Додаток
Форма 1
Додаток
Форма 2
Додаток
Форма 3
Додаток
Форма 4
Розширений пошук
Тарифна політика
Вхід|Реєстрація

Ru

En

Ua

Постанова Верховного Суду України від 22.10.2013 у справі № 21-253а13
Пошук у тексті
Знайти
Вверх из Вниз
...

Державний герб України

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Кривенка В.В.,

суддів: Гусака М.Б., Коротких О.А., Кривенди О.В.,Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г., –

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1

до державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби (реорганізована в державну податкову інспекцію у Ленінському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Севастополі; далі – ДПІ), Головного управління Державного казначейства України у м. Севастополі, третя особа – кредитна спілка «Разом»,

про визнання дій неправомірними, повернення надмірно сплаченого податку з доходів фізичних осіб та відсотків за порушення строків повернення податку,

...

в с т а н о в и л а:

У квітні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати неправомірними дії відповідачів щодо неповернення надмірно сплаченого податку з доходів фізичних осіб за 20052006 роки в сумі 11 120 грн 4 коп. та стягнути з Державного бюджету України надмірно сплачений податок з доходів фізичних осіб та штрафні санкції за несвоєчасне його повернення у розмірі 1 % від неповернутої суми (1112 грн).

Ленінський районний суд м. Севастополя постановою від 3 лютого 2009 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2010 року, в задоволенні позовних вимог відмовив.

Суди встановили, що ОСОБА_1 є членом кредитної спілки «Разом», яка була його податковим агентом та сплачувала податок з доходів фізичних осіб за підсумками фінансового року у вигляді нарахування відсотків на пайові внески члена кредитної спілки. Протягом 20052006 років кредитною спілкою було здійснено нарахування і розподіл частини нерозподіленого доходу, що залишається в її розпорядження за підсумками фінансового року (іншого звітного періоду), у вигляді нарахування відсотків на пайові внески між членами кредитної спілки з утриманням податку з доходів фізичних осіб. Із такого доходу позивача було утримано та перераховано до бюджету 11 120 грн 4 коп. податку з доходів фізичних осіб.

У листопаді 2007 року ОСОБА_1 подав до податкового органу податкову декларацію про доходи за 2006 рік та розрахунок податку, що підлягає поверненню, в сумі 11 120 грн 4 коп., а також заяву про повернення надмірно сплаченого податку з доходів фізичних осіб за 2005-2006 роки, який, на думку позивача, було утримано неправомірно. Листом від 30 листопада 2007 року ДПІ відмовила у поверненні надмірно сплаченої суми податку.

Вищий адміністративний суд України постановою від 5 лютого 2013 року скасував рішення судів попередніх інстанцій, позов задовольнив.

Не погоджуючись із постановою Вищого адміністративного суду України, ДПІ звернулася із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

На обґрунтування заяви додано копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 1 та 29 листопада 2011 року і 21 червня 2012 року в інших справах, які, на думку ДПІ, підтверджують неоднакове правозастосування.

Ухвалою від 31 травня 2013 року Вищий адміністративний суд України допустив цю справу до провадження Верховного Суду України з підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції підпункту 9.2.3 пункту 9.2 статті 9, підпункту 22.1.4 пункту 22.1 статті 22 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» (чинного на час виникнення спірних відносин; далі – Закон № 889-IV) у подібних правовідносинах.

У судових рішеннях, наданих на підтвердження неоднакового застосування норм матеріального права, Вищий адміністративний суд України виходив із того, що відповідно до підпункту 9.2.3 пункту 9.2 статті 9 Закону № 889-IV доходи фізичних осіб, отримані, сплачені (нараховані) з інших підстав, зокрема, у вигляді процентів на пайові (основні та додаткові) внески членів кредитних спілок, передбачені статтею 21 Закону України статтею від 20 грудня 2001 року № 2908-III «Про кредитні спілки» (далі – Закон № 2908-ІІІ), оподатковуються податком з доходів фізичних осіб в загальному порядку за ставкою, визначеною у пункті 7.1 статті 7 Закону № 889-IV, а відтак сума надмірно сплаченого податку протягом 2004–2006 років у членів кредитної спілки не утворилася.

Натомість, у справі, що розглядається, касаційний суд, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що за змістом підпункту 22.1.4 пункту 22.1 статті 22 Закону № 889-IV передбачене до 1 січня 2010 року відстрочення оподаткування доходів у вигляді процентів стосується також і зазначеного в пункті 7.2 статті 7 цього ж Закону проценту на вклад (внесок) до кредитної спілки, створеної відповідно до закону, оскільки положення підпунктів 9.2.1, 9.2.2 пункту 9.2 статті 9 містять посилання на вказаний пункт статті 7. Тому у 2005 та 2006 роках у кредитної спілки як податкового агента не виникло обов'язку включати до загального місячного оподатковуваного доходу платників податку з доходів фізичних осіб дохід у вигляді розподілених нею процентів на вклад/внесок (пайовий членський внесок) до кредитної спілки та нараховувати, утримувати та перераховувати до бюджету цей податок.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції підпункту 9.2.3 пункту 9.2 статті 9, підпункту 22.1.4 пункту 22.1 статті 22 Закону № 889-IV, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.

Згідно з положенням частини першої статті 1 Закону № 2908‑III кредитна спілка – це неприбуткова організація, заснована фізичними особами, професійними спілками, їх об'єднаннями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об'єднаних грошових внесків членів кредитної спілки.

Відповідно до абзаців першого, третього частини першої статті 21 вказаного Закону кредитна спілка відповідно до свого статуту: приймає вступні та обов'язкові пайові та інші внески від членів спілки; залучає на договірних умовах внески (вклади) своїх членів на депозитні рахунки як у готівковій, так і в безготівковій формі.

Згідно з частиною другою статті 21 Закону № 2908‑III кредитна спілка має право самостійно встановлювати розмір плати (процентів), яка розподіляється на пайові членські внески та нараховується на внески (вклади), що знаходяться на депозитних рахунках членів кредитної спілки.

Нерозподілений доход, що залишається у розпорядженні кредитної спілки за підсумками фінансового року, розподіляється за рішенням загальних зборів, у тому числі між членами кредитної спілки, пропорційно розміру їх пайових внесків у вигляді відсотків (процентів) (частина третя статті 21 Закону № 2908‑III).

Таким чином, у зазначеній статті чітко розмежовано поняття «проценти, які нараховуються на внески (вклади), що знаходяться на депозитних рахунках членів кредитної спілки» та «нерозподілений доход, що залишається у розпорядженні кредитної спілки за підсумками фінансового року і розподіляється між членами кредитної спілки у вигляді відсотків (процентів)».

Відповідно до положень підпункту 9.2.1 пункту 9.2 статті 9 Закону № 889‑IV податковим агентом платника податку при нарахуванні (сплаті) на його користь процентів на банківський депозит (вклад), вклад до небанківських фінансових установ згідно із законом або процентів (дисконтних доходів) на депозитний (ощадний) сертифікат (далі – проценти) є особа, яка здійснює таке нарахування (сплату).

Згідно з положеннями Закону України від 1 липня 2004 року № 1958-IV «Про внесення змін до Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (чинного на час виникнення спірних відносин; далі – Закон № 1958-IV) абзац перший підпункту 9.2.1 пункту 9.2 статті 9 Закону № 889‑IV викладено у новій редакції, яка стосовно визначення доходів платника податку робить посилання на пункт 7.2 статті 7 цього Закону, який також викладено у новій редакції. Відповідно до пункту 7.2 статті 7 Закону № 889‑IV ставка податку становить 5 % від об'єкта оподаткування, нарахованого податковим агентом як, зокрема, процент на вклад (внесок) до кредитної спілки, створеної відповідно до закону. Тобто, положеннями зазначених норм конкретизовано об'єкт оподаткуванняпроцент, нарахований кредитною спілкою на вклад (внесок) до цієї спілки.

Разом з тим згідно з положеннями Закону № 1958-IV підпункт 22.1.4 пункту 22.1 статті 22 Закону № 889‑IV викладено в такій редакції: «22.1.4. Підпункт 4.2.12 пункту 4.2 статті 4 цього Закону у частині включення до загального місячного оподатковуваного доходу доходів у вигляді процентів на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок (у тому числі картковий рахунок), вклад до небанківських фінансових установ згідно із законом або процентів (дисконтних доходів) на депозитний (ощадний) сертифікат та підпункти 9.2.1 і 9.2.2 пункту 9.2 статті 9 цього Закону у частині оподаткування процентів набирають чинності з 1 січня 2005 року». В подальшому набрання чинності вказаними нормами Законом України від 21 грудня 2004 року № 2273-IV «Про внесення змін до Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» було відтерміновано до 1 січня 2010 року.

Таким чином, дія підпункту 22.1.4 пункту 22.1 статті 22 Закону № 889‑IV не поширюється на підпункт 9.2.3 пункту 9.2 статті 9 цього Закону.

Згідно з положенням підпункту 9.2.3 пункту 9.2 статті 9 Закону № 889-IV оподаткування процентів (у тому числі дисконтних доходів) , сплачених (нарахованих) з інших підстав, ніж зазначені у підпункті 9.2.1 цього пункту, здійснюється у загальному порядку, встановленому цим Законом для доходів, що кінцево оподатковуються при їх виплаті, за ставкою, визначеною у пункті 7.1 статті 7 цього Закону.

Отже, доходи фізичних осіб, сплачених (нарахованих) з інших підстав, зокрема у вигляді частки, отриманої з нерозподіленого доходу, що залишається у розпорядженні кредитної спілки за підсумками фінансового року, оподатковуються податком з доходів фізичних осіб за ставкою, визначеною у пункті 7.1 статті 7 Закону № 889‑IV.

Ураховуючи наведене, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла такого правового висновку: доходи членів кредитних спілок у вигляді частки, отриманої з нерозподіленого доходу, що залишається у розпорядженні кредитної спілки за підсумками фінансового року, оподатковуються у загальному порядку, встановленому Законом № 889‑IV для доходів, що кінцево оподатковуються при їх виплаті, за ставкою, визначеною у пункті 7.1 статті 7 цього Закону.

Оскільки при вирішенні справи касаційний суд неправильно застосував норми матеріального права, то його постанова підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Керуючись статтями 241–243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

...

п о с т а н о в и л а:

Заяву державної податкової інспекції у Ленінському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Севастополі задовольнити частково.

Постанову Вищого адміністративного суду України від 5 лютого 2013 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кривенко                      

Судді: М.Б. Гусак, О.А. Коротких, О.В. Кривенда, В.Л. Маринченко, П.В. Панталієнко, О.О. Терлецький, О.Б. Прокопенко, Ю.Г. Тітов

Інформація про документ
Дата ухвалення
22.10.2013
ПІБ судді:
Кривенко В.В.
Реєстраційний № рішення
21-253а13
Резолютивна частина
Заяву контролюючого органу задоволено частково. Постанову Вищого адміністративного суду України скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду касаційної інстанції
Подальше оскарження
Постанова Верховного суду України є остаточною і оскарженню не підлягає.