідним через характер справи або інші обставини.

17. Відносно цього, у пояснювальній доповіді до урядового законопроекту (№ 217/1995) про вступ в силу закону «Про адміністративне судочинство» вказано, що усне слухання сприяє проведенню цілеспрямованого та швидкого розгляду справи але, оскільки воно не завжди несе додаткову цінність, дуже важливо зберігати гнучкість та економічну ефективність адміністративної процедури. Усне слухання має проводитись у випадку необхідності прояснення певних питань і якщо воно буде доцільним при розгляді справи в цілому.

На жаль, матеріал, котрий Вас зацікавив, знаходиться в обмеженому доступі і надається підписникам платформи.

Якщо Ви вже є підписником нашої платформи, то для перегляду матеріалу Вам потрібно авторизуватись. Ознайомитися з умовами підключення та оформити підписку Ви можете за посиланням або за телефоном.

(044) 500 7772

Увійти
Зареєструватися
Інформація про документ
Дата ухвалення
22.10.2008
ПІБ судді:
L. Garlicki
Реєстраційний № рішення
32993/02
Резолютивна частина
Суд постановив,  шо мало місце порушення положень статті 6 § 1 Конвенції через відмову в проведенні усного слухання в суді та, що немає необхідності розглядати окремо скарги заявника на основі положень статті 6 § 3 (d) Конвенції
Подальше оскарження
Рішення Європейського суду з прав людини не оскаржується.