Додаток
Форма 1
Додаток
Форма 2
Додаток
Форма 3
Додаток
Форма 4
Розширений пошук
Тарифна політика
Вхід|Реєстрація

Ru

En

Ua

Постанова Верховного Суду України від 14.11.2011 у справі № 21-213а11
Пошук у тексті
Знайти
Вверх из Вниз
...
Державний герб України

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2011 року м. Київ

Верховний Суд України у складі:

Головуючого Панталієнка П.В.,

суддів: Балюка М.І., Барбари В.П., Берднік І.С., Вус С.М., Глоса Л.Ф., Гошовської Т.В., Григор'євої Л.І., Гриціва М.І., Гуля В.С., Гуменюка В.І., Ємця А.А., Жайворонок Т.Є., Заголдного В.В., Кліменко М.Р., Ковтюк Є.І., Колесника П.І., Короткевича М.Є., Коротких О.А., Косарєва В.І., Кривенди О.В., Кривенка В.В., Лященко Н.П., Маринченка В.Л., Онопенка В.В., Охрімчук Л.І., Патрюка М.В., Пивовара В.Ф., Потильчака О.І., Пошви Б.М., Прокопенка О.Б., Редьки А.І., Сеніна Ю.Л., Скотаря А.М., Таран Т.С., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г., Шицького І.Б., Школярова В.Ф., Яреми А.Г., –

розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю (далі – ТОВ) «Вікс Фільтрон»

до Хмельницької митниці Державної митної служби України (далі – Митниця)

про визнання дій неправомірними, скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії,

...

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2009 року ТОВ «Вікс Фільтрон» звернулося до суду із зазначеним позовом, в якому просило визнати неправомірними дії Митниці, здійснити перерахунок митної вартості та зарахувати зайво сплачені кошти в рахунок наступних платежів.

Указувало, що 25 квітня 2007 року між ним та ТОВ «WLX-FILTRON» укладено контракт № 5 на поставку автомобільних фільтрів усіх типів (далі – контракт).

При здійсненні процедури декларування імпортованого товару позивач відповідно до положень пункту 1 частини першої статті 266 Митного кодексу України (далі – МК) застосував метод визначення митної вартості за ціною договору.

Натомість відповідач, всупереч вимогам статей 266, 267 МК, відмовив
ТОВ «Вікс Фільтрон» у розмитнені товару за задекларованою фактичною вартістю та, керуючись статтею 273 МК, встановив митну вартість, яка є значно вищою від фактичної.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 2 жовтня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2010 року, позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення Митниці, оформлене листом від
31 липня 2009 року № 10/2-18/3548; визнано протиправними дії Митниці щодо визначення митної вартості товарів згідно зі статтею 273 МК; зобов'язано Митницю провести розмитнення товарів із визначенням митної вартості відповідно до вимог статті 267 МК; зобов'язано Митницю здійснити перерахунок митної вартості випущеного у вільний обіг товару відповідно до вимог цієї ж статті та зарахувати зайво сплачені кошти в рахунок наступних розрахунків. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 19 квітня
2011 року рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасовано й ухвалено нове – про відмову в задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, ТОВ «Вікс Фільтрон» звернулося із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстав неоднакового застосування касаційним судом статей 266, 267 МК, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

На обґрунтування заяви додано копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 1 вересня 2010 року, яка, на думку заявника, підтверджує неоднакове застосування норм матеріального права.

Перевіривши наведені заявником доводи, Верховний Суд України вважає, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.

Суди попередніх інстанції встановили, що відповідно до умов контракту ТОВ «Вікс Фільтрон» в період з 15 травня до 30 липня 2009 року ввезено на митну територію України 32 партії автомобільних фільтрів.

З метою проведення митного оформлення воно подало до Митниці 32 вантажних митних декларації, проте Митниця відмовила у їх митному оформленні за першим методом визначення митної вартості та винесла рішення про самостійне визначення митної вартості із застосування шостого (резервного) методу.

За бажанням позивача та на підставі відповідних дозволів Митниці зазначені партії товару були випущені у вільний обіг під гарантійне зобов'язання сплати митних платежів. Митниця листом від 31 липня 2009 року № 10/2-18/3548 повідомила про неможливість застосування задекларованого позивачем розміру митної вартості.

Також суди встановили, що загальний розмір сум мита та податку на додану вартість, які підлягали сплаті з різниці між задекларованою позивачем митною вартістю та визначеною митним органом, склав 1 963 011 грн 47 коп.

Вищий адміністративний суд України, скасовуючи ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2010 року та постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 2 жовтня 2009 року й ухвалюючи постанову про відмову в задоволенні позовних вимог, виходив із того, що дії Митниці щодо самостійного визначення митної вартості є правомірними, оскільки надані позивачем документи не спростовують сумніви Митниці щодо правильності задекларованої ТОВ «Вікс Фільтрон» митної вартості.

Крім того, касаційний суд зазначив, що позивач обрав неправильний спосіб захисту порушеного права (шляхом оскарження рішення про можливість/неможливість застосування митної вартості, заявленої декларантом, а також дозволів на випуск товарів у вільний обіг), оскільки відповідно до положень МК та Порядку випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання при ввезенні їх на митну територію України, затвердженого наказом Державної митної служби України від 17 березня 2008 року № 230 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 березня 2008 року за № 259/14950), відповідний спір повинен вирішуватися шляхом подання позову про скасування рішень митного органу щодо визначення митної вартості.

В ухвалі, наданій на підтвердження неоднакового застосування норм матеріального права, Вищий адміністративний суд України виходив із того, що кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу, а митним органом не доведено наявність підстав для застосування шостого (резервного) методу визначення митної вартості товару та обґрунтованість корегування вартості відповідно до ціни з урахуванням комерційних умов. 

Висновки суду касаційної інстанції у справі, що розглядається, не відповідають правильному застосуванню норм матеріального права з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 265 МК митний орган, що здійснює контроль за правильністю митної оцінки товарів з урахуванням положень цього Кодексу, має право приймати рішення про правильність заявленої декларантом митної вартості товарів.

Згідно зі статтею 266 МК визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, може здійснюватися за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість), 6) резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Аналіз наведених норм, а також положень постанов Кабінету Міністрів України від 9 квітня 2008 року № 339 "Про затвердження Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів» та від 20 грудня 2006 року № 1766 "Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження" дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Разом з тим дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості.

Таким чином, касаційний суд дійшов неправильного висновку про правомірність дій Митниці щодо застосування шостого (резервного) методу визначення митної вартості товару без послідовного застосування попередніх п'яти, як це встановлено частиною п'ятою статті 266 МК, та без обґрунтування неможливості їх застосування.

Аналогічна правова позиція вже була висловлена Верховним Судом України у постановах від 21 січня 2011 року (справа № 21-56а10) та від 7 лютого 2011 року (справа № 21-76а10).

Оскільки при вирішенні спору суд касаційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права, то заява ТОВ «Вікс Фільтрон» підлягає задоволенню, а постанова касаційного суду – скасуванню.

Керуючись статтями 241–243 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд України

...

ПОСТАНОВИВ:

Заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Вікс Фільтрон» задовольнити.

Постанову Вищого адміністративного суду України від 19 квітня 2011 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючого Панталієнка П.В.,

Суддів: Балюка М.І., Барбари В.П., Берднік І.С., Вус С.М., Глоса Л.Ф., Гошовської Т.В., Григор'євої Л.І., Гриціва М.І., Гуля В.С., Гуменюка В.І., Ємця А.А., Жайворонок Т.Є., Заголдного В.В., Кліменко М.Р., Ковтюк Є.І., Колесника П.І., Короткевича М.Є., Коротких О.А., Косарєва В.І., Кривенди О.В., Кривенка В.В., Лященко Н.П., Маринченка В.Л., Онопенка В.В., Охрімчук Л.І., Патрюка М.В., Пивовара В.Ф., Потильчака О.І., Пошви Б.М., Прокопенка О.Б., Редьки А.І., Сеніна Ю.Л., Скотаря А.М., Таран Т.С., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г., Шицького І.Б., Школярова В.Ф., Яреми А.Г.

Інформація про документ
Дата ухвалення
14.11.2011
ПІБ судді:
Панталієнко П.В.
Реєстраційний № рішення
21-213а11
Резолютивна частина
Верховний Суд України задовольнив заяву платника податків. Рішення суду касаційної інстанції скасовано. Справу направлено на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
Подальше оскарження
Рішення Верховного Суду України є остаточним і не оскаржується.