Додаток
Форма 1
Додаток
Форма 2
Додаток
Форма 3
Додаток
Форма 4
Розширений пошук
Тарифна політика
Вхід|Реєстрація

Ru

En

Ua

Постанова Верховного Суду України від 04.11.2015 у справі № 21-384а15
Пошук у тексті
Знайти
Вверх из Вниз
...
Державний герб України

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

4 листопада 2015 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Кривенка В.В.,

суддів: Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., –

 

розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Флайт» (далі – Товариство)

до державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Чернігівській області (у подальшому змінила назву на державну податкову інспекцію у м. Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби України у Чернігівській області; далі – ДПІ)

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

...

в с т а н о в и л а:

У грудні 2014 року Товариство звернулося до суду з позовом до ДПІ, у якому просило зобов'язати відповідача відновити в системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів автоматизованої інформаційної системи «Податковий блок» (далі – АІС «Податковий блок») дані податкової звітності Товариства шляхом внесення показників, зазначених у податковій декларації з податку на додану вартість (далі – ПДВ) за серпень 2014 року, зобов'язати подати до суду звіт про виконання цієї постанови не пізніше п'яти робочих днів з дня набрання постановою законної сили.

На обґрунтування позовних вимог Товариство зазначило, що позивач подав до ДПІ податкові декларації з ПДВ. На підставі направлення від 29 жовтня 2014 року № 3119 працівники ДПІ провели документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань правомірності формування податкової звітності з ПДВ за серпень 2014 року, за результатами якої складено акт від 11 листопада 2014 року № 2564/22/39001085.

Інформацію, викладену у вищезазначеному акті, відповідач вніс до АІС «Податковий блок», зокрема, в частині податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ за серпень 2014 року. У зв'язку з цим від податкових органів почали надходити обов'язкові до виконання запити про надання первинних документів за цей період для проведення зустрічних звірок.

Товариство вважає викладені в акті висновки необґрунтованими, а дії ДПІ – протиправними.

Чернігівський окружний адміністративний суд постановою від 17 грудня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2015 року, позовні вимоги задовольнив: зобов'язав ДПІ відновити в АІС «Податковий блок» дані податкової звітності Товариства шляхом внесення показників, зазначених у податковій декларації з ПДВ за серпень 2014 року; зобов'язав ДПІ подати до суду звіт про виконання цієї постанови не пізніше п'яти робочих днів з дня набрання постановою законної сили.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 27 лютого 2015 року відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ДПІ.

Не погоджуючись із ухвалою суду касаційної інстанції, ДПІ звернулась із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави неоднакового застосування Вищим адміністративним судом України одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, а саме статей 71, 74 Податкового кодексу України (далі – ПК).

На обґрунтування заяви ДПІ додала копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 1 липня 2014 року, яка, на думку заявника, підтверджує неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

У цьому рішенні суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що обов'язковою ознакою дій суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і мають обов'язковий характер. У цьому випадку безпосереднє викладення податковою інспекцією суб'єктивного оціночного судження щодо наявності з боку товариства порушень податкового законодавства є правом податкового органу, внаслідок чого відсутні порушені права позивача, які підлягають захисту. Права позивача можуть бути порушені відповідачем внаслідок прийняття за результатами перевірки податкових повідомлень-рішень, які можуть бути оскаржені в судовому порядку.

Оскільки за результатами перевірки податкове повідомлення-рішення не виносилось, то позовні вимоги в частині визнання протиправними дій податкового органу при формуванні акта про завищення товариством податкових зобов'язань та податкового кредиту є необґрунтованими.

Щодо внесення податковою інспекцією до електронної бази даних інформації, отриманої внаслідок проведення зустрічної перевірки товариства, то в такому випадку це є лише службовою діяльністю працівників податкової інспекції по виконанню обов'язків зі збирання доказової інформації про наявність чи відсутність документального підтвердження господарських операцій.

Оскільки права позивача оскаржуваними діями відповідача не порушуються, то позовні вимоги в цій частині є безпідставними.

У справі, що розглядається, касаційний суд погодився із рішеннями судів попередніх інстанцій, які дійшли висновку, що дії податкового органу по виключенню з електронних баз задекларованих платником податків податкового кредиту та податкових зобов'язань без прийняття податкових повідомлень-рішень є протиправними, оскільки відображення таких відомостей з урахуванням того, що вони мають збігатися з показниками у податковій декларації платника податку, фактично формує податкові зобов'язання на майбутнє, а отже, спричиняє реальні зміни майнового стану такого платника.

Аналіз наведених рішень суду касаційної інстанції дає підстави вважати, що він неоднаково застосував одні і ті самі норми матеріального права у подібних правовідносинах.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні касаційним судом статей 71, 72, 74 ПК у подібних правовідносинах, Верховний Суд України виходить із такого.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, щодо компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, урегульовані ПК.

У пункті 61.1 статті 61 цього Кодексу визначено, що податковий контроль – це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів (підпункт 62.1.2 пункту 62.1 статті 62 ПК).

Відповідно до статті 71 ПК інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів – це комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Згідно з приписами підпункту 72.1.1 пункту 72.1 статті 72 ПК для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла, зокрема: від платників податків та податкових агентів, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків.

Згідно з пунктом 75.1 ПК контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до пункту 86.1 статті 86 ПК результати перевірок оформляються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Відповідно до статті 74 ПК податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (пункт 74.1) ; зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань (пункт 74.2) .

Для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла за результатами податкового контролю, і така інформація не може бути виключена з баз даних, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку.

Тобто, висновки, викладені в акті перевірки, є відображенням дій працівників податкових органів і самі по собі не породжують правових наслідків для платника податків та, відповідно, такий акт не порушує прав останнього. Включення суб'єктом владних повноважень до бази даних інформації про таку перевірку не створює жодних перешкод для діяльності платника податку.

За таких обставин дії контролюючого органу щодо внесення до електронної бази даних інформації, отриманої внаслідок проведення податкової перевірки, у тому числі й складеного за її результатами акта, є лише службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх професійних обов'язків по збиранню доказової інформації щодо наявності чи відсутності документального підтвердження відповідних операцій, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку. Зазначені дії самі по собі не створюють для платника податків жодних правових наслідків у вигляді зміни або припинення його прав та не породжують для нього обов'язкових юридичних наслідків.

На підставі аналізу зазначених норм права колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, щодо компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, урегульовані ПК. Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів. Інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Висновки, викладені в акті перевірки, є відображенням дій податкових інспекторів та не породжують правових наслідків для платника податків і, відповідно, такий акт не порушує прав останнього. Дії контролюючого органу щодо внесення до АІС «Податковий блок» змін показників податкової звітності суб'єктів господарювання в частині податкового кредиту та податкових зобов'язань на підставі акта перевірки без прийняття податкових повідомлень-рішень не породжують правових наслідків для платників податків та не порушують їхні права, оскільки розміщена в цій системі інформація є службовою та використовується податковими органами для обробки зібраної інформації в автоматичному режимі (використовується для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань) з метою здійснення податкового контролю.

Аналогічні висновки висловлені у постановах Верховного Суду України від 9 грудня 2014 року та 3 листопада 2015 року (справи №№ 21-511а14, 21-99а15 відповідно).

Суди попередніх інстанцій встановили, що ДПІ відповідно до вимог ПК провела документальну позапланову невиїзну перевірку за серпень 2014 року, за результатами якої склала акт від 11 листопада 2014 року № 2564/22/39001085, на підставі якого були внесені зміни до показників податкової звітності Товариства в АІС «Податковий блок» та зменшено податкове зобов'язання Товариства з ПДВ за серпень 2014 року на загальну суму 330 964 грн і податковий кредит на загальну суму 322 732 грн. Відмовляючи у відкритті касаційного провадження, Вищий адміністративний суд України погодився із рішеннями судів попередніх інстанцій, які дійшли висновку про неправомірність дій відповідача по внесенню змін до електронних баз задекларованих платником податку податкового кредиту та податкових зобов'язань з ПДВ на підставі висновків акта перевірки без прийняття ДПІ податкових повідомлень-рішень.

Оскільки при вирішенні цієї справи суди всіх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, то всі ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню.

Керуючись статтями 241–243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

...

п о с т а н о в и л а:

Заяву державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби України у Чернігівській області задовольнити.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2014 року, ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2015 року та Вищого адміністративного суду України від 27 лютого 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Флайт» відмовити.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кривенко

Судді: О.Ф. Волков М.І. Гриців О.А. Коротких О.В. Кривенда В.Л. Маринченко П.В. Панталієнко О.Б. Прокопенко І.Л. Самсін О.О. Терлецький

Інформація про документ
Дата ухвалення
04.11.2015
ПІБ судді:
Кривенко В.В.
Реєстраційний № рішення
21-384а15
Резолютивна частина
Заяву контролюючого органу було задоволено; рішення судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій – скасовано; прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позову платника податків.