Додаток
Форма 1
Додаток
Форма 2
Додаток
Форма 3
Додаток
Форма 4
Розширений пошук
Тарифна політика
Вхід|Реєстрація

Ru

En

Ua

Постанова Верховного суду України від 12.09.2017 у справі № 21-3557а16
Пошук у тексті
Знайти
Вверх из Вниз
...

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Гриціва М.І.,

суддів: Волкова О.Ф., Кривенди О.В., Прокопенка О.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання Ключник А.Ю.,

представників: позивача – Кулака І.О.,

 відповідача – Павловича Д.М., –

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальність «Яблуневий Дар» (далі – ТОВ)

до спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів (правонаступник – Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби; далі – СДПІ)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

...

встановила:

У липні 2015 року ТОВ звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27 лютого 2015 року № 0000024500/2877.

На обґрунтування позову послалося на те, що ТОВ, зокрема, виконало всі вимоги законодавства стосовно повернення коштів, перерахованих контрагентам-нерезидентам GATEBORG SOLUTIONS та PETERGROW LIMITED як передоплату за товар, а контролюючий орган неправомірно нарахував позивачу пеню за порушення строків повернення валютної виручки.

Суди встановили, що СДПІ провела документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за результатами якої склала акт від 12 січня 2015 року № 1/28-06-45/32475074. На підставі цього акта СДПІ надіслала ТОВ податкове повідомлення-рішення від 27 лютого 2015 року № 0000024500/2877 із визначеною до сплати сумою грошового зобов'язання за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності (далі – ЗЕД) та за порушення порядку декларування валютних цінностей у розмірі 40 422 734 грн 39 коп.

Зокрема, з'ясовано, що 1 жовтня 2013 року ТОВ і GATEBORG SOLUTIONS (Великобританія) уклали договір поставки № 01/10/13, відповідно до якого на користь нерезидента була перерахована передоплата в розмірі 3 186 739,81 євро, а саме:
27 грудня 2013 року в сумі 1 861 839,81 євро, граничний строк повернення – 27 березня 2014 року;

20 січня 2014 року – 250 000 євро, граничний строк повернення – 20 квітня 2014 року; 27 січня 2014 року – 1 074 900 євро, граничний строк повернення – 27 квітня 2014 року.

25 березня 2014 року позивач звернувся із позовом до Господарського суду Львівської області про стягнення вказаної суми із компанії GATEBORG SOLUTIONS.

Відповідно до ухвали від 28 березня 2014 року цей суд повернув позовну заяву ТОВ. ТОВ оскаржило цю ухвалу, яка в апеляційному порядку була скасована, а справа направлена до суду для розгляду. 19 травня 2014 року Господарський суд Львівської області порушив провадження у справі, а постановою від 22 грудня 2014 року задовольнив позовні вимоги ТОВ.

ТОВ та PETERGROW LIMITED (Великобританія) також уклали договори поставки: від 12 березня 2013 року № 12/02/13, від 27 січня 2014 року № 05/ІМ/2014, від 9 жовтня 2012 року № 09/10/12, від 14 лютого 2013 року № 14/02/13, від 27 червня 2013 року № 27/06/13.

Було встановлено, що за договорами:

- від 12 березня 2013 року № 12/02/13 строк повернення валютної виручки (виторгу) спливав 5 березня 2014 року. 4 березня 2014 року ТОВ звернулось із позовом до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України (далі – МКАС при ТПП) про стягнення вказаної вище суми із компанії PETERGROW LIMITED. Цього ж дня було порушено провадження у справі. 9 квітня 2014 року позивач з аналогічним позовом звернувся до Господарського суду Львівської області. 14 квітня 2014 року суд порушив провадження у справі;

- від 27 січня 2014 року № 05/ІМ/2014 позивач попередню оплату поставки здійснив 5 лютого 2014 року, граничний строк поставки товару або повернення валютної виручки наставав 6 травня 2014 року. Податковий орган нарахував пеню за 1 календарний день прострочення – 7 травня 2014 року. 5 травня 2014 року позивач звернувся з позовом до Господарського суду Львівської області про стягнення заборгованості. 10 березня 2015 року суд у цій справі виніс рішення про задоволення позовних вимог;

- від 9 жовтня 2012 року № 09/10/12 граничний строк повернення валютної виручки – 13 березня 2014 року. 12 березня 2014 року позивач звернувся із позовом до МКАС при ТПП про стягнення суми заборгованості, цього ж дня цей суд прийняв справу до провадження. 11 квітня 2014 року ТОВ звернулось із аналогічним позовом до Господарського суду Львівської області, який 14 квітня 2014 року порушив провадження у справі. У зв'язку із порушенням провадження у справі Господарським судом Львівської області МКАС при ТПП припинив розгляд справи. 7 жовтня 2014 року Господарський суд Львівської області задовольнив позовні вимоги ТОВ;

- від 14 лютого 2013 року № 14/02/13 граничний строк повернення валютної виручки – 21 березня 2014 року. 19 березня 2014 року позивач звернувся із позовом до МКАС при ТПП про стягнення суми заборгованості за договором. Цього ж дня суд прийняв справу до свого провадження. 17 квітня 2014 року позивач звернувся із аналогічним позовом до Господарського суду Львівської області, який
22 квітня 2014 року порушив провадження у справі. У зв'язку із цим МКАС при ТПП припинив розгляд справи. 3 грудня 2014 року Господарський суд Львівської області задовольнив позовні вимоги ТОВ;

- від 27 червня 2013 року № 27/06/13 граничний строк повернення валютної виручки – 21 березня 2014 року. 19 березня 2014 року позивач звернувся із позовом до МКАС при ТПП про стягнення заборгованості. Того ж дня цей суд прийняв справу до свого провадження. 17 квітня 2014 року позивач звернувся із аналогічним позовом до Господарського суду Львівської області, який 22 квітня 2014 року порушив провадження у справі. У зв'язку із порушенням провадження у справі Господарським судом Львівської області, МКАС при ТПП припинив розгляд справи. 22 грудня 2014 року Господарський суд Львівської області задовольнив позовні вимоги ТОВ.

Львівський окружний адміністративний суд постановою від 10 листопада 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2016 року, позов задовольнив частково. Своє рішення мотивував тим, що дата звернення резидента до МКАС при ТПП з позовом про стягнення з нерезидента заборгованості за експортно-імпортним контрактом або дата відправлення позову поштою є датою прийняття позовної заяви судом, внаслідок чого зупиняється нарахування пені за порушення строків здійснення розрахунків у іноземній валюті, встановлених статтями 1, 2 Закону України від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (далі – Закон № 185/94-ВР) та пеня за їх порушення не сплачується. Оскільки позивач діяв відповідно до вимог цього Закону, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування до позивача адміністративно-господарської санкції у вигляді пені по взаєморозрахунках із контрагентами-нерезидентами GATEBORG SOLUTIONS (Великобританія) та PETERGROW LIMITED (Великобританія).

У зв'язку із цим нарахування пені в сумі 40 415 025 грн 21 коп. визнано неправомірним.

Вищий адміністративний суд України постановою від 31 серпня 2016 року скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання в розмірі 22 714 235 грн 75 коп. та постановив нове – про відмову у задоволенні позову у цій частині вимог. У решті судові рішення залишив без змін.

Не погоджуючись із постановою суду касаційної інстанції, ТОВ звернулось із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави неоднакового застосування Вищим адміністративним судом України статті 4 Закону № 185/94-ВР у подібних правовідносинах.

Як на приклад неоднакового застосування названої норми права послалося на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 13 липня 2016 року (справа № К/800/6472/16).

Послалося також на невідповідність рішення суду касаційної інстанції правовому висновку, викладеному у постановах Верховного Суду України від 13 та 27 лютого 2012 року (справи №№ 21-422а11, 21-387а11 відповідно).

В аспекті заявленого неоднакового правозастосування колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України заслухала пояснення представників заявника та відповідача, перевірила матеріали справи і дійшла висновку про таке.

В оскарженому рішенні суд касаційної інстанції виходив із того, що ТОВ до встановлених статтями 1 і 2 Закону № 185/94-ВР граничних строків не звернулося до суду, МКАС при ТПП із позовною заявою про стягнення з нерезидентів заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання ними (нерезидентами) строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, чи строків, встановлених цими статтями або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього ж Закону. Звернення з позовом і прийняття його до розгляду судовими установами призупиняє перебіг строків, передбачених статтями 1 і 2 Закону № 185/94-ВР, і пеня за період такого призупинення не стягується.

У цій справі суд касаційної інстанції встановив, що ТОВ до настання граничного строку постачання продукції чи повернення іноземної валюти звернулося з позовом до МКАС при ТПП, який його прийняв. Через якийсь час після настання граничного строку ТОВ звернулося з аналогічним позовом до суду господарської юрисдикції, який також прийняв і постановив рішення про задоволення позовних вимог.

За частиною четвертою статті 4 Закону № 185/94-ВР у разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього ж Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом.

Згідно з частиною третьою тієї самої статті у разі прийняття судом рішення про відмову в позові повністю або частково або припинення (закриття) провадження у справі чи залишення позову без розгляду строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці строки було зупинено.

Правовий висновок про часткове задоволення позову, суд формулював з того, що судова інституція – МКАС при ТПП, до якого ТОВ із дотриманням строків, передбачених статтями 1 і 2 Закону № 185/94-ВР, звернулося з позовом, прийняла його до розгляду, на підставі чого перебіг строків призупинявся і пеня не стягувалася. Проте МКАС при ТПП не приймав рішення про задоволення позову, з яким закон пов'язує можливість звільнення від сплати пені, за порушення названих вище строків. Після звернення ТОВ до господарського суду, але вже після порушення строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, МКАС при ТПП припинив провадження у справі у зв'язку із поданням ТОВ позову до суду господарської юрисдикції. Такі дії ТОВ суд касаційної інстанції в розумінні положень статті 4 Закону № 185/94-ВР розцінив як підставу для поновлення зазначених строків і сплати пені за їх порушення за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці строки було зупинено.

В ухвалі від 13 липня 2016 року, наданій для порівняння, предметом спору були обставини щодо моменту, з якого призупиняється перебіг строків, передбачених статтями 1 і 2 Закону № 185/94-ВР. У цій справі суд касаційної інстанції дійшов висновку, що податковий орган, нараховуючи пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, неправильно визначив цей момент, оскільки хибно вважав, що відлік призупинення строків слід починати з дати винесення судом ухвали про порушення провадження у справі, а не з дати звернення платників податків із заявою до суду.

З огляду на фактичні обставини кожної зі справ, характер правовідносин, які склалися між сторонами у цих справах, можна дійти висновку, що в них застосовувалися одні й ті самі норми матеріального права, які регулюють відносини, пов'язані із нарахуванням пені за порушення термінів розрахунків в іноземній валюті. Суд касаційної інстанції витлумачив і застосовував їх однаково з урахуванням певних особливостей обставин кожної зі справ та постановив різні за значенням, але подібні за змістом судові рішення.

Посилання на постанови Верховного Суду України від 13 та 27 лютого 2012 року (справи № 21-422а11, 21-387а11 відповідно) не можна визнати прийнятним, позаяк у цих рішеннях висновок про відсутність підстав нарахування пені за порушення строків розрахунків був висловлений за обставин, коли провадження у справі припинено за заявою резидента про відмову від позову у зв'язку із тим, що нерезидент виконав зобов'язання за експортно-імпортним контрактом після подання позовної заяви до МКАС при ТПП, що є підтвердженням правомірності поведінки резидента.

Зважаючи на те, що обставини, які стали підставою для перегляду справи Верховним Судом України, не підтвердилися, в задоволенні заяви ТОВ слід відмовити.

Керуючись пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIIІ «Про судоустрій і статус суддів» та статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

...

постановила:

У задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальність «Яблуневий Дар» відмовити.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.І. Гриців

Судді: О.Ф. Волков О.В. Кривенда О.Б. Прокопенко

Інформація про документ
Дата ухвалення
12.09.2017
ПІБ судді:
Гриців М.І.
Реєстраційний № рішення
21-3557а16
Резолютивна частина
У задоволенні заяви ТОВ відмовлено.
Подальше оскарження
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.