Додаток
Форма 1
Додаток
Форма 2
Додаток
Форма 3
Додаток
Форма 4
Розширений пошук
Тарифна політика
Вхід|Реєстрація

Ru

En

Ua

Постанова Верховного Суду України від 14.06.2016 у справі № 21-3262а15
Пошук у тексті
Знайти
Вверх из Вниз
...
Державний герб України

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Коротких О.А.,

суддів: Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Самсіна І.Л., Терлецького О.О.,

при секретарі судового засідання Ключник А.Ю.,

за участю представників: Державної фіскальної служби України (далі – ДФС) – Петричук І.М., товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестоптим» (далі – Товариство) – Хілька А.С., –

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства

до Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (яка є правонаступником державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області; далі – ОДПІ)

про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій та податкового повідомлення-рішення,

...

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2012 року Товариство звернулося до суду з позовом до ОДПІ про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16 липня 2012 року № 000222308 про накладення штрафних санкцій у розмірі 1 037 497 грн 90 коп. за порушення вимог пункту 9 статті 3 Закону України від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон № 265/95-ВР), підпункту 2.6 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України (далі – НБУ) від 15 грудня 2004 року № 637 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за № 40/10320; далі – Положення).

На обґрунтування своїх позовних вимог Товариство зазначило, що ОДПІ, приймаючи оскаржуване рішення, дійшла неправомірного висновку про порушення позивачем вищезазначених вимог законів.

Запорізький окружний адміністративний суд постановою від 24 грудня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2014 року, позов задовольнив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 2 липня 2015 року рішення судів попередніх інстанцій залишив без змін.

Не погоджуючись із рішенням суду касаційної інстанції, ОДПІ з підстави, передбаченої пунктом 5 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС), звернулась із заявою про його перегляд Верховним Судом України, у якій просить скасувати це рішення та прийняти нове – про відмову в задоволенні позову.

На обґрунтування заяви додано копію постанови Верховного Суду України від 13 березня 2014 року (справа № 21-5а14), яка, на думку ОДПІ, підтверджує невідповідність рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, а саме пункту 9 статті 3 Закону № 265/95-ВР, підпункту 2.6 глави 2 Положення.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.

У справі, що розглядається, Вищий адміністративний суд України погодився із рішенням судів попередніх інстанцій про задоволення позову та висновком про те, що при цілодобовій роботі підприємства проведення щоденного друкування фіскальних звітних чеків (далі – Z-звіт) виконувався не пізніше 24 години з моменту реєстрації першої розрахункової операції, виконаної після попереднього Z-звіту. Відлік тривалості зміни реєстраторів розрахункових операцій (далі – РРО) починався з моменту реєстрації першої розрахункової операції після виконання попереднього Z-звіту, а роздрукування усіх зазначених в акті перевірки Z-звітів відбувалось у межах однієї зміни, проміжок часу після реєстрації першої розрахункової операції, виконаної після попереднього Z-звіту, не перевищував 24 години. Відповідно безпосередньо після роздрукування щоденного Z-звіту та на його підставі виконувався запис до книги обліку розрахункових операцій (далі – КОРО) щодо руху готівкових коштів.

У постанові Верховного Суду України від 13 березня 2014 року викладено такий правовий висновок: аналіз положень пункту 9 статті 3 Закону № 265/95-ВР та підпункту 2.6 глави 2 Положення свідчить, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, мають своєчасно та в повній мірі оприбутковувати всю готівку, що надходить до кас, та щоденно, тобто кожного робочого дня по закінченні робочої зміни, але не пізніше 24 години цього ж дня, друкувати на РРО фіскальні звітні чеки і забезпечити їх зберігання в КОРО. У разі недотримання суб'єктом господарювання при здійсненні діяльності пункту 9 статті 3 зазначеного Закону та підпункту 2.6 глави 2 Положення до нього за рішенням відповідних органів застосовуються штрафні (фінансові) санкції згідно з вимогами пункту 4 статті 17 Закону № 265/95-ВР та абзацу третього частини першої статті 1 Указу Президента України від 12 червня 1995 року № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» (далі – Указ № 436/95).

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами у справі, в якій переглядається рішення суду касаційної інстанції, за своєю суттю подібні (аналогічні) тим, щодо яких висловлена правова позиція Верховного Суду України.

Однак із ухвали Вищого адміністративного суду України від 2 липня 2015 року убачається, що суд касаційної інстанції у подібних правовідносинах неоднаково застосував пункт 9 статті 3 Закону № 265/95-ВР та підпункт 2.6 глави 2 Положення, внаслідок чого було ухвалено рішення, яке не відповідає викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Згідно з підпунктом 2.6 глави 2 Положення уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній мірі оприбутковуватися. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням розрахункової книги оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у КОРО на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних розрахункової книги).

Абзацом третім статті 1 Указу № 436/95 установлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами – громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються НБУ, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема, за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки – у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Відповідно до пункту 9 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані щоденно друкувати на РРО (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг)) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в КОРО.

Приписи наведеної норми передбачають особливості роботи РРО, які мають забезпечувати друкування таких звітів за кожний робочий день.

За змістом пункту 2 Вимог щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2002 року № 199 (далі – Вимоги), зміна – це період роботи реєстратора від реєстрації першої розрахункової операції після виконання Z-звіту до виконання наступного Z-звіту; Z-звіт – це денний звіт з обнуленням інформації в оперативній пам'яті та занесенням її до фіскальної пам'яті РРО.

Відповідно до пункту 7 Вимог усі режими роботи РРО повинні блокуватися, зокрема, у разі перевищення максимальної тривалості зміни.

У додатку до Вимог зазначено, що максимальна тривалість зміни не повинна перевищувати 24 години.

Таким чином, аналіз зазначених норм дає підстави вважати, що оскільки календарний день (доба) налічує 24 години, тобто день триває з 0 годин 00 хвилин до 24 годин 00 хвилин, при щоденній роботі з РРО Z-звіт необхідно виконувати щодня по закінченні робочої зміни, але не пізніше 24 години цього дня.

З огляду на викладене колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що аналіз положень пункту 9 статті 3 Закону № 265/95-ВР та підпункту 2.6 глави 2 Положення свідчить, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, мають своєчасно та в повній мірі оприбутковувати всю готівку, що надходить до кас, та щоденно, тобто кожного робочого дня по закінченні зміни, але не пізніше 24 години цього ж дня, друкувати на РРО фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в КОРО. У разі недотримання суб'єктом господарювання при здійсненні діяльності пункту 9 статті 3 Закону № 265/95-ВР та підпункту 2.6 глави 2 Положення до нього за рішенням відповідних органів застосовуються штрафні (фінансові) санкції згідно з вимогами пункту 4 статті 17 Закону № 265/95-ВР та абзацу третього частини першої статті 1 Указу № 436/95.

Однак рішення судів усіх інстанцій у справі, що розглядається, прийняті на підставі неправильного розуміння зазначених вище норм матеріального права та не відповідають висновку щодо застосування норм пункту 9 статті 3 Закону № 265/95-ВР, підпункту 2.6 глави 2 Положення, викладеному в постанові Верховного Суду України від 13 березня 2014 року (справа № 21-5а14).

Відповідно до підпункту «а» пункту 2 частини другої статті 243 КАС у разі неправильного застосування судом (судами) норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору, Верховний Суд України має право скасувати судове рішення (судові рішення) та ухвалити нове судове рішення чи змінити судове рішення.

Керуючись статтями 241—243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

...

п о с т а н о в и л а:

Заяву Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області задовольнити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 24 грудня 2012 року, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2014 року, ухвалу Вищого адміністративного суду України від 2 липня 2015 року в частині задоволення позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення про накладення штрафних санкцій від 16 липня 2012 року № 000222308 скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення – про відмову у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестоптим» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення про накладення штрафних санкцій від 16 липня 2012 року № 000222308.

В решті судові рішення залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.А. Коротких

Судді: О.Ф. Волков

М.І. Гриців О.В. Кривенда В.Л. Маринченко П.В. Панталієнко І.Л. Самсін О.О. Терлецький

Інформація про документ
Дата ухвалення
14.06.2016
ПІБ судді:
Коротких О.А.
Реєстраційний № рішення
21-3262а15
Резолютивна частина
Заява контролюючого органу задоволена.