Додаток
Форма 1
Додаток
Форма 2
Додаток
Форма 3
Додаток
Форма 4
Розширений пошук
Тарифна політика
Вхід|Реєстрація

Ru

En

Ua

Постанова Верховного Суду України від 19.12.2011 у справі № 21-319а11
Пошук у тексті
Знайти
Вверх из Вниз
...
Державний герб України

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2011 року м. Київ

Верховний Суд України у складі:

Головуючого: Тітова Ю.Г.

Cуддів: Барбари В.П., Берднік І.С., Вус С.М., Глоса Л.Ф., Гошовської Т.В., Григор'євої Л.І., Гуля В.С., Гуменюка В.І., Гусака М.Б., Ємця А.А., Жайворонок Т.Є., Заголдного В.В., Канигіної Г.В., Кліменко М.Р., Ковтюк Є.І., Колесника П.І., Короткевича М.Є., Коротких О.А., Косарєва В.І., Кривенди О.В., Кузьменко О.Т., Лященко Н.П., Маринченка В.Л., Онопенка В.В., Охрімчук Л.І., Панталієнка П.В., Патрюка М.В., Пивовара В.Ф., Пилипчука П.П., Потильчака О.І., Пошви Б.М., Прокопенка О.Б., Редьки А.І., Романюка Я.М., Сеніна Ю.Л., Скотаря А.М., Таран Т.С., Терлецького О.О., Шицького І.Б., Школярова В.Ф., Яреми А.Г.

розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Тар Альянс” (далі – Товариство)

до Східної митниці Державної митної служби України (далі – Митниця),

треті особи – Головне управління Державного казначейства України в Донецькій області, Головне управління Державного казначейства України в м. Києві,

про визнання протиправними дій Митниці щодо прийняття рішень

про визначення митної вартості та стягнення надмірно сплачених податків,

...

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2009 року Товариство звернулося до Донецького окружного адміністративного суду із зазначеним позовом.

На обґрунтування позовних вимог Товариство послалось на те, що Митниця при вирішенні питань розмитнення у липні 2009 року імпортованого товару (смоли кам'яновугільної), що надійшов до позивача згідно з контрактом № 003В-ТАR-08-В від 1 лютого 2008 року, укладеного з фірмою “Macys Ventures limited”, не погодившись із його задекларованою вартістю, визначила її самостійно у порядку та у спосіб, який Товариство вважає протиправними. Оскільки позивач був вимушений сплатити визначену відповідачем у такий спосіб митну вартість товару, він поніс зайві витрати у вигляді надмірно сплаченого податку на додану вартість (далі – ПДВ) у сумі 532 388 грн 62 коп. Зазначену суму, яка надійшла до Державного бюджету України, Товариство просило зобов'язати Головне управління Державного казначейства України в Донецькій області перерахувати на його розрахунковий рахунок.

Донецький окружний адміністративний суд постановою від 25 листопада 2009 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2010 року, позов задовольнив.

 Ухвалюючи зазначені рішення, суди виходили з того, що Митниця не довела правомірність відмови у прийнятті наданих позивачем вантажних митних декларацій та обчислення митної вартості товарів за шостим (резервним) методом. Матеріали справи свідчать, що Товариство надало митному органу всі необхідні документи, які дозволяли визначити митну вартість ввезеного товару із застосуванням першого методу її визначення за ціною договору та специфікаціями до нього.

Вищий адміністративний суд України постановою від 13 липня 2011 року скасував постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 листопада 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2010 року, ухвалив нове рішення про відмову в позові.

Скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій, касаційний суд виходив із того, що витребування митним органом додаткових документів на підтвердження заявленої декларантом митної вартості ввезеного товару є законним та обґрунтованим, оскільки при митному оформленні на підставі даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України обґрунтовано виникли сумніви щодо правильності заявленої митної вартості товару. Враховуючи те, що Товариство не надало повний пакет витребуваних Митницею документів, остання правомірно видала позивачу картки відмови у прийнятті митних декларацій і скоригувала вартість ввезеного товару із використанням шостого (резервного) методу оцінки вартості.

У заяві про перегляд постанови касаційного суду з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС), Товариство, посилаючись на неоднакове застосування статті 266 Митного кодексу України (далі – МК), пункту 11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року № 1766, просить скасувати постанову, справу передати на новий касаційний розгляд. На підтвердження неоднакового застосування судом касаційної інстанції однієї й тієї самої норми права позивач надав ухвалу Вищого адміністративного суду України від 1 вересня 2010 року у справі № К-0882/10 за позовом закритого акціонерного товариства “Виробниче об'єднання “Конті” до Митниці та Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області про визнання бездіяльності та рішення протиправними, зобов'язання вчинити дії.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23 серпня 2011 року справу допущено до провадження Верховного Суду України.

Перевіривши наведені у заяві доводи, Верховний Суд України дійшов висновку про неоднакове застосування касаційним судом норм, які регулюють визначення та декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, та наявність підстав для її задоволення.

Митна вартість визначається та декларується за правилами, викладеними у статтях 260, 262, 264–273 МК. На виконання цих правил Кабінет Міністрів України затвердив Порядок декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження постановою № 1766 від 20 грудня 2006 року, а також Порядок здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів постановою № 339 від 8 квітня 2008 року.

Відповідно до частини першої статті 265 МК митний орган, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу, має право приймати рішення про правильність заявленої декларантом митної вартості товарів.

Зі змісту частин першої–п'ятої статті 266 МК убачається, що визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, може здійснюватися за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість), 6) резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Аналіз наведених норм, а також положень зазначених вище Порядків дає підстави дійти висновку, що митні органи дійсно мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.

Отже, висновок касаційного суду щодо правомірності оспорюваного рішення про визначення митної вартості товару за шостим (резервним) методом без послідовного застосування попередніх п'яти, як це встановлено частиною п'ятою статті 266 МК, а також без обґрунтування неможливості їх застосування, та виданої на підставі цього рішення картки відмови у прийнятті митної декларації є помилковим і таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, які регулюють такі відносини.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 241–243 КАС, Верховний Суд України 

...

ПОСТАНОВИВ:

Заяву товариства з обмеженою відповідальністю “Тар Альянс” задовольнити.

Постанову Вищого адміністративного суду України від 13 липня 2011 року скасувати, справу направити на новий касаційний розгляд.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючого:  Тітова Ю.Г.

Cуддів: Барбари В.П., Берднік І.С., Вус С.М., Глоса Л.Ф., Гошовської Т.В., Григор'євої Л.І., Гуля В.С., Гуменюка В.І., Гусака М.Б., Ємця А.А., Жайворонок Т.Є., Заголдного В.В., Канигіної Г.В., Кліменко М.Р., Ковтюк Є.І., Колесника П.І., Короткевича М.Є., Коротких О.А., Косарєва В.І., Кривенди О.В., Кузьменко О.Т., Лященко Н.П., Маринченка В.Л., Онопенка В.В., Охрімчук Л.І., Панталієнка П.В., Патрюка М.В., Пивовара В.Ф., Пилипчука П.П., Потильчака О.І., Пошви Б.М., Прокопенка О.Б., Редьки А.І., Романюка Я.М., Сеніна Ю.Л., Скотаря А.М., Таран Т.С., Терлецького О.О., Шицького І.Б., Школярова В.Ф., Яреми А.Г.

Інформація про документ
Дата ухвалення
19.12.2011
ПІБ судді:
Тітов Ю.Г.
Реєстраційний № рішення
21-319а11
Резолютивна частина
Верховний Суд України задовольнив заяву платника податків. Рішення суду касаційної інстанції скасовано. Справу направлено на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
Подальше оскарження
Рішення Верховного Суду України є остаточним і не оскаржується.