Додаток
Форма 1
Додаток
Форма 2
Додаток
Форма 3
Додаток
Форма 4
Розширений пошук
Тарифна політика
Вхід|Реєстрація

Ru

En

Ua

Постанова Верховного Суду України від 08.10.2013 у справі № 21-311а13
Пошук у тексті
Знайти
Вверх из Вниз
...

Державний герб України

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

8 жовтня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Кривенка В.В.

суддів: Гусака М.Б., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г., –

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБИ_1

до Генеральної прокуратури України (далі – ГПУ), державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва (далі – ДПІ), Державної податкової служби України, управління Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва (далі – управління ДКСУ)

про зобов'язання вчинити певні дії, стягнення коштів,

...

в с т а н о в и л а:

У лютому 2012 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнення позовних вимог просила:

визнати незаконними дії відповідачів щодо розрахунку та утримання податку з доходів фізичних осіб із грошової допомоги, виплаченої у зв'язку з виходом на пенсію за вислугою років, та зарахування суми цього податку до державного бюджету;

визнати за позивачем право на отримання передбаченої частиною п'ятнадцятою статті 50-1 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1789-XII “Про прокуратуру” (далі – Закон № 1789-XII) грошової допомоги у розмірі 505 631 грн 61 коп. без сплати податку з доходів фізичних осіб;

зобов'язати ДПІ та управління ДКСУ провести необхідні процедури для повернення суми утриманого податку з доходів фізичних осіб;

стягнути на її користь з державного бюджету суму утриманого податку у розмірі 85 769 грн 17 коп.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 послалася на те, що з березня 1976 року працювала в органах прокуратури, а з 1980 року – в ГПУ. У грудні 2010 року звільнилась у зв'язку з виходом на пенсію за вислугою років. На час звільнення відпрацювала повних 33 роки. Виходячи із вказаного стажу та заробітку, з якого обчислена пенсія, їй нарахована грошова допомога в розмірі 505 631 грн 61 коп., з якої, на її думку, всупереч вимогам частини п'ятнадцятої статті 50-1 Закону № 1789-XII утримано податок з доходів фізичних осіб у розмірі 85 769 грн 17 коп.

Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 27 червня 2012 року, залишеною без змін ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2012 року та Вищого адміністративного суду України від 4 квітня 2013 року, в задоволенні позову відмовив.

ОСОБА_1 звернулася з заявою про перегляд ухвали суду касаційної інстанції з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, посилаючись на неоднакове застосування частини п'ятнадцятої статті 50-1 Закону № 1789-XII та статей 3, 4, 22 Закону № 889-IV. Заявник просить ухвалу Вищого адміністративного суду України від 4 квітня 2013 року скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

На підтвердження неоднакового застосування судом касаційної інстанції однієї й тієї ж самої норми права ОСОБА_1 надала постанову Вищого адміністративного суду України від 30 червня 2011 року (№ К-16982/10).

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.

У справі, яка розглядається, Виший адміністративний суд України погодився з висновками судів попередніх інстанцій і зазначив про пріоритетність у застосуванні при вирішенні справи положень статей 3, 4 Закону № 889-IV над положеннями частини п'ятнадцятої статті 50-1 Закону № 1789-XII, які були чинними на час виникнення спірних відносин і передбачали, що прокурорам та слідчим у разі виходу на пенсію за вислугою років чи по інвалідності виплачується грошова допомога без сплати податку у розмірі місячного заробітку, з якого обчислена пенсія, за кожен повний рік роботи прокурором, слідчим прокуратури чи на посадах у науково-навчальних закладах прокуратури.

Натомість у рішенні суду касаційної інстанції від 30 червня 2011 року, наданому заявником на підтвердження доводів про наявність підстав для перегляду справи Верховним Судом України, касаційний суд дійшов протилежного висновку, визнавши пріоритетність у застосуванні частини п'ятнадцятої статті 50-1 Закону № 1789-XII над положеннями Закону № 889-IV.

Зазначені рішення свідчать про наявність розбіжностей у застосуванні Вищим адміністративним судом України норм матеріального права, які у колізійний спосіб врегулювали відносини, пов'язані з оподаткуванням грошової допомоги, виплачуваної прокурорам і слідчим прокуратури в разі їх виходу на пенсію за вислугою років чи по інвалідності.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні зазначених норм права, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.

Правило частини п'ятнадцятої статті 50-1 Закону № 1789-XII, за яким було передбачено виплату прокурорам і слідчим у разі виходу на пенсію за вислугою років чи по інвалідності грошової допомоги без сплати податку у розмірі місячного заробітку, з якого обчислена пенсія, за кожен рік роботи прокурором, слідчим прокуратури чи на посадах у науково-навчальних закладах прокуратури, було встановлено Законом України від 12 липня 2001 року № 2663-ІІІ “Про внесення змін до Закону “Про прокуратуру”, який набрав чинності 24 липня 2001 року.

Згідно з підпунктом 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 Закону № 889-IV, який набрав чинності з 1 січня 2004 року, до загального місячного оподатковуваного доходу фізичної особи включалися доходи у вигляді заробітної плати, інших виплат та винагород, нарахованих (виплачених) платнику податків відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору. До винятків зі складу такого оподатковуваного доходу, встановлених пунктом 4.3 зазначеної статті цього Закону, суми отриманої грошової допомоги при виході на пенсію за вислугою років чи по інвалідності прокурорам або слідчим прокуратури на підставі частини п'ятнадцятої статті 50-1 Закону № 1789-XII не включалися.

Таким чином, положення статей 3, 4 Закону № 889-IV є більш новими, порівняно з положеннями частини п'ятнадцятої статті 50-1 Закону № 1789-XII, і за загальним правилом норм права у часі саме вони підлягали пріоритетному застосуванню до оподаткування грошової допомоги, виплаченої позивачу у зв'язку з його виходом на пенсію за вислугою років з органів прокуратури у грудні 2011 року.

Статтею 67 Конституції України визначено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 25 червня 1991 року № 1251-XII “Про систему оподаткування” ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Пунктом 22.2 статті 22 Закону № 889-IV передбачено, що у разі, якщо норми інших законів чи інших законодавчих актів, які містять правила оподаткування доходів (прибутків) фізичних осіб, суперечать нормам цього Закону, пріоритет мають норми цього Закону.

Таким чином, положення статей 3, 4 Закону № 889-IV є спеціальними у застосуванні до спірних правовідносин порівняно з частиною п'ятнадцятою статті 50-1 Закону № 1789-XII, оскільки на час їх виникнення саме Законом № 889-IV визначалися правила оподаткування будь-яких доходів фізичних осіб в Україні, в тому числі і прокурорів та слідчих прокуратури.

Враховуючи викладене, висновок суду касаційної інстанції у справі, яка розглядається, щодо оподаткування грошової допомоги, виплаченої позивачу у зв'язку з його виходом на пенсію за вислугою років з органів прокуратури, відповідає правилам застосування норм матеріального права, за яких перевагу у застосуванні надано положенням прийнятого останнім у часі Закону № 889-IV, який щодо оподаткування є спеціальним.

Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

...

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви ОСОБИ_1 відмовити.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кривенко

Судді: М.Б. Гусак, О.А. Коротких, О.В. Кривенда, В.Л. Маринченко, П.В. Панталієнко, О.Б. Прокопенко, О.О. Терлецький, Ю.Г. Тітов

Інформація про документ
Дата ухвалення
08.10.2013
ПІБ судді:
Кривенко В.В.
Реєстраційний № рішення
21-311а13
Резолютивна частина
У задоволенні заяви платника відмовлено.
Подальше оскарження
Постанова Верховного суду України є остаточною і оскарженню не підлягає.