Додаток
Форма 1
Додаток
Форма 2
Додаток
Форма 3
Додаток
Форма 4
Розширений пошук
Тарифна політика
Вхід|Реєстрація

Ru

En

Ua

Ухвала Вищого адміністративного суду України від 06.06.2017 у справі № 826/902/15
Пошук у тексті
Знайти
Вверх из Вниз
...

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 червня 2017 року м. Київ К/800/43656/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Вербицької О.В., Цвіркуна Ю.І.,

при секретарі: Бруй О.Д.,

за участю:

позивача: ОСОБА_1,

адвокатів: Гаврилюка А.В., Наконечного В.Л.,

представника відповідача: Павленка С.С.,

прокурора: Атаманюк І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києвіна постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 липня 2015 рокута ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2015 року

у справі №826/902/15

за позовом ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1.)

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

...

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві від 03.11.2014 року №0001671701.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.07.2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2015 року, позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, ставить питання про скасування рішень судів попередніх інстанцій та прийняття нового, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Позивач у письмових запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, ОСОБА_1 просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.07.2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2015 року - без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ОСОБА_1 щодо правильності обчислення, повноти та своєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року, наслідки якої оформлено актом від 13.10.2014 року №4800/26-58-17-01-17-2856700579.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 138.1 ст. 138, п. 153.8 ст. 153, ст. 164, п. 170.2 ст. 170, п. 176.1 ст. 176 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) з огляду на неоподаткування отриманого в період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року прибутку (доходу) від операцій з інвестиційними активами в сумі 9422474,31 грн.

Зокрема, обґрунтовуючи свою позицію, контролюючий орган наголошував на ненаданні ОСОБА_1 на перевірку документів, які підтверджують понесені ним витрати на придбання інвестиційного активу ТОВ «КУА «Фоззі Капітал» (ЗНПІФ «Корпоративні інвестиції») та інвестиційного активу ТОВ «ГК «Інвестиційні партнери».

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.11.2014 року №0001671701, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, в розмірі 1998872,99 грн., у тому числі 1599098,39 грн. за основним платежем та 399774,60 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія апеляційного суду, цілком правильно та обґрунтовано виходив з наступного.

Відповідно до п. 164.1 ст. 164 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) базою оподаткування податком на доходи фізичних осіб є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальним оподатковуваним доходом є будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

За правилами пп. 164.1.2 п. 164.1 ст. 164 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

Види доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, визначені п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Так, згідно з пп. 164.2.9 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається, зокрема, інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.40 і 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

В той же час, за правилами пп. 165.1.18 п. 165.1 ст. 165 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються дивіденди, які нараховуються на користь платника податку у вигляді акцій (часток, паїв), емітованих юридичною особою-резидентом, що нараховує такі дивіденди, за умови, що таке нарахування жодним чином не змінює пропорцій (часток) участі всіх акціонерів (власників) у статутному фонді емітента, та в результаті якого збільшується статутний фонд емітента на сукупну номінальну вартість нарахованих дивідендів.

Отже, грошові кошти платника податку у вигляді нарахованих дивідендів у рахунок оплати додатково випущених акціонерним товариством акцій, зокрема шляхом збільшення номінальної вартості одиниці раніше випущених акцій, що збільшує розмір статутного фонду, слід розглядати як внесок платником податку коштів до статутного фонду юридичної особи-резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права.

Таке правозастосування відповідає правовій позиції Вищого адміністративного суду України, викладеній в ухвалах від 20.07.2015 року у справі №2а-14101/11/2670 (К/9991/37645/12) та від 25.02.2014 року у справі №2а-14098/11/2670 (К/9991/54759/12).

При цьому, абзацом першим пп. 170.2.2 п. 170.2 ст. 170 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4 - 170.2.6 цього пункту (крім операцій з деривативами).

Витратами згідно з пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Як з'ясовано судовими інстанціями при вирішення спору, між позивачем (клієнтом) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційний керуючий» (торговець) укладено договір від 08.11.2012 року №БО-159/12 на брокерське обслуговування, відповідно до умов якого торговець зобов'язався протягом строку дії договору за винагороду виконувати замовлення клієнта шляхом укладення договорів на виконання від свого імені, за рахунок та в інтересах клієнта на умовах, викладених у замовленнях.

09.11.2012 року ТОВ «Інвестиційний керуючий» в інтересах та за рахунок позивача укладено договір купівлі-продажу цінних паперів №БВ-183/12, за яким торговець в інтересах та за рахунок ОСОБА_1 придбав у Приватного акціонерного товариства «Фоззі Рітейл» інвестиційні сертифікати емітента ТОВ «КУА «Фоззі Капітал» (ЗНПІФ «Корпоративні інвестиції») в кількості 14652 шт. на загальну суму 14652,00 грн., які оплачено позивачем, про що свідчать наявні в матеріалах справи платіжне доручення та виписка по рахунку.

12.11.2012 року ОСОБА_1 надав торговцю замовлення №2-БО-159/12 на здійснення продажу інвестиційних сертифікатів емітента ТОВ «КУА «Фоззі Капітал» (ЗНПІФ «Корпоративні інвестиції») в кількості 14652 шт. загальною вартістю 14782,00 грн.

На виконання вказаного доручення ТОВ «Інвестиційний керуючий» 12.11.2012 року укладено договір купівлі-продажу №БВ-207/12, згідно з яким в інтересах та за рахунок позивача продав наведені інвестиційні сертифікати ПрАТ «Фоззі Рітейл», що підтверджується актом виконаних зобов'язань від 17.01.2013 року та звітом від 17.01.2013 року №2 про виконання замовлення №2-БО-159/12. Витрати, пов'язані з оплатою винагороди торговця за продаж інвестиційних сертифікатів та послуг зберігача з обслуговування рахунку в цінних паперах, склали 90,00 грн.

Отже, інвестиційний прибуток позивача за операціями з купівлі-продажу інвестиційних сертифікатів емітента ТОВ «КУА «Фоззі Капітал» (ЗНПІФ «Корпоративні інвестиції») в розглядуваному випадку склав 40,00 грн., що і відображено ОСОБА_1 в податковій декларації про майновий стан і доходи за 2013 рік, а не 14782,00 грн., як помилково вважає відповідач.

Крім того, судами на підставі протоколу Загальних зборів учасників ТОВ «ГК «Інвестиційні партнери» від 26.02.2013 року №2/2013 встановлено, що зборами вирішено нарахувати та виплатити учасникам товариства дивіденди у вигляді часток, емітованих товариством, в розмірі 237500000,00 грн., з них 237476250,00 грн. виплачено позивачу.

Зборами прийнято також рішення про збільшення розміру статутного капіталу ТОВ «ГК «Інвестиційні партнери» на сукупну номінальну вартість нарахованих дивідендів у вигляді часток товариства, а саме на 237500000,00 грн., без змін пропорції (часток) участі учасників у статутному капіталі товариства. Загальна частка позивача склала 99,99% статутного капіталу.

Тобто, ОСОБА_1 виплачено дивіденди у вигляді часток, емітованих ТОВ «ГК «Інвестиційні партнери», без змін пропорції (часток) участі учасників у статутному капіталі товариства, які відповідно до пп. 165.1.18 п. 165.1 ст. 165 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються.

В той же час, за правилами пп. 170.2.2 п. 170.2 ст. 170 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) придбанням інвестиційного активу вважаються також операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного капіталу юридичної особи-резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права.

Згідно з пп. «а» пп. 170.2.7. п. 170.2 ст. 170 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) термін «інвестиційний актив» означає, зокрема, корпоративні права, виражені в інших ніж цінні папери, формах, випущені одним емітентом.

В подальшому, 23.12.2013 року між позивачем (продавцем) та ТОВ «ГК «Інвестиційні партнери» (покупцем) укладено договір купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю №23/12-1гкіп, відповідно до умов якого продавець передав у власність покупця (відступив покупцеві) частку (корпоративні права) у статутному капіталі ТОВ «ГК «Інвестиційні партнери», яка складає 3,846 % загального розміру статутного капіталу товариства і становить 9407692,31 грн.

Таким чином, інвестиційний прибуток від операції з продажу частки в статутному капіталі ТОВ «ГК «Інвестиційні партнери» в позивача не виник, оскільки ОСОБА_1 поніс витрати на придбання відповідного інвестиційного активу в розмірі 237476250,00 грн., а отримав дохід від продажу частки цього активу в сумі 9407692,31 грн.

Наведене обумовлює правильність висновку судів про те, що за наслідками проведення зазначених операцій у платника не виникло податкового обов'язку з податку на доходи фізичних осіб.

Крім того, на переконання колегії суддів, суди попередніх інстанцій цілком обґрунтовано прийняли подані платником документи до уваги, надали їм належну правову оцінку та відхилили посилання податкового органу на ненадання, зокрема документів, які підтверджують понесені витрати на придбання інвестиційного активу ТОВ «КУА «Фоззі Капітал» (ЗНПІФ «Корпоративні інвестиції») та інвестиційного активу ТОВ «ГК «Інвестиційні партнери», на перевірку як на підставу для відмови в задоволенні позовних вимог.

Так, положення ст. 11, ст. 71, ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України зобов'язують суд вжити заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, запропонувати сторонам подати докази на підтвердження своєї правової позиції, у разі необхідності витребувати докази з власної ініціативи, всебічно, повно та об'єктивно оцінити наявні у справі докази тощо.

При цьому суд не може обмежити право платника довести в судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки.

Право надавати заперечення щодо висновків контролюючого органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.

Отже, оцінюючи зібрані у справі докази, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо задоволення позовних вимог та визнання протиправним й скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків судових інстанцій.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

...

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 липня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2015 року - залишити без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір в сумі 5846,40 (п'ять тисяч вісімсот сорок шість грн. 40 коп.) до спеціального фонду Державного бюджету України (отримувач УДКCУ у Печерському районі, рахунок отримувача 31210255700007, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, код банку отримувача 820019, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код класифікації доходу бюджету 22030105 «Судовий збір (Вищий адміністративний суд України, 075)».

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: Н.Є. Маринчак

Судді: О.В. Вербицька, Ю.І. Цвіркун

Інформація про документ
Дата ухвалення
06.06.2017
ПІБ судді:
Маринчак Н.Є.
Реєстраційний № рішення
826/902/15
Резолютивна частина
Касаційну скаргу ДФС залишено без задоволення.
Подальше оскарження
Станом на 10.07.2017 року дане рішення не оскаржувалось.