Додаток
Форма 1
Додаток
Форма 2
Додаток
Форма 3
Додаток
Форма 4
Розширений пошук
Тарифна політика
Вхід|Реєстрація

Ru

En

Ua

Податкова судова практика
Пошук у тексті
Знайти
Вверх из Вниз

Платник податку звернувся до суду з позовними вимогами до відділення Державного казначейства у м. Луганську та Державної податкової  інспекції у м. Свердловську про відшкодування ПДВ та сплати компенсації за затримку у відшкодуванні ПДВ.  Відшкодування ПДВ заявникові систематично затримувалось, тому що Державна податкова інспекція у м. Свердловську не підтверджувала ці суми. Заявник скаржився до Державної податкової адміністрації в Луганській області та Державної податкової адміністрації України на те, що Державна податкова інспекція у м. Свердловську вчасно не надала довідки про відшкодування ПДВ. Ці органи не визнали порушень інспекції, але визнали заборгованості держави перед платником. Після чого платник ініційовував ряд судових проваджень до Господарського суду Луганської області у справах проти Державної податкової інспекції у м. Свердловську та відділення Державного казначейства України з метою отримання компенсації за затримку у відшкодуванні ПДВ. Після чого платник змінив предмет позову та просив суди присудити йому суми, що включали відшкодування ПДВ та компенсацію. Суд виносив рішення на користь заявника та присуджував йому суми, які він вимагав. Всі рішення суду були виконані, крім одного.  Заявник знову подав скаргу до  Господарського суду Луганської області на дії відділення Державного казначейства у м. Луганську та Державної податкової  інспекції у м. Свердловську, оскільки останні відмовлялись виконати рішення, винесені вищезазначеним судом у період між  березнем 2003 року та лютим 2004 року (див. додаток), та  пропонували конвертувати суми, присуджені на користь заявника  вищезазначеними рішеннями суду, в державні боргові облігації з  п'ятирічним строком погашення. Суд виніс рішення на користь заявника та зобов'язав відповідачів виконати відповідні рішення. 

Платник податку звернувся до суду з позовом проти податкової міліції та Державного казначейства вимагаючи компенсації матеріальної та моральної шкоди, завданої діями податкової міліції щодо визнання більшої частини майна платника безхазяйним управлінням податкової міліції. Суд першої інстанції частково задовольнив позов. Апеляційний та касаційний суди залишили рішення суду першої інстанції без змін. Верховний Суд України відхилив касаційну скаргу податкової міліції про перегляд рішення суду касаційної інстанції. Згодом податкова міліція звернулась до суду про зупинення виконання рішення, на що суд відмовив. Верховний Суд України відхилив клопотання податкової міліції про перегляд цього рішення. Рішення суду, винесене на користь першого заявника, у більшій частині залишається невиконаним. Платник податку звернувся до Європейського суду з прав людини спочатку зі скаргою за статтею 1 Протоколу N 1 до Конвенції про захист прав людини та основооложних свобод щодо незаконної конфіскації його майна податковою міліцією. Платник також скаржився, що національні суди відмовили йому у доступі до суду, щоб оскаржити незаконні дії податкової міліції, таким чином позбавивши його ефективного засобу захисту. Також платник скарживс на порушення  п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. 

Законний представник платника звернувся до суду з проханням перевірити обґрунтованість арешту платника. Такий арешт було призначено судом, оскільки він підозрювався в ухиленні від сплати податків на основі комерційних документів, вилучених під час обшуку його помешкання. Окружний суд постановив, що він має утримуватися під вартою до початку судового процесу через побоювання того, що обвинувачений, знаходячись на волі, перешкоджатиме встановленню істини, тому що вилучені документи були неповними, і тому був ризик, що платник, якби б його відпустили, міг знищити відсутні документи або приховати подальші бізнес-транзакції та рахунки. Суд першої інстанції та апеляційний суд залишили рішення про ордер на арешт без змін. Платник звернувся до Євопейского суду з прав людини зі скаргою щодо порушення пункту 1, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Платник податку звернувся до суду щодо оскарження рішення контролюючого органу, яким було перераховано платнику суму ПДВ та нарахований штраф, оскільки в його декларації були виявлені невідповідності виписаних квитанцій рахункам-фактурам, вимагаючи провести усне провадження. Суд першої інстанції відмовив у задоволені позову. Верховний адміністративний суд відмовив оскаржити це рішення. Платник звернувся до Європейського суду з прав людини, скаржачись на те, що перегляд справи про стягнення з нього штрафу було несправедливим, тому що суди не провели стосовно цього питання усне провадження в контексті статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. 

Платник податку звернувся до суду з позовом про оскарження рішення контролюючого органу про донарахування додаткового податку на прибуток, а також штрафу, оскільки компанія-попередниця платника не збільшила базу оподаткування податком на прибуток за рахунок включення певних активів відповідно до законодавсства щодо переходу від ведення бухгалтерського обліку шляхом відображення операцій за методом одинарного запису до методу подвійного запису, вона мала це зробити. Суд відхилив скаргу заявника.  відхилив  Конституційний суд конституційну скаргу заявника, оскільки вона була необґрунтована. Пладник податку звернуся до Європейського суду з прав людини,стверджуючи, що він вів бухгалтерський облік шляхом відображення операцій за методом одинарного запису за однин рік і шляхом відображення операцій за методом подвійного запису за наступний рік, як це передбачено статтею 25 Закону «Про діяльність приватних підприємств».Підкреслював, що згідно з цим положенням, не було необхідності збільшувати  базу оподаткування податком на прибуток у випадку, якщо підприємство переходило від ведення бухгалтерського обліку шляхом відображення операцій за методом одинарного запису до методу подвійного запису. Це зобов'язання було введене тільки Порядком переходу від ведення бухгалтерського обліку шляхом відображення операцій за методом одинарного запису до методу подвійного запису («Порядок»), який не набув статусу загальнообов'язкового законодавчого або нормативного документа за змістом Закону «Про офіційний вісник».

Інформація про документ
?Поставте своє запитання
Популярні податкові теми
Запитання можуть ставити лише зареєстровані користувачі
Вхід/Реєстрація
Поставте Ваше запитання, і ми відправимо відповідь Вам в особистий кабінет найближчим часом.
Відправити