Додаток
Форма 1
Додаток
Форма 2
Додаток
Форма 3
Додаток
Форма 4
Розширений пошук
Тарифна політика
Вхід|Реєстрація

Ru

En

Ua

Постанова Верховного Суду України від 11.02.2014 у справі № 21-212а13
Пошук у тексті
Знайти
Вверх из Вниз
...
Державний герб України

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2014 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

Головуючого Кривенка В.В.,

суддів: Гусака М.Б., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г.,

при секретарях судового засідання Ключник А.Ю., Демченко Т.І.,

за участю представників відповідача — державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька — Домашенко Т.Г., Стасенка О.В., Павловича Д.М., —

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом приватного акціонерного товариства «Альтана Капітал» (правонаступник — закрите акціонерне товариство «Юпрас Капітал»; далі — ПАТ «Альтана Капітал»)

до державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька (далі — ДПІ)

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

...

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2008 року ПАТ «Альтана Капітал» звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 7 жовтня 2008 року № 0000212243, яким йому визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 62 005 грн та застосовано до нього штрафні (фінансові) санкції в розмірі 26 503 грн.

На обґрунтування позовних вимог ПАТ «Альтана Капітал» послалося на те, що в ході проведеної перевірки та при визначенні податкових зобов'язань ДПІ порушила норми законодавства, зокрема позивач зазначив, що він здійснив інвестиції у вигляді купівлі корпоративних прав кількох господарських товариств та здійснив облік і оподаткування цих операцій у встановленому законом порядку відповідно до вимог пункту 7.6 статті 7 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (який був чинний на час виникнення спірних відносин; далі — Закон № 334/94-ВР). Позивач вважає, що операції з перерахування грошей до статутних фондів цих товариств були правомірно віднесені ним до витрат за операціями з цінними паперами (корпоративними правами) та деривативами.

Донецький окружний адміністративний суд постановою від 22 грудня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2009 року, позов задовольнив виходячи із того, що кошти у загальній сумі 233 648 грн внесені позивачем до статутних фондів товариств з обмеженою відповідальністю «Фріленд компані», «Фріленд Донецьк», «Фріленд Україна», «Фріленд Б.Х.», «Фріленд Білдінг Системс», «Фріленд Істейт», «Фріленд Девелопмент» (далі — ТОВ) як прямі фінансові інвестиції, тому вони правомірно були віднесені до складу витрат від операцій з акціями та іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами.

Вищий адміністративний суд України постановою від 2 квітня 2013 року рішення судів попередніх інстанцій змінив у частині задоволення позовних вимог щодо визнання недійсним податкового повідомлення-рішення в частині нарахування податку на прибуток за основним платежем у сумі 58 412 грн та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 24 706 грн та відмовив у задоволенні позову. В іншій частині рішення судів попередніх інстанцій залишив без змін.

Не погоджуючись із рішенням суду касаційної інстанції, представник ПАТ «Альтана Капітал» — Яшта С.Л. (далі — представник ПАТ «Альтана Капітал») — звернувся із заявою про його перегляд Верховним Судом України з підстави неоднакового застосування підпунктів 7.6.1 та 7.6.3 пункту 7.6 статті 7 Закону № 334/94-ВР у подібних правовідносинах. На обґрунтування заяви представник ПАТ «Альтана Капітал» додав копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 30 жовтня 2008 року (№ К-27444/06), 22 жовтня 2012 року (№ К-15363/10) та 8 квітня 2013 року (№ К-15178/09), які, на його думку, підтверджують неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що заява представника ПАТ «Альтана Капітал» підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Вищий адміністративний суд України, допускаючи справу до провадження Верховного Суду України, виходив із того, що в доданих до заяви представника ПАТ «Альтана Капітал» копіях ухвал Вищого адміністративного суду України по-іншому, ніж у справі, що розглядається, застосовано підпункти 7.6.1 та 7.6.3 пункту 7.6 статті 7 Закону № 334/94-ВР.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 22 жовтня 2012 року (№ К-15363/10) суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивач витрати на придбання цінних паперів обґрунтовано відобразив у рядку 01.2 додатку КЗ декларації за 2006 рік, оскільки операції з внесення акцій до статутного фонду в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою, є прямою інвестицією.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 8 квітня 2013 року (№ К-15178/09) суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що положення підпунктів 7.6.1 та 7.6.3 пункту 7.6 статті 7 Закону № 334/94-ВР застосовуються і при обліку операцій з придбання корпоративних прав при здійсненні грошових внесків до статутного фонду інших господарських товариств.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 30 жовтня 2008 року (№ К-27444/06) цей суд зазначив, що позивач неправомірно, на порушення вимог підпунктів 7.6.1 та 7.6.3 пункту 7.6 статті 7 Закону
№ 334/94-ВР, відніс до складу витрат суми коштів за операціями з цінними паперами і деривативами, сплачених як грошовий внесок до статутного фонду іншого господарського товариства.

У справі, що розглядається, суд касаційної інстанції, змінюючи рішення судів попередніх інстанцій та відмовляючи у задоволенні позову, зазначив, що оскільки позивач здійснив пряму інвестицію, а саме вніс грошові кошти до статутних фондів ТОВ в обмін на корпоративні права, емітовані такими юридичними особами, тобто на поворотній основі, а не продав як товар, а тому віднесення позивачем суми коштів, сплачених як внесок до статутного фонду, до складу витрат від операцій з акціями та іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами є необґрунтованим.

Із наведених судових рішень убачається, що суд касаційної інстанції у подібних правовідносинах неоднаково застосував підпункти 7.6.1 та 7.6.3 пункту 7.6 статті 7 Закону № 334/94-ВР.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції наведених норм права, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.

Згідно із частиною другою статті 115 Цивільного кодексу України (далі — ЦК) вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом.

 Таке ж положення наведено і в статті 13 Закону України від 19 вересня 1991 року № 1576-XII «Про господарські товариства» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі — Закон № 1576-XII).

Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону № 334/94-ВР корпоративні права — це право власності на статутний фонд (капітал) юридичної особи або його частку (пай), включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства.

Згідно з пунктом 1.6 статті 1 Закону № 334/94-ВР товарами є матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.

Відповідно до пункту 1.28 статті 1 Закону № 334/94-ВР інвестиція — господарська операція, яка передбачає придбання основних фондів нематеріальних активів, корпоративних прав та цінних паперів в обмін на кошти або майно.

Згідно з підпунктом 1.28.2 пункту 1.28 статті 1 Закону № 334/94-ВР пряма інвестиціягосподарська операція, яка передбачає внесення коштів або майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою.

Відповідно до статей 715, 716 ЦК кожна із сторін договору міни є продавцем товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який він одержує взамін.

Тобто результатом прямої інвестиції є платне отримання (придбання) товару (корпоративних прав), фактична його купівля-продаж, зокрема сторона, яка отримує корпоративні права (інвестор), є покупцем, а сторона, що отримує інвестицію (емітент), — їх продавцем.

Як убачається з матеріалів справи, ПАТ «Альтана Капітал» протягом 2006—2007 років з метою збільшення статутних фондів ТОВ «Фріленд компані», ТОВ «Фріленд Донецьк», ТОВ «Фріленд Україна», ТОВ «Фріленд Б.Х.», ТОВ «Фріленд Білдінг Системс», ТОВ «Фріленд Істейт», ТОВ «Фріленд Девелопмент» внесло до статутних фондів зазначених товариств 233 648 грн в обмін на їхні корпоративні права. Зазначені кошти позивач відніс до складу витрат звітного періоду від операцій з акціями та іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами, що відображено у рядку 01.2 додатку КЗ декларації за 2006 рік «Розрахунок фінансових результатів операцій з цінними паперами та деривативами» декларацій з податку на прибуток.

 Відповідно до підпункту 7.6.1 пункту 7.6 статті 7 Закону № 334/94-ВР платник податку веде окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами (у тому числі іпотечними сертифікатами участі, іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю та сертифікатами фондів операцій з нерухомістю) і деривативами у розрізі окремих видів цінних паперів, а також фондових і товарних деривативів. При цьому облік операцій з акціями ведеться разом з іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами (абзац перший підпункту 7.6.1 пункту 7.6 статті 7 у редакції Закону України від 1 липня 2004 року № 1957-IV).

Якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду, від'ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами або деривативами такого ж виду майбутніх звітних періодів у порядку, визначеному статтею 6 цього Закону.

 Якщо протягом звітного періоду доходи від продажу кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, отримані (нараховані) платником податку, перевищують витрати, понесені (нараховані) платником податку внаслідок придбання цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду (з урахуванням від'ємного фінансового результату від операцій з цінними паперами чи деривативами такого ж виду минулих періодів), прибуток включається до складу валових доходів такого платника податку за результатами такого звітного періоду.

Усі інші витрати та доходи такого платника податку, крім витрат та доходів за операціями з цінними паперами (корпоративними правами) та деривативами, визначеними цим підпунктом, беруть участь у визначенні об'єкта оподаткування такого платника податку на загальних умовах, встановлених цим Законом.

Норми цього пункту не поширюються на операції з емісії корпоративних прав або інших цінних паперів, що здійснюються платником податку, а також з їх зворотного викупу або погашення таким платником податку.

Згідно з підпунктом 7.6.2 пункту 7.6 статті 7 Закону № 334/94-ВР норми цього пункту поширюються на платників податку — торгівців цінними паперами та деривативами, а також на будь-яких інших платників податку, які здійснюють операції з торгівлі цінними паперами чи деривативами.

Те саме стосується обліку операцій таких платників податку з придбання або продажу корпоративних прав, відмінних від акцій.

Тобто, виходячи зі змісту підпункту 7.6.2 пункту 7.6 статті 7 Закону № 334/94-ВР термін «торгівля цінними паперами та деривативами» охоплює будь-які операції з придбання або продажу корпоративних прав.

Відповідно до підпункту 7.6.3 пункту 7.6 статті 7 Закону № 334/94-ВР термін «витрати» позначає суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю цінних паперів та деривативів як компенсація їх вартості. До складу витрат включається також сума будь-якої заборгованості покупця, яка виникає у зв'язку з таким придбанням.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що здійснення платником податку грошового внеску до статутного фонду товариства з обмеженою відповідальністю як прямої інвестиції в обмін на корпоративні права є операцією купівлі-продажу корпоративних прав у емітента і цей платник податку є покупцем корпоративних прав.

Ураховуючи наведене, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що грошові кошти, які внесені до статутного фонду товариств з обмеженою відповідальністю як пряма фінансова інвестиція відповідно до вимог підпунктів 7.6.1 та 7.6.3 пункту 7.6 статті 7 Закону № 334/94-ВР, відносяться до складу витрат з операцій з придбання корпоративних прав, відмінних від акцій, та відображаються в окремому податковому обліку відповідно до пункту 7.6 статті 7 Закону № 334/94-ВР.

Відповідно до частини першої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України суд задовольняє заяву у разі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Оскільки при вирішенні цієї справи суд касаційної інстанції допустив неоднакове та неправильне застосування норм матеріального права, то постанова Вищого адміністративного суду України від 2 квітня 2013 року підлягає скасуванню з направленням справи на новий касаційний розгляд.

Керуючись статтями 241—243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України 

...

ПОСТАНОВИЛА:

Заяву представника приватного акціонерного товариства «Альтана Капітал» — Яшти Сергія Леонідовича — задовольнити частково.

Постанову Вищого адміністративного суду України від 2 квітня 2013 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кривенко

Судді: М.Б. Гусак О.А. Коротких О.В. Кривенда В.Л. Маринченко П.В. Панталієнко О.Б. Прокопенко О.О. Терлецький Ю.Г. Тітов

Інформація про документ
Дата ухвалення
11.02.2014
ПІБ судді:
Кривенко В.В.
Реєстраційний № рішення
21-212а13
Резолютивна частина
Верховний Суд України частково задовольнив заяву платника податків. Рішення суду касаційної інстанції скасовано. Справу направлено на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
Подальше оскарження
Рішення Верховного Суду України є остаточним і не оскаржується.