Додаток
Форма 1
Додаток
Форма 2
Додаток
Форма 3
Додаток
Форма 4
Розширений пошук
Тарифна політика
Вхід|Реєстрація

Ru

En

Ua

Постанова Харківського окружного адміністративного суду від 28.09.2017 у справі № 820/3203/17
Пошук у тексті
Знайти
Вверх из Вниз
...
Державний герб України
Харківський окружний адміністративний
суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код 34390710
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
Харків
28 вересня 2017 р. № 820/3203/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Волошина Д.А.,

суддів - Спірідонова М.О., Тітова О.М.,

за участю секретаря судового засідання - Шаталової Н.В.,

представників позивача - Антіпіної  І.В., Рябової Т.А.,

представника відповідача - Лисенка М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Будинок "Новаагро" до Державної фіскальної служби України про визнання дій незаконними, -

...

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Новаагро», звернувся до суду з позовом до Державної фіскальної служби України, в якому просив суд: визнати неправомірними дії щодо неприйняття податкової накладної органом ДФС України для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, а також зазначити, що податкову накладну потрібно вважати прийнятою та зареєстрованою органом ДФС протягом операційного дня, коли її було доставлено до органу ДФС, а саме 10.07.2017 року та скасувати Рішення № 11964/39820081 від 20.07.2017 про відмову в реєстрації податкової накладної № 15 від 30.06.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Позивач вважає, що дії відповідача є протиправними, а рішення є неправомірним, необґрунтованим, безпідставним через відсутність доказів порушення підприємством податкового законодавства.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі, просили суд їх задовольнити, з посиланням на обставини викладені в позовній заяві.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував, вказав, що дії ДФС обґрунтовані, а рішення повністю відповідають вимогам діючого законодавства, а тому є законними, у задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини справи.

Матеріалами справи підтверджено, що 03 травня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Будинок «Новаагро» (постачальник) та Приватним підприємством «Агросоюз - 2000» (покупець) було укладено Договір поставки № БПР030517.

Предметом даного Договору є Товар, ціна, найменування, асортимент, кількість та якість якого затверджується сторонами в кожній окремій видатковій накладній.

ПП «Агросоюз-2000» зроблено передплату 30.06.2017 за товар, згідно Договору постачання № БПР030517 від 03.05.2017р. в сумі 1 813 685,81грн., що підтверджується виписками з банку № 101,99,97.

Згідно видаткової накладної №22 від 30 червня 2017, ТОВ «ТБ «Новаагро» було поставлено Борошно та манну крупу на суму 444 100,20 грн. на ПП «Агросоюз-2000», що підтверджується карткою рахунку №3611 за червень 2017 р.

Суд зазначає, що Податковий кодекс України є спеціальним законом з питань оподаткування та установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.

Згідно підпунктів "а", "б" пункту 185.1 статті 185 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг згідно приписів норми пункту 187.1 статті 187 ПК України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню; б) дата відвантаження товарів;

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (пункт 188.1 статті 188 ПК України).

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Судом встановлено, що, на виконання вищевказаних норм законодавства, 10.07.2017 року ТОВ «ТБ «Новаагро» було подано на реєстрацію в ЄДР податкову накладну № 15 від 30.06.2017 року.

Того ж дня, 10.07.2017 року, Державною податковою службою України було створено Квитанцію №1, якою зазначено що відповідно до п. 201.16 ст. 201 ПКУ реєстрація ПН/РК зупинена. ПН/РК відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, визначеним пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затверджених наказом МФУ від 13.06.2017 №567. За результатами оцінювання ЄМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно ПКУ, вичерпний перелік яких встановлено наказом МФУ від 13.06.2017 № 567 та/або Таблицю даних платника податків, яка передбачена пунктом 4 цього наказу.

За приписами пункту 74.2 статті 74 ПК України, в Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних / розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики (пункт 74.3 статті 74 ПК України).

Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних" № 1246 від 29.12.2010, податкова накладна електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно пункту 12 Порядку № 1246, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації / зупинення реєстрації / відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу; дотримання вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Відповідно до пункту 13 Порядку № 1246, за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Аналогічні приписи містить підпункт 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 ПК України, згідно яких реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної / розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до пункту 74.2 статті 74 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 ПК України, у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної / розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування зазначаються: а) порядковий номер та дата складення податкової накладної / розрахунку коригування; б) визначення критерію(їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування; в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У відповідності до підпункту 201.16.2 пункту 201.16 статті 201 ПК України, письмові пояснення та/або копії документів, зазначені у підпункті "в" підпункту 201.16.1 цього пункту, платник податку має право подати до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податку протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у такій податковій накладній / розрахунку коригування. Такі документи передаються контролюючим органом за основним місцем обліку платника податку не пізніше наступного робочого дня з дня їх отримання до комісії центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

Матеріалами справи підтверджено, що Листом №128/1 від 13 липня 2017 року, підприємство - позивач надало інформацію ДФС,у якій , зокрема пояснило, що ТОВ «ТБ «Новаагро» не має вхідного податкового кредиту з закупівлі товару з кодом УКТ ЗЕД 110100 (борошно пшеничне)., 110311 (крупа мана), 2302 (висівки пшеничні, зародок пшениці, зерновідходи, зерносуміш), так як не закуповує даний товар.

ТОВ «ТБ «Новаагро» (далі - Підприємство) - є виробником борошна пшеничного вищого та першого гатунків, крупи манної, зародків пшениці на давальницьких умовах згідно договору №0076 01.07.2016р. «Про надання послуг із давальницької сировини на млині у липні 2016-червні 2017року» з ДП «Новопокровський комбінат хлібопродуктів» (далі - Переробник).

Згідно даного договору Підприємство завозить пшеницю-сировину на переробку. Послуги з транспортування пшениці Підприємство замовляє в транспортних організаціях або пшениця доставляється безпосередньо с/г підприємствами, де Підприємство закупає пшеницю. Також, пшениця - сировина може деякий час зберігатися на елеваторах, з якими у Підприємства є договори складського зберігання, а вже потім транспортуватися на переробку. В свою чергу, Переробник надає Підприємству послуги з переробки сировини та повертає вже готову продукцію - борошно пшеничне, висівки пшеничні, крупа мана, зародки пшениці, та відходи виробництва - зерновідходи та зерносуміш, на що надаються Акти в/р, Акти про зачистку та результати переробки зерна, Довідки про кількість переробленого зерна та вихід готової продукції - щомісячно. Отже в собівартість готової продукції і відповідно до вхідного податкового кредиту, входить пшениця-сировина (УКТ ЗЕД 1001), послуги переробки (УКТ ЗЕД 1061), транспортні послуги -авто та з/д транспортом (УКТ ЗЕД 49.41,49.20), допоміжні послуги при транспортуванні (УКТ ЗЕД 52.24,52.29), послуги по зберіганню пшениці (УКТ ЗЕД 52.10). В конкретному випадку - продукція, яка вказана в не зареєстрованих податкових накладних, була вироблена з пшениці-сировини, яка в свою чергу була закуплена у ТОВ «Зоря» (код 30742938). Транспортування пшениці відбувалось на ДП «Новопокровський комбінат хлібопродуктів» за рахунок Постачальника - ТОВ «Зоря».

В підтвердження вказаного, було надано наступні документи:договір №006 від 01.07.2016 року між ДП «Новопокраовський комбінат хлібопродуктів» та Позивачем, щодо переробки сировини на млині у липні 2016 р.- червні 2017 року,акт здачі - приймання №1759 від 30.06.2017 року, акт № 6439 від 30.06.2017 року про надання знижки, акт здачі - приймання №1758 від 30.06.2017 року, акт здачі - приймання №1760 від 30.06.2017 року, довідка ДП «Новопокровський комбінат хлібопродуктів», щодо переробки зерна та отриманої продукції,акт про зачистку виробничого корпусу і результати переробки зерна ТОВ «ТБ «Новаагро»,податкові накладні, квитанції.

Також, позивачем було надано:договір поставки №Д25051711 від 25.05.2017 року між ТОВ «Зоря» (Постачальник) та ТОВ «ТБ «Новаагро», згідно якого Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти і оплатити товар українського походження, врожаю 2016 року, на умовах, зазначених у цьому Договорі, видаткову накладну №167 від 09.06.2017 року, товарно - транспортні накладні № 228/2, 229/2,230/2,231/2232/2 від 08.06.2017 року, 233/2 , 234/2, 236/2, 237/2 від 09.06.2017 року.

Щодо реалізації продукції, позивачем надано договір поставки №БПР030517 від 03.05.2017 року, видаткову накладну №22 від 30.06.2017 року, доручення від 30.06.2017 року № 1/3006,податкову накладну.

Також, в судовому засіданні знайшло своє підтвердження, що підприємством - позивачем до органу ДФС було надіслано Повідомлення №7 від 12.07.2017 року щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по відмовленим ПН/РК, в якому зазначено перелік ПН(РК), по яким відмовлено у реєстрації в ЄРПН, де зазначено, що ТОВ «ТБ «Новаагро» не має вхідного податкового кредиту з закупівлі товару з кодом УКТ ЗЕД 110100, так як не закуповує даний товар. ТОВ «ТБ «Новаагро» є виробником борошна пшеничного вищого та першого гатунків на давальницьких умовах згідно договору №0076 від 01.07.2016 р. «Про надання послуг із давальницької сировини на млині у липні 2016-червні 2017року» з ДП «Новопокровський комбінат хлібопродуктів».

Судом також встановлено, що не дивлячись на наданні пояснення та документи, згідно квитанції №2 від 20.07.2017 року Комісією ДФС прийнято Рішення № 11964/39820081 від 20.07.2017 р. про відмову в реєстрації податкової накладної №15 від 30.06.2017 р. в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Суд зазначає, що абзацем 1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення підстав для прийняття рішення комісією Державної фіскальної служби про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації» № 190 від 29.03.2017р. встановлено, що комісія Державної фіскальної служби приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації на підставі отриманих від платника податку на додану вартість відповідно до підпункту "в" підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України письмових пояснень щодо підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, та/або копій документів, які платник податку має право подати до органу Державної фіскальної служби протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у податковій накладній / розрахунку коригування.

Абзацем 2 Постанови № 190 визначено, що підставами для прийняття комісією ДФС рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є:ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, до якої/якого застосована процедура зупинення реєстрації згідно з пунктом 201.16 статті 201 Кодексу;ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту "в" підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Кодексу;надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування.

Таким чином, суд приходить до висновку, що рішення Комісії повинно містити чітку підставу для відмови в реєстрації податкової накладної, у даному випадку, або "надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування", або "надання платником податку копій документів, які не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування".

Проте, в рішенні не зазначено які саме документи складені з порушенням законодавства та яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних.

Отже, на думку суду, оскаржувані рішення не містять чіткого визначення підстав для прийняття Комісією рішення про відмову в реєстрації податкових накладних.

При цьому, суд зауважує, що оскільки до позивача було встановлено Критерій оцінки ступеня ризиків - невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах УКТ ЗЕД : 1101, 1103, 2302, Комісією безпідставно не враховано пояснення та документи позивача, що він не закуповує даний товар, а є виробником борошна пшеничного на давальницьких умовах, що унеможливлює наявність у позивача відповідності обсягів постачання обсягам придбання по товару борошно пшеничне за відповідним УКТ ЗЕД визначеним у податковій накладній № 15 від 30.06.2017 та наявності відповідних документів.

Суд також зазначає, що факт зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування у ЄРПН не спростовує ані факту здійснення платником податків господарських операцій, ані факту наявності дати виникнення саме першої події (постачання товарів/послуг, або отримання коштів), що підтверджується первинними документами, на підставі яких складається податкова накладна / розрахунок коригування.

Таким чином, суд дійшов висновку, що зважаючи на наявність передбачених законодавством документів, які свідчать про проведення господарської операції між позивачем та ПП «Агросоюз-2000», та на те, що такі документи були надані контролюючому органу, останній не мав правових підстав для відмови позивачу у реєстрації податкової накладної № 15 від 30.06.2017.

Відтак, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, оскільки платником податків надано всі необхідні документи, які засвідчують факт здійснення господарських операцій за податковою накладною, у реєстрації якої було відмовлено, а тому є таким, що підлягає скасуванню.

У судовому засіданні представник відповідача вказав на те, що позовна вимога про зобов'язання Державної фіскальної служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 15 від 30.06.2017, не підлягає задоволенню, оскільки питання реєстрації податкових накладних в реєстрі є дискреційною функцією фіскального органу.

Суд критично оцінює такі доводи відповідача та зазначає, що реалізація суб'єктами публічної адміністрації своїх повноважень, які є законодавчо визначеними, що випливає з положень частини другої статті 19 Конституції України, здійснюється в межах відповідної законної дискреції.

Під дискреційними повноваженнями слід розуміти надання органу або посадовій особі повноважень діяти на власний розсуд в межах закону. Зокрема, дискреційні повноваження полягають у тому, що суб'єкт владних повноважень може обирати у конкретній ситуації альтернативне рішення, яке є законним.

Дискреційні повноваження це комплекс прав і зобов'язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення. Також ця особа може вибирати рішення у передбачених для конкретних ситуацій нормативно-правових актах або схожих документах.

Відповідно до Рекомендацій Комітету Ради Європи № R(80)2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Ради 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він уважає найкращим за конкретних обставин, та яке захистить або відновить порушене право.

Адміністративний суд під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб'єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції. При цьому, відповідно до правил правозастосування практики Європейського суду з прав людини, суд не може своїм рішенням підмінити рішення суб'єкта владних повноважень.

Відповідно до абзацу 3 пункту 10.3 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду "Про судове рішення в адміністративній справі" від 20.05.2013 № 7, суд може ухвалити постанову про зобов'язання відповідача прийняти рішення певного змісту за винятком випадків, коли суб'єкт владних повноважень відповідно до закону приймає рішення на власний розсуд.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, і давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, що належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Отже, адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, виконуючи цілі, встановлені адміністративним судочинством щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення) передбаченим частиною 3 статті 2 КАС України критеріям, не втручається і не може втручатися в дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Так, відповідно до частини першої статті 6 КАС України, кожна особа має право звернутися до суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з пунктом другим частини четвертої статті 105 КАС України, адміністративний позов може містити вимоги про зобов'язання відповідача суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії.

За приписами пункту 2 частини 2 статті 62 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

Аналізуючи дані положення кодексу, можна дійти висновку, що законодавством передбачено право суду у випадку встановлення порушення прав позивача зобов'язувати суб'єкта владних повноважень приймати рішення або вчиняти певні дії.

Окрім того, суд звертає увагу на приписи п.п.19, 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою КМ України № 1246 від 29.12.2010, (зі змінами), яким передбачено, що податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструються у день: 1) прийняття комісією рішення про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; 2) набрання законної сили рішенням суду про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення суду). У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

У першому випадку податкова накладна, реєстрацію якої в ЄРПН було зупинено, реєструється у день прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, яке ухвалюється саме Комісією ДФС.

У другому випадку податкова накладна, реєстрацію якої в ЄРПН було зупинено, реєструється у день набрання законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної, при цьому датою реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні або день набрання законної сили рішенням суду.

Таким чином, нормами ПК України та Порядку чітко визначено настання такої події, як набрання законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної та зазначення дати її реєстрації

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - ЄКПЛ або Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України як чинний міжнародний договір, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України № 475/97-ВР від 17.07.97; Конвенція набула чинності для України 11.09.97.

За приписами статті 8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" № 3477-IV від 23.02.2006, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява № 28924/04) констатував: "50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A N 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".

В даному випадку, задоволення позовної вимоги щодо зобов'язання Державної фіскальної служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 15 від 30.06.2017 за датою її подання, є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Щодо вимоги визнати неправомірними дії щодо неприйняття податкової накладної органом ДФС України для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

На думку суду, фахівці ДФС діяли в межах своїх повноважень, до того ж скасування рішення № 11964/39820081 від 20.07.2017 р. про відмову в реєстрації податкової накладної №15 від 30.06.2017 р. в Єдиному реєстрі податкових накладних є достатнім та належним способом захисту порушених прав позивача, а тому в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Суд вказує, що відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

А згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним рішення.

При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача частково правомірними та такими, що частково ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином частково обґрунтовані, частково підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 159-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

...

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов  Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Будинок "Новаагро" до Державної фіскальної служби України про визнання дій незаконними - задовольнити частково.

Скасувати рішення комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №11964/39820081 від 20.07.2017 року про відмову в реєстрації податкової накладної №15 від 30.06.2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 15 від 30.06.2017 року, поданою Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Будинок "Новаагро" за датою її подання.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова в повному обсязі складена 29 вересня 2017 року.

Головуючий суддя Д.А.Волошин

Судді: М.О.Спірідонов, О.М.Тітов.

Інформація про документ
Дата ухвалення
28.09.2017
ПІБ судді:
Волошин Д.А.
Реєстраційний № рішення
820/3203/17
Резолютивна частина
Позов платника податку задоволено, скасовано рішення комісії ДФС про відмову у реєстрації податкових накладних в ЄРПН, зобов’язано контролюючий орган зареєструвати в ЄРПН відповідні податкові накладні.
Подальше оскарження
Скарга на рішення суду першої інстанції у суді апеляційної інстанції ще не розглядалась.