Додаток
Форма 1
Додаток
Форма 2
Додаток
Форма 3
Додаток
Форма 4
Розширений пошук
Тарифна політика
Вхід|Реєстрація

Ru

En

Ua

Постанова Верховного Суду України від 10.11.2015 у справі № 21-2479а15
Пошук у тексті
Знайти
Вверх из Вниз
...
Державний герб України

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2015 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Коротких О.А.,

суддів: Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Кривенди О.В., Кривенка В.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., —

розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кокруд» (далі — Товариство)

до державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Миколаївській області (далі — ДПІ)

про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,

...

в с т а н о в и л а:

У липні 2014 року Товариство звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати протиправними дії ДПІ по самостійній зміні в автоматизованій інформаційній системі «Податковий блок» — співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту (далі — АІС «Податковий блок») показників податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі актів про неможливість проведення зустрічних звірок Товариства від 29 червня 2011 року № 879/23-420/35564271, 20 травня 2013 року № 379/22-225/35564271, 24 травня 2013 року № 390/22-225/35564271, 9 січня 2014 року № 2/22/04/35564271, 28 січня 2014 року № 30/14-03-22-04/35564271, 21 березня 2014 року № 127/14-03-22-08/35564271 та зобов'язати ДПІ вилучити з АІС «Податковий блок» відомості, внесені на підставі цих актів, а також поновити раніше видалені відомості, що відповідають даним податкової звітності Товариства.

Миколаївський окружний адміністративний суд постановою від 31 липня 2014 року у задоволенні позову відмовив виходячи із того, що оскільки права позивача оскаржуваними діями ДПІ не порушуються, то позовні вимоги щодо визнання протиправними дій щодо внесення відповідної інформації до АІС «Податковий блок», зобов'язання ДПІ вилучити з АІС «Податковий блок» інформацію внесену за результатами складання актів про неможливість проведення зустрічних звірок, задоволенню не підлягають.

Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 25 листопада 2014 року постанову суду першої інстанції скасував та ухвалив нове рішення, яким позов задовольнив частково виходячи із того, що АІС «Податковий блок» має відображати фактичні показники господарської діяльності, які задекларовані позивачем та її корегування можливе лише за наслідками узгодження податкових зобов'язань та податкового кредиту, а податкові органи України використовують вказану систему у своїй роботі, в тому числі й для співставлення показників, які задекларовані позивачем, та його контрагентами, розбіжності в яких призводять до створення штучних підстав для проведення перевірок суб'єктів господарської діяльності.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 14 січня 2015 року відповідно до пункту 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України (далі — КАС) відмовив у відкритті касаційного провадження.

Не погоджуючись із рішенням суду касаційної інстанції, ДПІ звернулась із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави неоднакового застосування Вищим адміністративним судом України одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах. Просить скасувати зазначену ухвалу та прийняти нове рішення, яким направити справу на новий касаційний розгляд, посилаючись на неоднакове застосування Вищим адміністративним судом України одних і тих самих норм матеріального та процесуального права. На обґрунтування заяви ДПІ додала копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 1 квітня 2015 року (№ К/800/23826/13), яка, на її думку, підтверджує неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що заява ДПІ підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Так, у рішенні суду касаційної інстанції, на яке посилається заявник, обґрунтовуючи наявність інакшого правозастосування, вбачається, зокрема, що Вищий адміністративний суд України, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій про задоволення позову та ухвалюючи нове — про відмову у його задоволенні, виходив із того, що акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 17 КАС, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися, тому його висновки не можуть бути предметом спору. Відсутність спірних відносин, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту. Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.

У справі, що розглядається, суд касаційної інстанції, погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції про часткове задоволення позову виходив із того, що АІС «Податковий блок» має відображати фактичні показники господарської діяльності, які задекларовані позивачем, та її корегування можливе лише за наслідками узгодження податкових зобов'язань та податкового кредиту, а податкові органи України використовують вказану систему у своїй роботі, в тому числі і для співставлення показників, які задекларовані позивачем та його контрагентами, розбіжності в яких призводять до створення штучних підстав для проведення перевірок суб'єктів господарської діяльності, а тому дії відповідача щодо самостійного коригування показників податкової звітності підприємства, які здійснено лише на підставі актів звірки, є протиправними.

Аналіз наведених рішень суду касаційної інстанції дає підстави вважати, що він неоднаково застосував одні і ті самі норми матеріального та процесуального права у подібних правовідносинах.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні касаційним судом одних і тих самих норм матеріального та процесуального права у подібних правовідносинах, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, щодо компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, урегульовані Податковим кодексом України (далі — ПК).

У пункті 61.1 статті 61 цього Кодексу визначено, що податковий контроль — це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів (підпункт 62.1.2 пункту 62.1 статті 62 ПК).

Відповідно до статті 71 ПК інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів — це комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Згідно з приписами підпункту 72.1.1 пункту 72.1 статті 72 ПК для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла, зокрема: від платників податків та податкових агентів, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до пункту 86.1 статті 86 ПК результати перевірок оформляються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності), у разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Відповідно до статті 74 ПК податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (пункт 74.1) ; зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань (пункт 74.2) .

Верховний Суд України уже висловлював свою позицію щодо застосування статей 71, 72, 74 ПК. Зокрема, у справі № 21-511а14, постанова в якій ухвалена 9 грудня 2014 року, він дійшов висновку, що для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла за результатами податкового контролю, і така інформація не може бути виключена з баз даних, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку.

Тобто, висновки, викладені в акті перевірки, є відображенням дій працівників податкових органів і самі по собі не породжують правових наслідків для платника податків та, відповідно, такий акт не порушує прав останнього. Включення суб'єктом владних повноважень до бази даних інформації про таку перевірку не створює жодних перешкод для діяльності платника податку.

За таких обставин дії контролюючого органу щодо внесення до АІС «Податковий блок» даних інформації, отриманої внаслідок проведення податкової перевірки, у тому числі й складеного за її результатами акта, є лише службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх професійних обов'язків по збиранню доказової інформації щодо наявності чи відсутності документального підтвердження відповідних операцій, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку. Зазначені дії самі по собі не створюють для платника податків жодних правових наслідків у вигляді зміни або припинення його прав та не породжують для нього обов'язкових юридичних наслідків.

На підставі аналізу зазначених норм права колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема щодо компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, урегульовані ПК. Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів. Інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Висновки, викладені в акті перевірки, є відображенням дій податкових інспекторів та не породжують правових наслідків для платника податків і, відповідно, такий акт не порушує прав останнього. Дії контролюючого органу щодо внесення до Інтегрованої системи змін показників податкової звітності суб'єктів господарювання в частині податкового кредиту та податкових зобов'язань на підставі акта перевірки без прийняття податкових повідомлень-рішень не породжують правових наслідків для платників податків та не порушують їхні права, оскільки розміщена інформація в цій системі є службовою та використовується податковими органами для обробки зібраної інформації в автоматичному режимі (використовується для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань) з метою здійснення податкового контролю.

Аналогічна правова позиція вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 3 та 17 листопада 2015 року (справи № 21-99а15, 1514а15 відповідно).

Скасовуючи рішення окружного суду, суд апеляційної інстанції визнав неправомірними дії відповідача із внесення змін до АІС «Податковий блок» на підставі висновків акта перевірки без прийняття ДПІ податкових повідомлень-рішень. З висновками цього суду погодився суд касаційної інстанції, який своїм рішенням відмовив у відкритті касаційного провадження, що призвело до неоднакового та неправильного застосування норм матеріального права.

Відповідно до вимог статті 243 КАС за наявності підстав, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, суд має право у разі неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору, скасувати судове рішення (судові рішення) та ухвалити нове судове рішення чи змінити судове рішення.

За наведених обставин є підстави для скасування постановлених у справі судових рішень апеляційної і касаційної інстанцій та залишення в силі рішення суду першої інстанції, що була помилково скасована судом апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 241–243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

...

 п о с т а н о в и л а:

Заяву державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Миколаївській області задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2014 року, ухвалу Вищого адміністративного суду України від 14 січня 2015 року скасувати, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 липня 2014 року залишити в силі.    

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.А. Коротких                    

Судді: О.Ф. Волков М.І. Гриців В.В. Кривенко О.В. Кривенда В.Л. Маринченко П.В. Панталієнко О.Б. Прокопенко І.Л. Самсін О.О. Терлецький

Інформація про документ
Дата ухвалення
10.11.2015
ПІБ судді:
Коротких О.А.
Реєстраційний № рішення
21-2479а15
Резолютивна частина
Заяву контролюючого органу було задоволено частково; рішення судів апеляційної та касаційної інстанцій – скасовано; рішення суду першої інстанції – залишено в силі.