Додаток
Форма 1
Додаток
Форма 2
Додаток
Форма 3
Додаток
Форма 4
Розширений пошук
Тарифна політика
Вхід|Реєстрація

Ru

En

Ua

Постанова Верховного Суду України від 28.05.2013 у справі № 21-135а13
Пошук у тексті
Знайти
Вверх из Вниз
...
Державний герб України

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Кривенка В.В.,

суддів: Гусака М.Б., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г., -

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_10

до Державної податкової адміністрації України (далі - ДПА), державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва (далі - ДПІ)

про зобов'язання вчинити певні дії,

...

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2007 року ОСОБА_10 звернувся до суду з позовом, у якому, посилаючись на статтю 22 Конституції України та статті 1, 3, 5, 9 Закону України від 22 грудня 1994 року № 320/94-ВР «Про державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 320/94-ВР), просив зобов'язати:

- ДПА скасувати присвоєний йому ідентифікаційний номер, виключити всю інформацію про нього з інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів (далі - Державний реєстр), знищити його облікову картку з ідентифікаційним номером;

- ДПІ зробити в його паспорті відмітку про наявність права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера, завіривши її підписом відповідальної особи та гербовою печаткою;

- ДПА та ДПІ здійснювати облік його як платника податків та інших обов'язкових платежів за раніше встановленими формами обліку за прізвищем, іменем та по батькові без застосування ідентифікаційного номера.

Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 8 лютого 2010 року в задоволенні позовних вимог відмовив.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 30 вересня 2010 року рішення суду першої інстанції скасував та ухвалив нове, яким позов задовольнив частково: зобов'язав ДПА виключити присвоєний позивачу ідентифікаційний номер та всю інформацію про нього з Державного реєстру; зобов'язав ДПІ здійснювати облік позивача як платника податків та інших обов'язкових платежів за раніше встановленою формою без застосування ідентифікаційного номера. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 29 листопада 2012 року скасував рішення суду апеляційної інстанції та залишив у силі рішення суду першої інстанції.

Не погоджуючись із ухвалою Вищого адміністративного суду України, ОСОБА_10 звернувся із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, посилаючись на неоднакове застосування частини другої статті 1 Закону № 320/94-ВР у подібних правовідносинах, просить ухвалу Вищого адміністративного суду України від 29 листопада 2012 року скасувати та направити справу на новий касаційний розгляд.

На підтвердження неоднакового застосування судом касаційної інстанції однієї й тієї ж самої норми права заявник надав ухвали Вищого адміністративного суду України від 25 жовтня та 6 листопада 2012 року (справи №№ К-32959/10, К-14404/10 відповідно).

Перевіривши наведені заявником доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що заява підлягає задоволенню з огляду на таке.

У справі, яка розглядається, касаційний суд, погоджуючись із висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову, виходив із того, що реалізація права позивача на альтернативну форму обліку при сплаті податків та інших обов'язкових платежів залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідачів. Оскільки позивач не дотримався процедури відмови від ідентифікаційного номера, встановленої Порядком унесення відмітки до паспорта громадянина України щодо ідентифікаційного номера фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів, затвердженим спільним наказом ДПА та Міністерства внутрішніх справ України від 19 жовтня 2004 року № 602/1226 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 жовтня 2004 року за № 1345/9944; далі - Порядок), то це питання відповідачі по суті не розглядали.

У судових рішеннях, наданих заявником на підтвердження неоднакового правозастосування, Вищий адміністративний суд України, ухвалюючи протилежні рішення у подібних правовідносинах, виходив із того, що внесення до Державного реєстру інформації про осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера, заборонено частиною другою статті 5 Закону № 320/94-ВР. А у випадку, коли ідентифікаційний номер громадянину вже присвоєний і відповідна інформація про таку особу вже внесена до Державного реєстру, то цей номер підлягає негайному анулюванню, а інформація - безумовному виключенню із зазначеного реєстру. Законом № 320/94-ВР також передбачено лише офіційне повідомлення про відмову від ідентифікаційного номера органів державної податкової служби.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції частини другої статті 1 Закону № 320/94-ВР, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.

Статтею 35 Конституції України кожному гарантоване право на свободу світогляду і віросповідання.

Обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, визначено у статті 67 Основного Закону.

У справі, яка розглядається, суди встановили, що позивач є віруючим громадянином України та прихожанином Української православної церкви, у зв'язку з чим 20 лютого 2007 року він звернувся до відповідачів із заявами, у яких просив проставити відмітку в паспорті, скасувати його ідентифікаційний номер, виключити всю інформацію про нього з Державного реєстру, здійснювати в подальшому облік його як платника податків та інших обов'язкових платежів за раніше встановленими формами обліку без застосування ідентифікаційного номера і знищити його облікову картку з ідентифікаційним номером. У свою чергу, відповідачі проінформували заявника про процедуру відмови від ідентифікаційного номера, передбачену Порядком, та необхідність подання певного переліку документів.

Згідно з частиною другою статті 1 Закону № 320/94-ВР для осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи, зберігаються раніше встановлені форми обліку платників податків та інших обов'язкових платежів. У паспортах зазначених осіб робиться відмітка про наявність у них права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера.

Частиною другою статті 5 цього Закону, яка регламентує порядок реєстрації фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів, передбачено, що до Державного реєстру не вноситься інформація про осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи.

Обсяг інформації про фізичних осіб, яка включається до Державного реєстру, визначено статтями 3, 5 Закону № 320/94-ВР. Зокрема, передбачено, що до інформаційного фонду Державного реєстру включаються такі дані: індивідуальні ідентифікаційні номери, що надаються фізичним особам - платникам податків та інших обов'язкових платежів і зберігаються за ними протягом усього їх життя; інформація про сплату фізичними особами податків та інших обов'язкових платежів; прізвище, ім'я та по батькові; дата народження; місце народження (країна, область, район, населений пункт); місце проживання; місце основної роботи; види сплачуваних податків та інших обов'язкових платежів; інформація про сплату фізичними особами податків та інших обов'язкових платежів.

Згідно з частиною третьою статті 9 зазначеного Закону фізичні особи - платники податків та інших обов'язкових платежів, крім осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомили про це відповідні державні органи, зобов'язані: зареєструватись у Державному реєстрі з моменту виникнення об'єкта оподаткування чи сплати податків та інших обов'язкових платежів; подавати до державних податкових інспекцій по районах, районах у містах і містах без районного поділу відомості про зміну даних відповідно до частини третьої статті 5 цього Закону протягом місяця з дня виникнення таких змін.

Системний аналіз зазначених вище правових норм дає колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України підстави для висновку, що у випадку, коли фізична особа через свої релігійні або інші переконання відмовилася від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомила про це органи державної податкової служби, з Державного реєстру підлягає виключенню вся інформація про таку особу, а не лише її ідентифікаційний номер.

Відповідно до пункту 1.3 Порядку громадяни України, які відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, обліковуються як платники податків та інших обов'язкових платежів за серією та номером паспорта. Зазначена норма суперечить положенням Закону № 320/94-ВР, який має вищу юридичну силу, про необхідність видалення всієї інформації про таких осіб, зазначений Закон також не передбачає облік таких громадян за серією та номером паспорта.

За таких обставин висновок касаційного суду у справі, що розглядається, не відповідає правильному застосуванню норм матеріального права, а тому ухвала Вищого адміністративного суду України від 29 листопада 2012 року підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий касаційний розгляд.

Керуючись статтями 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

...

ПОСТАНОВИЛА:

Заяву ОСОБА_10 задовольнити.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 29 листопада 2012 року скасувати, справу направити на новий касаційний розгляд.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кривенко

Судді: М.Б. Гусак О.В. Кривенда О.А. Коротких В.Л. Маринченко О.Б. Прокопенко О.О. Терлецький Ю.Г. Тітов

Інформація про документ
Дата ухвалення
28.05.2013
ПІБ судді:
Кривенко В.В.
Реєстраційний № рішення
№ 21-135а13
Резолютивна частина
Верховний Суд задовольнив заяву платника, скасував рішення Вищого адміністративного суду та направив справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
Подальше оскарження
Рішення Верховного Суду є остаточним і оскарженню не підлягає.