Додаток
Форма 1
Додаток
Форма 2
Додаток
Форма 3
Додаток
Форма 4
Розширений пошук
Тарифна політика
Вхід|Реєстрація

Ru

En

Ua

Рішення у справі Данжевіля проти Франції
Пошук у тексті
Знайти
Вверх из Вниз
...

НЕОФІЦІЙНИЙ ПЕРЕКЛАД

1. Справу ініційовано за заявою (№ 36677/97) проти Французької Республіки, поданою до Європейської комісії з прав людини (далі – «Комісія») відповідно до статті 25 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - «Конвенція»), яка була чинною на час виникнення правовідносин, французькою компанією «С. А. Данжевіль» (далі – «компанія-заявник») 06 березня 1997 року.

ФАКТИ

І. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

9. Відповідно до Загального податкового кодексу в редакції до 31 грудня 1978 р., компанія-заявник була зобов'язана сплачувати податок на додану вартість (ПДВ) зі своєї комерційної діяльності. За свої операції вона заплатила в цілому 291,816 французьких франків (FRF) ПДВ.

10. Стаття 13-В-а Шостої директиви Ради Європейських Співтовариств від 17 травня 1977 р. звільняла від сплати ПДВ «операції зі страхування та перестрахування, у тому числі пов'язані з цим послуги, що здійснюються страховими брокерами та страховими агентами». Це положення повинно було вступити в силу 1 січня 1978 року.

11. 30 червня 1978 р. французький уряд було повідомлено про Дев'яту директиву Ради Європейських Співтовариств від 26 червня 1978 р. Нею Франції надавався додатковий термін, - до 1 січня 1979 р. – упродовж якого вона мала імплементувати положення статті 13-В-а Шостої директиви 1977 р. Оскільки такі директиви не мають зворотної сили, Шоста директива повинна була, тим не менше, застосовуватися з 1 січня до 30 червня 1978 р.

12. Спираючись на Шосту директиву, компанія-заявник вимагала відшкодування ПДВ, сплаченого у період з 1 січня до 31 грудня 1978, який, на її думку, не підлягав сплаті, оскільки Дев'ята директива не мала зворотної сили. Це також стало причиною подання у встановлений строк позову проти Уряду за невідповідність французького законодавства положенням Шостої директиви. Таким чином, Уряду було спричинено збитки у розмірі сплаченого ПДВ. Уряд вимагав відшкодування сплаченого ПДВ, або, у разі відмови, відповідної суми, що була сплачена за період від 1 січня 1978 року до набрання чинності Шостої директиви.

13. Адміністративний суд Парижу відхилив такі скарги шляхом винесення рішення від 18 липня 1982 року. Він вирішив, зокрема, що Договором Європейського союзу чітко передбачено, що поки директиви зобовязували держави-члени досягти певного результату, вибір певних заходів імплементації директиви в національне законодавство покладався виключно на власний розгляд національних органів, таким чином, що фізичні та юридичні особи не могли безпосередньо посилатися на положення директиви, щоб не застосовувати норми національного законодавства.

14. 10 червня 1982 року скарга іншої фірми страхового брокера, АТ Реверт ет Баделон (Revert et Badelon) щодо відшкодування сплаченого ПДВ за операції у 1978 році була відхилена Адміністративним судом міста Париж з тих самих причин.

На жаль, матеріал, котрий Вас зацікавив, знаходиться в обмеженому доступі і надається підписникам платформи.

Якщо Ви вже є підписником нашої платформи, то для перегляду матеріалу Вам потрібно авторизуватись. Ознайомитися з умовами підключення та оформити підписку Ви можете за посиланням або за телефоном.

(044) 500 7772

Увійти
Зареєструватися
Інформація про документ
Дата ухвалення
06.03.1997
ПІБ судді:
A.B. Baka
Реєстраційний № рішення
36677/97
Резолютивна частина
Суд постановив, що наявне порушення  Статті 1 Протоколу № 1. 
Подальше оскарження
Рішення Європейського суду з прав людини не оскаржується.