Додаток
Форма 1
Додаток
Форма 2
Додаток
Форма 3
Додаток
Форма 4
Розширений пошук
Тарифна політика
Вхід|Реєстрація

Ru

En

Ua

Постанова Верховного Суду України від 23.01.2012 у справі № 21-382а11
Пошук у тексті
Знайти
Вверх из Вниз
...
Державний герб України

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2012 року м. Київ

Верховний Суд України у складі:

Головуючого: Панталієнка П.В.,

Cуддів: Балюка М.І., Барбари В.П., Берднік І.С., Вус С.М., Глоса Л.Ф., Гошовської Т.В., Григор'євої Л.І., Гуменюка В.І., Гусака М.Б., Ємця А.А., Жайворонок Т.Є., Заголдного В.В., Кліменко М.Р., Ковтюк Є.І., Колесника П.І., Коротких О.А., Косарєва В.І., Кривенди О.В., Кривенка В.В., Кузьменко О.Т., Лященко Н.П., Охрімчук Л.І., Патрюка М.В., Пивовара В.Ф., Пилипчука П.П., Потильчака О.І., Прокопенка О.Б., Романюка Я.М., Сеніна Ю.Л., Скотаря А.М., Таран Т.С., Терлецького О.О., Школярова В.Ф., Яреми А.Г.

розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Світ розваг» (далі – ТОВ)

до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові (далі – СДПІ) та Державної податкової адміністрації у Харківській області (далі – ДПА)

про визнання недійсним рішення,

...

ВСТАНОВИВ:

У січні 2008 року ТОВ звернулося до суду з позовом про визнання незаконним рішення СДПІ від 25 липня 2007 року № 0000760849 щодо застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 800 грн.

На обґрунтування позову послалося на те, що відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2001 року № 121 «Про терміни переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій» (далі – постанова № 121) Міністерство промислової політики України (далі – Мінпромполітики) було зобов'язано забезпечити в термін до 31 грудня 2006 року організацію розроблення автоматів з продажу товарів (послуг), які відповідатимуть розробленим Міністерством економіки України технічним вимогам, а також запам'ятовуючих пристроїв (фіскальної пам'яті) для оснащення автоматів, що вже діють. Однак, на момент звернення до суду з цим позовом, Мінпромполітики не забезпечило розроблення гральних автоматів, оснащених фіскальною пам'яттю, та запам'ятовуючих пристроїв для оснащення автоматів, що вже діють.

Крім того, згідно з вимогами чинного законодавства України, зокрема, статті 3 Закону України від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон № 265/95-ВР), суб'єкти підприємницької діяльності мають право застосовувати тільки ті реєстратори розрахункових операцій (далі – РРО) , що включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій (далі – Державний реєстр).

Також позивач зазначав, що під час проведення перевірки працівники ДПА ставки у гральний автомат не здійснювали, про що свідчать зауваження менеджера у акті перевірки, тому висновок відповідача щодо встановлення факту реалізації послуг на суму 160 грн є невстановленим і необґрунтованим, що не відповідає вимогам пункту 2.3.4. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних документальних та позапланових перевірок з питань дотримання податкового та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року № 327.

Отже, дії позивача не містять ознак порушень, передбачених пунктом 1 статті 3 Закону № 265/95-ВР, а тому відсутні законні підстави щодо застосування штрафних санкцій за недотримання вимог вищезазначеного Закону.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 29 серпня
2008 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2009 року, позов задовольнив: визнав недійсним рішення СДПІ від 25 липня 2007 року № 0000660849 про застосування до ТОВ штрафних (фінансових) санкцій.

Вищий адміністративний суд України постановою від 26 травня 2011 року постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2008 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2009 року скасував, а у задоволенні позову відмовив.

Не погоджуючись із постановою суду касаційної інстанції, ТОВ звернулося із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції положень постанови № 121 у подібних правовідносинах.

На обґрунтування заяви додано копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 31 серпня 2011 року, яка, на думку ТОВ, підтверджує неоднаковість правозастосування касаційним судом.

Перевіривши за матеріалами справи наведені заявником доводи, Верховний Суд України вважає, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.

Приймаючи постанову про скасування рішень судів попередніх інстанцій та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд касаційної інстанції у справі, що розглядається, виходив із того, що відповідно до пункту 6 додатку до постанови № 121 на час проведення перевірки (11 липня 2007 року) настав термін застосування РРО при наданні послуг із використанням гральних автоматів, а тому наявна вина юридичної особи у незастосуванні РРО.

В ухвалі, наданій на підтвердження неоднакового застосування норм матеріального права, Вищий адміністративний суд України погодився із висновками судів попередніх інстанцій про те, що податковим органом неправомірно застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції, оскільки на момент здійснення перевірки був відсутній зареєстрований у Державному реєстрі РРО, який міг використовувати позивач.

Висновок касаційного суду у справі, що розглядається, не відповідає правильному застосуванню норм матеріального права.

Так, пунктом 6 додатку до постанови № 121 встановлено термін переведення суб'єктів господарювання залежно від форм та умов їх діяльності на розрахунки із застосуванням РРО. Для суб'єктів підприємницької діяльності, які працювали у сфері грального бізнесу із використанням гральних автоматів, було встановлено термін до 31 грудня 2006 року.

Водночас згідно зі статтею 12 Закону № 265/95-ВР на території України дозволяється реалізовувати та застосовувати лише ті РРО вітчизняного та іноземного виробництва, які включені до Державного реєстру та конструкція і програмне забезпечення яких відповідає конструкторсько-технологічній та програмній документації виробника.

Пунктом 2 постанови № 121 на Мінпромполітики було покладено обов'язок забезпечити організацію розроблення автоматів з продажу товарів (послуг), які відповідатимуть зазначеним вимогам, а також запам'ятовуючих пристроїв (фіскальної пам'яті) для оснащення автоматів, що вже діють.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 1 липня 2008 року № 430 «Про затвердження Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій у новій редакції» до Державного реєстру було включено комп'ютерно-касову систему «Фіскал», яка призначена для фіскалізації гральних автоматів, автоматизації збору, обліку і контролю даних про функціонування залів гральних автоматів.

За таких обставин до вказаної дати у суб'єктів господарювання була відсутня об'єктивна можливість дотримуватися вимог Закону № 265/95-ВР у частині використання гральних автоматів, які переведені у фіскальний режим роботи. Тому притягнення їх до відповідальності за використання гральних автоматів, у яких не реалізовані фіскальні функції, можливе лише з моменту включення до Державного реєстру комп'ютерно-касової системи «Фіскал», тобто з 1 липня 2008 року.

У справі, що розглядається, суди встановили, що перевірку було проведено 11 липня 2007 року, тобто до дати реєстрації вищезазначеної комп'ютерно-касової системи, а відтак вина позивача у порушенні ним порядку використання РРО відсутня.

Оскільки при вирішенні спору суд касаційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права до встановлених у справі обставин, то заява ТОВ підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 241–243 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд України

...

ПОСТАНОВИВ:

Заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Світ Розваг» задовольнити.

Постанову Вищого адміністративного суду України від 26 травня 2011 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.          

Головуючого: Панталієнка П.В.,

Cуддів: Балюка М.І., Барбари В.П., Берднік І.С., Вус С.М., Глоса Л.Ф., Гошовської Т.В., Григор'євої Л.І., Гуменюка В.І., Гусака М.Б., Ємця А.А., Жайворонок Т.Є., Заголдного В.В., Кліменко М.Р., Ковтюк Є.І., Колесника П.І., Коротких О.А., Косарєва В.І., Кривенди О.В., Кривенка В.В., Кузьменко О.Т., Лященко Н.П., Охрімчук Л.І., Патрюка М.В., Пивовара В.Ф., Пилипчука П.П., Потильчака О.І., Прокопенка О.Б., Романюка Я.М., Сеніна Ю.Л., Скотаря А.М., Таран Т.С., Терлецького О.О., Школярова В.Ф., Яреми А.Г.

Інформація про документ
Дата ухвалення
22.01.2012
ПІБ судді:
Панталієнко П.В.
Реєстраційний № рішення
21-382а11
Резолютивна частина
Верховний Суд України задовольнив заяву платника податків. Рішення суду касаційної інстанції скасовано. Справу направлено на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
Подальше оскарження
Рішення Верховного Суду України є остаточним і не оскаржується.