Додаток
Форма 1
Додаток
Форма 2
Додаток
Форма 3
Додаток
Форма 4
Розширений пошук
Тарифна політика
Вхід|Реєстрація

Ru

En

Ua

Постанова Верховного Суду України від 16.10.2012 у справі № 21-340а12
Пошук у тексті
Знайти
Вверх из Вниз
...

Державний герб України

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2012 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Кривенка В.В.,

суддів: Гусака М.Б., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г., –

розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом товарної біржі «Універсал-С» (далі – Біржа)

до Долинської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області (далі – МДПІ)

про скасування податкового повідомлення-рішення,

...

в с т а н о в и л а:

У липні 2006 року Біржа звернулася до суду з позовом до МДПІ про скасування податкових повідомлень-рішень від 26 червня 2006 року № 0000332310/0 про донарахування суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 1020 грн та № 0000481710/0 про донарахування суми податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб за основним платежем у сумі 37 083 грн 13 коп. та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 74 166 грн 26 коп.

Господарський суд Кіровоградської області постановою від 26 липня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2008 року, позов задовольнив частково: податкове повідомлення-рішення від 26 червня 2006 року № 0000332310/0 скасував; у решті позовних вимог відмовив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 19 квітня 2012 року ці рішення залишив без змін.

Суд першої інстанції, з рішенням якого погодились як апеляційний, так і касаційний суди, задовольняючи частково позовні вимоги Біржі, виходив із того, що остання не виконала встановлений законом обов'язок з регулювання цін на товари, допущені до обігу на біржі, і відповідно не виконала обов'язок, встановлений підпунктом «а» пункту 19.2 статті 19 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» (далі – Закон № 889-IV) щодо повного нарахування податку, а також положень пункту 20.2 статті 20 зазначеного Закону щодо відповідальності податкових агентів при порушенні правил нарахування, утримання та сплати податку. Встановлення сторонами біржового договору ціни продажу автомобіля меншою, ніж дійсна вартість транспортного засобу, призводить до заниження вартості об'єкта оподаткування і зменшення розміру податку з доходів, що суперечить вимогам чинного законодавства. Таким чином, суди визнали правомірним донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб виходячи з оціночної вартості транспортного засобу.

Не погоджуючись з ухвалою касаційного суду, Біржа звернулась із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави неоднакового застосування Вищим адміністративним судом України однієї і тієї самої норми права у подібних правовідносинах, а саме, статей 1, 4, 6, 15, 16 Закону України від 10 грудня 1991 pоку № 1956-ХІІ «Про товарну біржу» (далі – Закон № 1956-ХІІ), пункту 1.15 статті 1, підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8, пунктів 12.3, 12.5 статті 12 Закону № 889-IV, статей 632, 1000, 1011 Цивільного кодексу України, пункту 7 статті 279, пункту 1 статті 295 Господарського кодексу України (далі – ГК).

На обґрунтування заяви додано копії рішень Вищого адміністративного суду України від 31 липня 2008 року (у справі № К-38873/06), 27 жовтня 2009 року (у справі № К-5507/08), 15 квітня 2009 року (у справі № К-7876/06), 07 квітня 2010 року (у справі № К-12568/07), 6 липня 2011 року (у справі № К-22237/08), які, на думку заявника, підтверджують неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права у подібних відносинах.

Перевіривши наведені заявником доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.

У рішеннях, наданих на підтвердження неоднакового застосування норм матеріального права, Вищий адміністративний суд України виходив із того, що відповідно до частини першої статті 279 ГК товарна біржа є особливим суб'єктом господарювання, який надає послуги в укладенні біржових угод, виявленні попиту і пропозицій на товари, товарних цін, вивчає, упорядковує товарообіг і сприяє пов'язаним з ним торговельним операціям.

Товарна біржа не займається комерційним посередництвом і не має на меті одержання прибутку (частина сьома зазначеної статті цього Кодексу).

Оскільки Біржа доход продавцям рухомого майна не виплачує, тобто податок з доходів фізичних осіб не утримує, то під наведене в пункті 1.15 статті 1 Закону № 889-IV визначення податкового агента вона не підпадає. Тому висновок судів першої та апеляційної інстанцій про те, що при наданні послуг в укладенні біржових угод Біржа не вважається податковим агентом, є обґрунтованим, а донарахування МДПІ податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб і застосування штрафних (фінансових) санкцій – безпідставними.

У справі, що розглядається, суд касаційної інстанції, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій, визнав Біржу податковим агентом, який повинен сплачувати податкові зобов'язання відповідно до Закону № 889-IV.

Вирішуючи питання про усунення неоднакового застосування зазначених норм права, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.

Згідно з пунктом 1.15 статті 15 Закону № 889-IV податковий агент – юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента–юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

За приписами підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 Закону № 889-IV податковим агентом є особа, яка нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Стаття 12 Закону № 889-IV (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) визначає порядок оподаткування операцій з продажу або обміну об'єкта рухомого майна. Відповідно до пункту 12.3 статті 12 вказаного Закону у разі якщо об'єкт рухомого майна продається за посередництвом юридичної особи (її філії, відділення, іншого відокремленого підрозділу) або представництва нерезидента, то така особа вважається податковим агентом платника податку стосовно оподаткування доходів, отриманих цим платником податку від такого продажу. При цьому пунктом 12.5 статті 12 цього ж Закону визначено, що податковим агентом при здійсненні операцій з відчуження об'єктів рухомого майна в порядку, передбаченому в зазначеній статті 12 цього Закону, є нотаріус, який посвідчує відповідний договір або дійсність підписів сторін угоди за наявності документа про сплату податку сторонами договору.

За змістом статей 1, 4 Закону № 1956-ХІІ, метою діяльності Біржі є надання послуг в укладенні біржових угод, виявлення товарних цін, попиту і пропозицій на товари, вивчення, упорядкування і полегшення товарообігу і пов'язаних з ним торговельних операцій та забезпечення, зокрема, умов для проведення біржової торгівлі, надання членам і відвідувачам біржі організаційних та інших послуг без права здійснювати біржові операції, оскільки таке право мають лише її члени або брокери, які зобов'язані провадити розрахунки за своїми угодами відповідно до правил біржової торгівлі.

Відповідно до частини сьомої статті 279 ГК та частин третьої, четвертої статті 1 Закону № 1956-ХІІ (у редакціях, чинних на момент виникнення спірних відносин) товарна біржа не займається посередництвом і не має на меті одержання прибутку, а її діяльність здійснюється згідно з цим Законом та чинним законодавством України, статутом біржі, правилами біржової торгівлі та біржового арбітражу.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що Біржа не нараховує (не виплачує) оподаткований дохід на користь платника податку, не здійснює посередницьких функцій при продажу об'єкта рухомого майна, а також не є нотаріусом, який при здійсненні операцій з продажу або обміну об'єкта рухомого майна, визначених статтею 12 Закону № 889-IV, є податковим агентом.

Отже, Біржа не є податковим агентом при засвідченні договорів купівлі-продажу рухомого майна, і, відповідно, підстав для покладення на Біржу як на податкового агента відповідальності за порушення вимог Закону № 889-IV (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) немає.

Таким чином, висновок касаційного суду у справі, що розглядається, про визнання Біржі податковим агентом не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

У зв'язку з наведеним ухвала Вищого адміністративного суду України від 19 квітня 2012 року підлягає скасуванню, а справа – направленню на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Керуючись статтями 241–243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

...

п о с т а н о в и л а:

Заяву товарної біржі «Універсал-С» задовольнити.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 19 квітня 2012 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий  Кривенко В.В.

Судді: М.Б. Гусак, О.А. Коротких, О.В. Кривенда, В.Л. Маринченко, П.В. Панталієнко, О.Б. Прокопенко, О.О. Терлецький, Ю.Г. Тітов

Інформація про документ
Дата ухвалення
16.10.2012
ПІБ судді:
Кривенко В.В.
Реєстраційний № рішення
21-340а12
Резолютивна частина
Верховний Суд України задовольнив заяву платника, оскільки суд касаційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права. Рішення суду касаційної інстанції скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
Подальше оскарження
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.