Додаток
Форма 1
Додаток
Форма 2
Додаток
Форма 3
Додаток
Форма 4
Розширений пошук
Тарифна політика
Вхід|Реєстрація

Ru

En

Ua

Постанова Верховного Суду України від 22.10.2013 у справі № 21-269а13
Пошук у тексті
Знайти
Вверх из Вниз
...

Державний герб України

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Кривенка В.В.,

суддів: Гусака М.Б., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г.,

при секретарі судового засідання Ключник А.Ю., –

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1

до державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби (реорганізована в державну податкову інспекцію у Ленінському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Севастополі; далі – ДПІ), Головного управління Державного казначейства України у м. Севастополі, третя особа – кредитна спілка «Разом»,

про визнання протиправним та скасування рішення, повернення надмірно сплаченого податку з доходів фізичних осіб та відсотків за порушення строків повернення податку,

...

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання неправомірними дій відповідачів щодо неповернення надмірно сплаченого податку з доходів фізичних осіб за 2004–2006 роки в сумі 2111 грн 59 коп. та стягнення з Державного бюджету України надмірно сплаченого податку з доходів фізичних осіб та штрафних санкцій за несвоєчасне його повернення у розмірі 211 грн 15 коп.

Як установили суди попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є членом кредитної спілки «Разом», яка була його податковим агентом та сплачувала податок з доходів фізичних осіб за підсумками фінансового року у вигляді нарахування відсотків на пайові внески члена кредитної спілки. Протягом 2004–2006 років кредитна спілка здійснила нарахування і розподіл частини нерозподіленого доходу, що залишається в її розпорядженні за підсумками фінансового року (іншого звітного періоду), у вигляді нарахування відсотків на пайові внески між членами кредитної спілки з утриманням податку з доходів фізичних осіб. Із такого доходу позивача було утримано та перераховано до бюджету 2111 грн 59 коп. податку з доходів фізичних осіб.

У листопаді 2007 року позивач подав до податкового органу податкову декларацію про доходи за 2004–2006 роки та розрахунок податку, що підлягає поверненню, в сумі 2111 грн 59 коп., а також заяву про повернення надмірно сплаченого податку з доходів фізичних осіб за 2004–2006 роки, який, на думку позивача, було утримано неправомірно.

Листом від 22 листопада 2007 року ДПІ відмовила у поверненні надмірно сплаченої суми податку.

Ленінський районний суд м. Севастополя постановою від 3 лютого 2009 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 3 лютого 2010 року, у задоволенні позову відмовив.

Вищий адміністративний суд України постановою від 12 лютого 2013 року рішення судів попередніх інстанцій скасував, позовні вимоги задовольнив.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з думкою якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що відповідно до положень підпункту 9.2.3 пункту 9.2 статті 9 Закону України від 22 травня 2003 року № 889‑IV «Про податок з доходів фізичних осіб» (чинного на час виникнення спірних відносин; далі – Закон № 889-IV) доходи фізичних осіб, отримані, сплачені (нараховані) з інших підстав, зокрема у вигляді процентів на пайові (основні та додаткові) внески членів кредитних спілок, передбачені статтею 21 Закону України від 20 грудня 2001 року № 2908-III «Про кредитні спілки» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі – Закон № 2908‑III), оподатковуються податком з доходів фізичних осіб в загальному порядку за ставкою, визначеною пунктом 7.1 статті 7 Закону № 889-IV, яка у 2004–2006 роках становила 13 %. Відповідно, утримання та перерахування кредитною спілкою «Разом» податку з доходів фізичних осіб з доходів позивача як члена кредитної спілки у вигляді процентів – частини розподіленого між членами кредитної спілки доходу, що залишався у її розпорядженні за підсумками фінансового року (2004–2006 роки), в сумі 2111 грн 59 коп. здійснено правомірно. При цьому суд вказав, що положення підпункту 22.1.4 пункту 22.1 статті 22 Закону № 889-IV не поширюються на зазначені правовідносини, оскільки виходячи з їх аналізу поняття «плата (проценти) на пайові членські внески» та «проценти на внески (вклади), що знаходяться на депозитних рахунках членів кредитної спілки» не є тотожними.

Суд касаційної інстанції, не погоджуючись із висновками судів попередніх інстанцій, зазначив, що у 2004–2006 роках у кредитної спілки як у податкового агента не виникло обов'язку включати до загального місячного оподатковуваного доходу платників податку з доходів фізичних осіб доходу у вигляді розподілених спілкою процентів на вклад/внесок (пайовий членський внесок) до кредитної спілки та нараховувати, утримувати та перераховувати до бюджету цей податок. Разом з тим цей суд зазначив, що відстрочення оподаткування, передбачене підпунктом 22.1.4 пункту 22.1 статті 22 Закону № 889-IV, також стосується процентів, що оподатковуються згідно з підпунктами 9.2.1 та 9.2.2 пункту 9.2 статті 9 цього Закону.

У свою чергу, підпункти 9.2.1 і 9.2.2 пункту 9.2 статті 9 Закону № 889-IV містять посилання на пункт 7.2 статті 7 зазначеного Закону, де вживається термін «процент на вклад (внесок) до кредитної спілки, створеної відповідно до закону», що також свідчить на користь того, що терміни «внесок»/«вклад» до небанківської фінансової установи (кредитної спілки) для цілей застосування Закону № 889-IV вживаються рівнозначно.

Не погоджуючись із постановою суду касаційної інстанції, ДПІ звернулась із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави неоднакового застосування Вищим адміністративним судом України підпункту 9.2.3 пункту 9.2 статті 9, підпункту 22.1.4 пункту 22.1 статті 22 Закону № 889‑IV, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень. На обґрунтування заяви додано ухвали Вищого адміністративного суду України від 1 та 29 листопада 2011 року, 21 червня 2012 року, які, на думку ДПІ, підтверджують неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

У зазначених рішеннях Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що відповідно до положень підпункту 9.2.3 пункту 9.2 статті 9 Закону № 889-IV доходи фізичних осіб, отримані, сплачені (нараховані) з інших підстав, зокрема у вигляді процентів на пайові (основні та додаткові) внески членів кредитних спілок, передбачені статтею 21 Закону № 2908‑III, оподатковуються податком з доходів фізичних осіб у загальному порядку за ставкою, визначеною у пункті 7.1 статті 7 зазначеного Закону.

Із наведених судових рішень убачається, що суд касаційної інстанції у подібних правовідносинах неоднаково застосував підпункт 9.2.3 пункту 9.2 статті 9, підпункт 22.1.4 пункту 22.1 статті 22 Закону № 889-IV, внаслідок чого були ухвалені різні за змістом судові рішення.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні касаційним судом наведених норм права, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.

Згідно з положенням частини першої статті 1 Закону № 2908‑III кредитна спілка – це неприбуткова організація, заснована фізичними особами, професійними спілками, їх об'єднаннями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об'єднаних грошових внесків членів кредитної спілки.

Відповідно до абзаців першого, третього частини першої статті 21 вказаного Закону кредитна спілка відповідно до свого статуту: приймає вступні та обов'язкові пайові та інші внески від членів спілки; залучає на договірних умовах внески (вклади) своїх членів на депозитні рахунки як у готівковій, так і в безготівковій формі.

Згідно з частиною другою статті 21 Закону № 2908‑III кредитна спілка має право самостійно встановлювати розмір плати (процентів), яка розподіляється на пайові членські внески та нараховується на внески (вклади), що знаходяться на депозитних рахунках членів кредитної спілки.

Нерозподілений доход, що залишається у розпорядженні кредитної спілки за підсумками фінансового року, розподіляється за рішенням загальних зборів, у тому числі між членами кредитної спілки, пропорційно розміру їх пайових внесків у вигляді відсотків (процентів) (частина третя статті 21 Закону № 2908‑III).

Таким чином, у зазначеній статті чітко розмежовано поняття «проценти, які нараховуються на внески (вклади), що знаходяться на депозитних рахунках членів кредитної спілки» та «нерозподілений доход, що залишається у розпорядженні кредитної спілки за підсумками фінансового року і розподіляється між членами кредитної спілки у вигляді відсотків (процентів)».

Відповідно до положень підпункту 9.2.1 пункту 9.2 статті 9 Закону № 889‑IV податковим агентом платника податку при нарахуванні (сплаті) на його користь процентів на банківський депозит (вклад), вклад до небанківських фінансових установ згідно із законом або процентів (дисконтних доходів) на депозитний (ощадний) сертифікат (далі – проценти) є особа, яка здійснює таке нарахування (сплату).

Згідно з положеннями Закону України від 1 липня 2004 року № 1958-IV «Про внесення змін до Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (чинного на час виникнення спірних відносин; далі – Закон № 1958-IV) абзац перший підпункту 9.2.1 пункту 9.2 статті 9 Закону № 889‑IV викладено у новій редакції, яка стосовно визначення доходів платника податку робить посилання на пункт 7.2 статті 7 цього Закону, який також викладено у новій редакції. Відповідно до пункту 7.2 статті 7 Закону № 889‑IV ставка податку становить 5 % від об'єкта оподаткування, нарахованого податковим агентом як, зокрема, процент на вклад (внесок) до кредитної спілки, створеної відповідно до закону. Тобто, положеннями зазначених норм конкретизовано об'єкт оподаткуванняпроцент, нарахований кредитною спілкою на вклад (внесок) до цієї спілки.

Разом з тим згідно з положеннями Закону № 1958-IV підпункт 22.1.4 пункту 22.1 статті 22 Закону № 889‑IV викладено в такій редакції: «22.1.4. Підпункт 4.2.12 пункту 4.2 статті 4 цього Закону у частині включення до загального місячного оподатковуваного доходу доходів у вигляді процентів на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок (у тому числі картковий рахунок), вклад до небанківських фінансових установ згідно із законом або процентів (дисконтних доходів) на депозитний (ощадний) сертифікат та підпункти 9.2.1 і 9.2.2 пункту 9.2 статті 9 цього Закону у частині оподаткування процентів набирають чинності з 1 січня 2005 року». В подальшому набрання чинності вказаними нормами Законом України від 21 грудня 2004 року № 2273-IV «Про внесення змін до Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» було відтерміновано до 1 січня 2010 року.

Таким чином, дія підпункту 22.1.4 пункту 22.1 статті 22 Закону № 889‑IV не поширюється на підпункт 9.2.3 пункту 9.2 статті 9 цього Закону.

Згідно з положенням підпункту 9.2.3 пункту 9.2 статті 9 Закону № 889-IV оподаткування процентів (у тому числі дисконтних доходів) , сплачених (нарахованих) з інших підстав, ніж зазначені у підпункті 9.2.1 цього пункту, здійснюється у загальному порядку, встановленому цим Законом для доходів, що кінцево оподатковуються при їх виплаті, за ставкою, визначеною у пункті 7.1 статті 7 цього Закону.

Отже, доходи фізичних осіб, сплачених (нарахованих) з інших підстав, зокрема у вигляді частки, отриманої з нерозподіленого доходу, що залишається у розпорядженні кредитної спілки за підсумками фінансового року, оподатковуються податком з доходів фізичних осіб за ставкою, визначеною у пункті 7.1 статті 7 Закону № 889‑IV.

Ураховуючи наведене, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла такого правового висновку: доходи членів кредитних спілок у вигляді частки, отриманої з нерозподіленого доходу, що залишається у розпорядженні кредитної спілки за підсумками фінансового року, оподатковуються у загальному порядку, встановленому Законом № 889‑IV для доходів, що кінцево оподатковуються при їх виплаті, за ставкою, визначеною у пункті 7.1 статті 7 цього Закону.

Оскільки при вирішенні спору касаційний суд неправильно застосував норми матеріального права, то заяву ДПІ слід задовольнити.

З урахуванням наведеного постанова Вищого адміністративного суду України підлягає скасуванню, а справа – направленню на новий касаційний розгляд.

Керуючись статями 241–243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

...

постановила:

Заяву державної податкової інспекції у Ленінському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Севастополі задовольнити.

Постанову Вищого адміністративного суду України від 12 лютого 2013 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кривенко

Судді: М.Б. Гусак, О.А. Коротких, О.В. Кривенда, В.Л. Маринченко, П.В. Панталієнко, О.Б. Прокопенко, О.О. Терлецький, Ю.Г. Тітов

Інформація про документ
Дата ухвалення
22.10.2013
ПІБ судді:
Кривенко В.В.
Реєстраційний № рішення
21-269а13
Резолютивна частина
Заяву контролюючого органу задоволено. Постанову Вищого адміністративного суду України скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
Подальше оскарження
Постанова Верховного суду України є остаточною і оскарженню не підлягає.