Додаток
Форма 1
Додаток
Форма 2
Додаток
Форма 3
Додаток
Форма 4
Розширений пошук
Тарифна політика
Вхід|Реєстрація

Ru

En

Ua

Постанова Верховного суду України від 09.02.2016 у справі 21-4341а15
Пошук у тексті
Знайти
Вверх из Вниз
...
Державний герб України

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

9 лютого 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Маринченка В.Л.,

суддів: Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Кривенди О.В., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О.,

при секретарі судового засідання Ключник А.Ю.,

за участю представника відповідача – Павловича Д.М., –

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал-Центр» (далі – Товариство) до державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві (далі – ДПІ)

про скасування податкового повідомлення-рішення,

...

в с т а н о в и л а:

У лютому 2015 року Товариство звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 6 жовтня 2014 року № 0007081504, прийняте на підставі акта камеральної перевірки від 17 вересня 2014 року № 4237/26-58-15-04-30-31202310 з питань оформлення та подання податкової звітності з податку на прибуток за 2012 рік. Внаслідок проведення такої перевірки ДПІ збільшила позивачу суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 337 429 грн та застосувала фінансові санкції – 84 357 грн.

Обґрунтовуючи позов, Товариство посилалося на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним внаслідок порушення строків проведення камеральної перевірки, оскільки у листі Державної податкової адміністрації України від 27 квітня 2011 року № 11920/7/15-0217 «Щодо оформлення акта проведення камеральних перевірок з податку на прибуток підприємств» вказано, що податкова звітність з податку на прибуток повинна бути камерально перевірена до настання термінів подачі наступної за поданою звітністю, тому за вказаний податковий період перевірка мала бути проведена до 3 березня 2013 року, а проведена фактично у вересні 2014 року.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 5 травня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2015 року, позов задовольнив. При вирішенні цього спору суди погодилися з доводами позивача щодо порушення строків проведення камеральної перевірки щодо Товариства, при цьому вказали, що Податковий кодекс України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі – ПК) не містить граничних часових меж щодо проведення камеральних перевірок податкової звітності, однак такі обмеження визначені пунктом 2.1 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення камеральних перевірок податкової звітності платників податків, крім перевірок податкової декларації про майновий стан і доходи та податкової декларації платника єдиного податку – фізичної особи–підприємця, затверджених наказом Міністерства доходів і зборів України від 14 червня 2013 року № 165 (далі – наказ № 165), і становлять 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання звітності.

Крім того, суд першої інстанції послався на статтю 31 Закону України від 16.01.2014 № 719-VII «Про Державний бюджет України на 2014 рік», за правилами якої перевірки юридичних осіб у період серпень–грудень 2014 року можуть проводитися лише з дозволу Кабінету Міністрів України або за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 9 липня 2015 року відмовив у відкритті касаційного провадження.

У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України ДПІ, посилаючись на неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права, а саме: підпункту 49.18.3 пункту 49.18 статті 49, підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75, пунктів 76.1 та 76.2 статті 76, пункту 150.1 статті 150 ПК, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, просить скасувати всі прийняті у цій справі рішення та постановити нове – про відмову у задоволенні позову.

На обґрунтування заяви додано ухвалу Вищого адміністративного суду України від 13 листопада 2014 року (№ К/800/34466/14) у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Калуський трубний завод» до начальника відділу адміністрування податку на прибуток управління оподаткування юридичних осіб Калуської об'єднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними. У цій справі вирішувалося питання про порушення 30-денного строку проведення камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток, внаслідок проведення якої складено відповідний акт. Досліджуючи питання порушення строків проведення камеральної перевірки податкової звітності податковим органом, суд касаційної інстанції посилався на відсутність у ПК граничних часових меж проведення таких перевірок, зазначив, що обмеження у цьому Кодексі містить лише розділ V «Податок на додану вартість». Разом з тим вказав, що обов'язковою ознакою дій суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і мають обов'язковий характер. Висновки, викладені в акті, не породжують обов'язкових юридичних наслідків, а відтак суд не вбачає порушення прав та інтересів суб'єкта господарювання.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема щодо компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, урегульовані ПК.

За правилами підпункту 49.18.3 пункту 49.18 статті 49 ПК податкові декларації, зокрема, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року, протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

За правилами підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Порядок проведення камеральної перевірки та його процедуру врегульовано статтею 76 ПК. Зокрема, така перевірка проводиться посадовими особами податкового органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення перевірки не обов'язкова.

Згідно з пунктом 76.2 цієї ж статті порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу, пунктом 86.2 якої передбачено, що за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами податкового органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

В силу вимог пункту 102.1 статті 102 ПК, яка регулює строки давності та їх застосування, контролюючий орган має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

На підставі аналізу зазначених норм права колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, щодо компетенції контролюючих органів з питань проведення камеральних перевірок, урегульовані ПК. Так, розділ ІІІ «Податок на прибуток підприємств» цього Кодексу який визначає право податкового органу на проведення камеральних перевірок з питань адміністрування податку на прибуток не містить граничних строків проведення таких перевірок. У свою чергу, таке обмеження випливає з положень статті 102 ПК зі строком у 1095 днів.

Посилання суду на пункт 2.1 наказу № 165 є некоректним, оскільки цей наказ на порушення вимог Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12 квітня 2005 року № 34/5, не пройшов державну реєстрацію в Міністерстві юстиції України, не є нормативним актом, який встановлює права та обов'язки сторін, а відтак його положення не мають обов'язкової сили.

Оскільки у справі, що розглядається, суди визнали неправомірними дії відповідача щодо винесення податкового повідомлення-рішення у зв'язку з порушенням граничного строку проведення камеральної перевірки, що призвело до неоднакового та неправильного застосування норм матеріального права, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України скасовує всі постановлені у справі рішення та ухвалює нове – про відмову у задоволенні позову.

Ураховуючи наведене та керуючись статтями 241–243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

...

п о с т а н о в и л а:

Заяву державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві задовольнити.

Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 5 травня 2015 року, ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2015 року та Вищого адміністративного суду України від 9 липня 2015 року скасувати.

У задоволенні позову відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий В.Л. Маринченко

Судді: О.Ф. Волков М.І. Гриців О.В. Кривенда П.В. Панталієнко О.Б. Прокопенко О.О. Терлецький

Інформація про документ
Дата ухвалення
09.02.2016
ПІБ судді:
Маринченко В.Л.
Реєстраційний № рішення
21-4341а15
Резолютивна частина
заяву про перегляд справи Верховним судом України контролюючого органу задоволено