Додаток
Форма 1
Додаток
Форма 2
Додаток
Форма 3
Додаток
Форма 4
Розширений пошук
Тарифна політика
Вхід|Реєстрація

Ru

En

Ua

Постанова Верховного Суду України від 10.09.2013 у справі № 21-164а13
Пошук у тексті
Знайти
Вверх из Вниз
...
Державний герб України

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Кривенка В.В.,

суддів: Гусака М.Б., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Тітова Ю.Г., -

при секретареві судового засідання Ключник А.Ю., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Капітал» (далі - Товариство)

до державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби України (далі - ДПІ)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

...

в с т а н о в и л а:

У вересні 2011 року Товариство звернулося до суду з позовом до ДПІ про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ від 6 червня 2011 року, яким йому нараховано штрафні санкції з податку на доходи фізичних осіб.

На обґрунтування позову зазначило, що вірно утримало податок з доходів фізичних осіб, які є нерезидентами України, за ставкою 15 відсотків згідно з пунктом 7.1 статті 7 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» (чинного на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 889-IV).

Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 6 жовтня 2011 року, залишеною без змін ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 8 лютого 2012 року та Вищого адміністративного суду України від 17 грудня 2012 року, позов задовольнив.

Залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог, касаційний суд зазначив, що системний аналіз пункту 7.3 статті 7, підпункту 9.11.3 пункту 9.11 статті 9 Закону № 889-IV дає підстави для висновку, що визначені у підпункті 9.11.3 пункту 9.11 статті 9 цього Закону доходи, які виплачуються нерезиденту резидентом - фізичною або юридичною особою, яка вважається податковим агентом такого нерезидента стосовно таких доходів, у пункті 7.3 статті 7 Закону № 889-IV передбачені як виключення з доходів, нарахованих на користь нерезидентів - фізичних осіб, до яких застосовується ставка, що становить подвійний розмір ставки, визначеної пунктом 7.1 цієї статті.

Наведене свідчить про те, що до нарахованих (виплачених) резидентом як податковим агентом на користь нерезидентів - фізичних осіб доходів у вигляді заробітної плати не може бути застосовано подвійний розмір ставки, визначеної пунктом 7.1 статті 7 Закону № 889-IV.

Не погоджуючись із ухвалою касаційного суду, ДПІ звернулася із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави неоднакового застосування касаційним судом пункту 4.2 статті 4, пунктів 7.1, 7.3 статті 7, пункту 17.1, підпункту «а» пункту 17.2 статті 17 Закону № 889-IV. На обґрунтування заяви додано копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 4 квітня 2012 року (справа № К-6587/08), яка, на думку заявника, підтверджує неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

У доданих до заяви рішеннях касаційний суд дійшов висновку, що доходи сплачені нерезиденту, мають оподатковуватись із застосуванням подвійного розміру ставки, визначеної пунктом 7.1 статті 7 Закону № 889-IV.

Аналіз наведених рішень суду касаційної інстанції дає підстави вважати, що цей суд неоднаково застосував пункти 7.1, 7.3 статті Закону № 889-IV.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні касаційним судом наведених норм матеріального права у подібних правовідносинах, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.

Платниками податку відповідно до Закону № 889-IV є: резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи; нерезидент, який отримує доходи з джерелом їх походження з території України.

Згідно з підпунктом 1.3 статті 1 цього Закону дохід з джерелом його походження з України - будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі <…> у вигляді, зокрема, доходів у вигляді заробітної плати, нарахованих (виплачених, наданих) внаслідок здійснення платником податку трудової діяльності на території України, від працедавця, незалежно від того, чи є такий працедавець резидентом або нерезидентом <…>.

Відповідно до підпункту 9.11.1 пункту 9.11 статті 9 Закону № 889-IV такі доходи підлягають оподаткуванню за правилами, встановленими для резидентів, з урахуванням особливостей, визначених окремими нормами цього Закону.

Пунктом 7.1 статті 7 цього Закону передбачено, що ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2, 7.4 цієї статті.

Ставка податку становить подвійний розмір ставки, визначеної пунктом 7.1 цієї статті, від об'єкта оподаткування, нарахованого як виграш чи приз (крім у державну лотерею у грошовому виразі) на користь резидентів або нерезидентів, та від будь-яких інших доходів, нарахованих на користь нерезидентів - фізичних осіб, за винятком доходів, визначених у підпункті 9.11.3 пункту 9.11 статті 9 цього Закону (пункт 7.3 статті 7 Закону № 889-IV).

Згідно з підпунктом 9.11.3 пункту 9.11 статті 9 Закону № 889-IV якщо зазначені у підпункті 9.11.1 цього пункту доходи виплачуються нерезиденту резидентом - фізичною або юридичною особою, то такий резидент вважається податковим агентом такого нерезидента стосовно таких доходів. При укладенні договору з нерезидентом, умови якого передбачають отримання таким нерезидентом доходу з джерелом його походження з України, резидент зобов'язаний зазначити у такому договорі ставку податку, яка буде застосована до таких доходів.

Податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону (абзац перший пункту 1.15 статті 1 Закону № 889-IV).

При цьому іноземці або особи без громадянства мають підтверджувати свій резидентський статус. Вони можуть самостійно визначити статус податкового резидента України шляхом звернення до податкового органу за місцем реєстрації в органах внутрішніх справ із відповідною заявою фізичної особи - іноземця про самостійне визначення резидентського статусу, форма якої встановлена наказом Державної податкової адміністрації України від 5 жовтня 2004 року № 581 «Про затвердження примірних форм Заяви фізичної особи - іноземця про самостійне визначення резидентського статусу та Повідомлення працедавця про самостійне визначення фізичною особою - іноземцем резидентського статусу» (далі - наказ № 581).

Статус податкового резидента України таких іноземців чи осіб без громадянства підтверджується довідкою податкового органу, виданою відповідно до зазначеного наказу.

При отриманні фізичною особою резидентського статусу шляхом звернення до податкового органу і отримання від нього відповідної довідки, резидентський статус визначається на звітний податковий період (рік), а отже підтвердження свого резидентського статусу має здійснюватися такими особами щорічно, з податкового періоду, в якому іноземець отримав довідку.

Одним із критеріїв визначення резидентського статусу відповідно до пункту 1.20 статті 1 Закону № 889-IV є перебування іноземного громадянина на території України не менше 183 днів протягом періоду або періодів податкового року.

Перебування в України протягом 183 днів дає іноземцю право на звернення до податкового органу із заявою щодо видачі ним довідки-повідомлення, передбаченої наказом № 581.

У разі набуття іноземцем статусу податкового резидента України іноземний дохід, отриманий такою особою з джерел за межами України, є об'єктом оподаткування і сума такого доходу включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податку - отримувача.

У справі, яка розглядається, суд установив, що між Товариством та працівниками-іноземцями були укладені трудові договори на підставі відповідних дозволів на працевлаштування, виданих позивачеві Державним центром зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України на 2008-2011 роки, отже вони перебували в Україні не менше 183 днів, проте не мали довідки-підтверження статусу податкового резидента України.

Враховуючи наведене, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України доходить такого правового висновку: у разі набуття нерезидентом статусу податкового резидента України (отримання відповідної довідки) доходи, одержані ним від працедавця за виконання трудової функції (заробітна плата), оподатковуються у загальному порядку, встановленому Законом № 889-ІV, за ставкою, визначеною пунктом 7.1 статті 7 цього Закону (15 відсотків). Якщо іноземець не виявив бажання підтвердити свій резидентський статус та не отримав довідки, яка є обов'язковою для підтвердження такого статусу, то його заробітна плата оподатковується за ставкою, вдвічі більшою за основну (30 відсотків).

За таких умов посилання касаційного суду у рішенні на те, що працівникам-іноземцям не потрібно додатково підтверджувати свій резидентський статус у разі, якщо надані ними документи відповідають критеріям податкового резидентства, визначеним у пункті 1.20 статті 1 Закону № 889-ІV, є необґрунтованим, оскільки довідка-підтверження є підставою для оподаткування зарплати іноземних громадян за основною ставкою.

Керуючись статями 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

...

п о с т а н о в и л а:

Заяву державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби України задовольнити.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 17 грудня 2012 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кривенко

Судді: М.Б. Гусак О.А. Коротких О.В. Кривенда В.Л. Маринченко П.В. Панталієнко О.Б. Прокопенко Ю.Г. Тітов

Інформація про документ
Дата ухвалення
10.09.2013
ПІБ судді:
Кривенко В.В.
Реєстраційний № рішення
21-164а13
Резолютивна частина
Верховний Суд задовольнив заяву податкової інспекції, скасував рішення Вищого адміністративного суду та направив справу на новий розгляд.
Подальше оскарження
Рішення Верховного Суду є остаточним і оскарженню не підлягає.