Додаток
Форма 1
Додаток
Форма 2
Додаток
Форма 3
Додаток
Форма 4
Розширений пошук
Тарифна політика
Вхід|Реєстрація

Ru

En

Ua

Постанова Верховного Суду України від 24.09.2013 у справі № 21-254а13
Пошук у тексті
Знайти
Вверх из Вниз
...
Державний герб України    

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

     П О С Т А Н О В А      

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Кривенка В.В.,

суддів: Гусака М.Б., Коротких О.А., Кривенди О.В.,  Маринченка В.Л., Прокопенка О.Б., Тітова Ю.Г., -

розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом ОСОБА_8

до державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва (далі - ДПІ)

про скасування податкового повідомлення-рішення та податкових вимог,

...

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2008 року ОСОБА_8 звернувся до суду з позовом, у якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ від 12 липня 2007 року № 0002711705/0 на суму 76 998 грн 32 коп., а також першу податкову вимогу від 3 березня 2008 року № 1/1 та другу податкову вимогу від 12 серпня 2008 року № 2/45.

На обґрунтування позову зазначив, що подання декларації та відображення в ній суми доходів, отриманих у вигляді паю від продажу майнових прав, відповідають положенням підпункту «б» підпункту 9.6.8 пункту 9.6 статті 9 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» (чинного на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 889-IV), яким передбачено, що не підлягає оподаткуванню та не включається до складу загального річного оподатковуваного доходу дохід, отриманий платником податку від продажу інвестиційних активів у випадках, визначених підпунктами 4.3.3 та 4.3.18 пункту 4.3 статті 4 цього Закону.

Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 13 квітня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2010 року, у задовленні позовних вимог відмовив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 24 травня 2012 року рішення судів попередніх інстанцій залишив без змін.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції, з яким погодилися суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив із того, що при розрахунку податку з доходів фізичних осіб податковий орган до загального оподатковуваного доходу платника податків правомірно включив суми, отримані цим платником внаслідок відчуження майнового паю (майнових прав), одержаного ним у власність у процесі приватизації. Оскільки майновий пай позивача був сформований за рахунок різних джерел, пільга, передбачена підпунктом 4.3.18 пункту 4.3 статті 4 Закону № 889-IV, має застосовуватися лише до доходу від продажу майнового паю в частині його формування виключно в обмін на приватизаційні майнові сертифікати під час приватизації.

У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, ОСОБА_8 просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 24 травня 2012 року, постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 13 квітня 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2010 року і прийняти нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.

На обґрунтування мотивів перегляду судового рішення заявник послався на неоднакове застосування судом касаційної інстанції підпункту 4.3.18 пункту 4.3 статті 4 і підпункту «б» підпункту 9.6.8 пункту 9.6 статті 9 Закону № 889-IV та додав ухвалу Вищого адміністративного суду України від 15 квітня 2013 року (справа № К-51690/09), в якій касаційний суд у подібних правовідносинах зазначив, що сума доходу, отриманого позивачем від відчуження майнового паю, набутого останнім в обмін на одержаний відповідно до закону приватизаційний сертифікат, не включається до оподаткованого доходу фізичної особи на підставі положень підпункту «б» підпункту 9.6.8 пункту 9.6 статті 9 Закону № 889-IV з урахуванням спеціальних правил пільгового оподаткування, передбачених підпунктом 4.3.18 пункту 4.3 статті 4 цього Закону.

Аналіз наведених рішень суду касаційної інстанції дає підстави вважати, що він неоднаково застосував одні й ті самі норми матеріального права.

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, вирішуючи питання про усунення неоднакового застосування положень Закону № 889-IV, виходить із такого.

Суди встановили, що згідно з довідкою орендного підприємства «Київський завод безалкогольних напоїв «Росинка» (далі - Підприємство) від 26 березня 2007 року № 303 сума первинного паю ОСОБА_8 станом на 31 грудня 1993 року становила 750 567 крб (7 грн 51 коп.) і була сформована за рахунок: внеску власних коштів - 15 000 крб (15 коп.); приватизаційного майнового сертифіката власника паю - 30 000 крб (30 коп.); розподілу вартості майна, придбаного на умовах

оренди, - 110 952 крб (1 грн 11 коп.); розподілу прибутку, направленого на викуп заводу при приватизації, - 594 615 крб (5 грн 95 коп.). На момент відчуження майнових прав, з урахуванням внеску власних коштів (400 грн), внеску з дивідендів (1039 грн 53 коп.), розподілу прибутку (98 336 грн 12 коп.) та індексації основних засобів (32 764 грн 73 коп.), персональний пай позивача становив 132 547 грн 89 коп.

Відповідно до договорів купівлі-продажу майнових прав у вигляді персонального паю співвласника Підприємства від 7 та 23 червня 2006 року №№ 180/06, 676/06 та декларації про доходи за 2006 рік ОСОБА_8 отримав дохід від продажу цінних паперів (паю) в сумі 662 739 грн 45 коп.

Приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, ДПІ зазначила, що новий розрахунок суми податку з доходів фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету, проводиться у такому порядку: визначена за результатами перевірки сума загального оподатковуваного доходу, з якого слід сплатити податок з доходів фізичих осіб, складає 635 896 грн

662 739 грн 45 коп. - 26 443 грн 30 коп. - 400 грн 15 коп.), сума податку з доходів фізичних осіб, яку слід сплатити до бюджету, - 76 998 грн 32 коп.((635 896 грн*13 %) - 313 грн 48 коп.)), у тому числі самостійно визначено платником 5354 грн 68 коп.

Суди, відмовляючи у скасуванні зазначеного податкового повідомлення-рішення, погодилися з наведеним ДПІ розрахунком податку.

На думку колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, зазначений розрахунок суми податку з доходів фізичних осіб, який підлягає сплаті до бюджету, не ґрунтується на нормах чинного законодавства.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону № 889-IV загальний річний оподатковуваний дохід складається з суми загальних місячних оподатковуваних доходів звітного року, а також іноземних доходів, одержаних протягом такого звітного року.

За змістом підпункту «б» підпункту 9.6.8 пункту 9.6 статті 9

Закону № 889-IV не підлягає оподаткуванню та не включається до складу загального річного оподатковуваного доходу, зокрема, дохід, отриманий платником податку від продажу інвестиційних активів, у випадку, визначеному підпунктом 4.3.18 пункту 4.3 статті 4 цього Закону (сума доходу, отриманого платником податку внаслідок відчуження акцій (інших корпоративних прав), одержаних ним у власність у процесі приватизації в обмін на приватизаційні сертифікати, отримані ним відповідно до закону).

Відповідно до абзацу четвертого підпункту 9.6.8 пункту 9.6 статті 9 Закону № 889-IV у випадках, визначених підпунктами «а» і «б» цього підпункту, платник податку не включає до розрахунку загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами суму таких доходів та витрат на придбання таких інвестиційних активів.

Аналіз наведених законодавчих положень дає підстави для висновку про те, що від оподаткування звільняється лише дохід від продажу інвестиційних активів, які припадають на частку в статутному фонді емітента, яка сформована за рахунок приватизаційних майнових сертифікатів. При цьому вартісне збільшення інвестиційного активу (пакета акцій чи майнового паю) платника податку в майбутньому в результаті юридичних фактів, які не змінюють пропорцію його персонального паю в статутному фонді (загальній вартості майнового паю) емітента, не має впливати на співвідношення пільгової частки такого платника, дохід від продажу якої не включається до складу загального річного оподатковуваного доходу, та частки, дохід від продажу якої включається до оподатковуваного доходу з його зменшенням на вартість витрат на придбання такої частки.

Не можна визнати обґрунтованим неврахування пропорційного збільшення вартості часток внаслідок індексації основних засобів, проведення якої передбачено, зокрема, постановами Кабінету Міністрів України від 17 січня 1995 року № 34 та 16 травня 1996 року № 523, а з 1 липня 1997 року - підпунктом 8.3.3 пункту 8.3 статті 8 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного на момент виникнення спірних відносин), за змістом якого платникам податків усіх форм власності надано право застосовувати щорічну індексацію балансової вартості груп основних фондів та нематеріальних активів. Частка доходу, яка не включається до оподатковуваного доходу від продажу паю, складається, зокрема, з вартості приватизаційних майнових сертифікатів, збільшеної за рахунок індексації.

Аналогічно - збільшення статутного фонду емітента на сукупну номінальну вартість нарахованих дивідендів збільшує вартість частки окремого платника. При цьому відбувається пропорційне збільшення обох часток - як тієї, дохід від продажу якої не входить до складу оподатковуваного доходу, так і тієї, вартість придбання якої є витратами платника та на суму яких має зменшуватися оподатковуваний дохід.

Окрім того, пунктом 9.6 статті 9 Закону № 889-IV врегульовано особливості оподаткування інвестиційного прибутку.

Так, відповідно до підпункту 9.6.2 цього пункту інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що розраховується виходячи з суми витрат, понесених у зв'язку з придбанням такого активу, з урахуванням норм підпункту 9.6.4 цього пункту.

Суди не дали правової оцінки тому, чи є у розумінні згаданих приписів витратами платника податку такі джерела збільшення майнового паю, як: розподіл вартості майна, придбаного на умовах оренди; розподіл прибутку, направленого на викуп заводу; розподіл прибутку заводу, - оскільки в основі зазначених джерел лежить трудовий вклад власників майнових паїв.

Аналогічна правова позиція вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 26 березня 2013 року № 21-52а13.

Отже, висновок Вищого адміністративного суду України у справі, що розглядається, не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

У зв'язку з наведеним оскаржувана ухвала Вищого адміністративного суду України підлягає скасуванню з направленням справи на новий касаційний розгляд.

Керуючись статтями 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

...

постановила:

Заяву ОСОБА_8 задовольнити частково.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 24 травня 2012 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кривенко

Судді: М.Б. Гусак, В.Л. Маринченко, О.А. Коротких, О.Б. Прокопенко, О.В. Кривенда, Ю.Г. Тітов

Інформація про документ
Дата ухвалення
24.09.2013
ПІБ судді:
Кривенко В.В.
Реєстраційний № рішення
21-254а13
Резолютивна частина
Верховний Суд задовольнив частково заяву платника та направив справу на новий розгляд.
Подальше оскарження
Рішення Верховного Суду є остаточним і оскарженню не підлягає.