Додаток
Форма 1
Додаток
Форма 2
Додаток
Форма 3
Додаток
Форма 4
Розширений пошук
Тарифна політика
Вхід|Реєстрація

Ru

En

Ua

Постанова Верховного Суду України від 04.11.2015 у справі № 21-1654а15
Пошук у тексті
Знайти
Вверх из Вниз
...
Державний герб України

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

4 листопада 2015 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Кривенка В.В.,

суддів: Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., —

розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Профтехноконструкція» (далі – Товариство)

до Нововодолазької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Харківській області (далі – Інспекція)

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

...

в с т а н о в и л а:

У серпні 2014 року Товариство звернулося до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнення позовних вимог просило: визнати дії Інспекції щодо внесення інформації та змін до підсистеми «Податковий аудит» інформаційної системи «Податковий блок» (далі – ІС «Податковий блок») на підставі акта перевірки від 5 серпня 2014 року № 600/20-20-22-08 (далі – Акт) протиправними; зобов'язати Інспекцію вилучити з ІС «Податковий блок» інформацію та зміни, внесені на підставі Акта.

На обґрунтування позовних вимог Товариство зазначило, що оскільки висновки податкового органу про нереальність здійснення господарських операцій з контрагентами є такими, що не відповідають дійсності через наявність усіх належним чином оформлених первинних документів, а будь-яких податкових повідомлень-рішень за наслідками проведеної перевірки податковим органом стосовно позивача не приймалося і, відповідно, податкові зобов'язання не узгоджувались, тому дії відповідача щодо внесення інформації на підставі Акта до ІС «Податковий блок» є неправомірними.

Зазначає, що здійснення відповідачем дій щодо внесення інформації про завищення Товариству податкового кредиту та податкового зобов'язання до інформаційної системи можливе лише у випадку прийняття відповідних податкових повідомлень-рішень про нарахування суми грошового зобов'язання або самостійної зміни відповідних показників платником податків шляхом подання уточнюючих декларацій (розрахунків). Таким чином, оскільки податковий орган жодних податкових повідомлень-рішень не приймав, а платник податків вказані показники щодо взаємовідносин із контрагентами самостійно не змінював, то такими діями відповідача щодо внесення інформації на підставі Акта порушено права та інтереси позивача.

Суди попередніх інстанцій встановили, що співробітники Інспекції з 23 по 29 липня 2014 року провели позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість (далі – ПДВ) за період з 1 березня по 31 травня 2014 року, за результатами якої складено Акт.

Дані результатів перевірки, в тому числі їх числові значення про завищення Товариством податкового кредиту та податкового зобов'язання, податковий орган вніс до ІС «Податковий блок». При цьому фактичною підставою для внесення податковим органом до ІС «Податковий блок» числових значень відповідно до Акта є зафіксоване в ньому судження контролюючого органу про нереальність господарських операцій, проведених за участю позивача.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 21 жовтня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2014 року, позов задовольнив.

Задовольняючи позовні вимоги Товариства, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов висновку про те, що дії відповідача щодо відображення завищення Товариством податкового кредиту та податкового зобов'язання в ІС «Податковий блок» на підставі Акта є протиправними, оскільки жодних податкових повідомлень-рішень за наслідками проведеної перевірки з приводу вказаних порушень стосовно позивача не приймалось, а податкові зобов'язання, відповідно, не узгоджувались.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 16 грудня 2014 року відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Інспекції на вказані вище судові рішення у справі, що розглядається, на підставі пункту 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України. У своєму рішенні суд касаційної інстанції зазачив, що зміст оскаржуваних судових рішень не дає підстав для висновку про те, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права чи неправильно застосували норми матеріального права, обґрунтування касаційної скарги, її зміст і доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки застосування судами норм права відповідає усталеній практиці Вищого адміністративного суду України та Верховного Суду України.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою Вищого адміністративного суду України, Інспекція звернулась із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави неоднакового застосування Вищим адміністративним судом України одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах, а саме: положень підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17, статті 74 Податкового кодексу України (далі – ПК). Просить ухвалу Вищого адміністративного суду України від 16 грудня 2014 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

На обґрунтування заяви додано копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 1 липня 2014 року (справа № К/800/17592/14), яка, на думку Інспекції, підтверджує неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

У наданому рішенні суд касаційної інстанції, посилаючись на статтю 74 ПК, дійшов висновку про те, що дії податкового органу щодо внесення коригувань до автоматизованої інформаційної системи є лише службовою діяльністю працівників податкової інспекції на виконання своїх службових обов'язків із збирання доказової інформації щодо наявності чи відсутності документального підтвердження господарських операцій. Зазначені дії не створюють для суб'єкта господарювання жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав. У зв'язку з цим суд касаційної інстанції погодився з висновками суду апеляційної інстанції про те, що дії відповідача щодо внесення коригувань до автоматизованої інформаційної системи не тягнуть правових наслідків для позивача, а отже, внесення даних до автоматизованої системи не порушує прав позивача.

Аналіз наведених рішень суду касаційної інстанції дає підстави вважати, що він неоднаково застосував одні і ті самі норми матеріального права у подібних правовідносинах.

За змістом пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд» заяви про перегляд Верховним Судом України рішень судів, що надійшли до судів касаційних інстанцій для вирішення питання про допуск справи до провадження Верховного Суду України та рішення за якими не було прийнято на день набрання чинності цим Законом, розглядаються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, щодо компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, урегульовані ПК.

У пункті 61.1 статті 61 цього Кодексу визначено, що податковий контроль – це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів (підпункт 62.1.2 пункту 62.1 статті 62 ПК).

Відповідно до статті 71 ПК інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів – це комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Згідно з приписами підпункту 72.1.1 пункту 72.1 статті 72 ПК для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла, зокрема: від платників податків та податкових агентів, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до пункту 86.1 статті 86 ПК результати перевірок оформляються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Відповідно до статті 74 ПК податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (пункт 74.1) ; зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань (пункт 74.2) .

Верховний Суд України уже висловлював свою позицію щодо застосування статей 71, 72, 74 ПК. Зокрема, у справі № 21-511а14, постанова в якій ухвалена 9 грудня 2014 року, він дійшов висновку, що для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла за результатами податкового контролю, і така інформація не може бути виключена з баз даних, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку.

Тобто, висновки, викладені в акті перевірки, є відображенням дій працівників податкових органів і самі по собі не породжують правових наслідків для платника податків та, відповідно, такий акт не порушує прав останнього. Включення суб'єктом владних повноважень до бази даних інформації про таку перевірку не створює жодних перешкод для діяльності платника податку.

За таких обставин дії контролюючого органу щодо внесення до електронної бази даних інформації, отриманої внаслідок проведення податкової перевірки, у тому числі й складеного за її результатами акта, є лише службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх професійних обов'язків по збиранню доказової інформації щодо наявності чи відсутності документального підтвердження відповідних операцій, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку. Зазначені дії самі по собі не створюють для платника податків жодних правових наслідків у вигляді зміни або припинення його прав та не породжують для нього обов'язкових юридичних наслідків.

На підставі аналізу зазначених норм права колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема щодо компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, урегульовані ПК. Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів. Інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Висновки, викладені в акті перевірки, є відображенням дій податкових інспекторів та не породжують правових наслідків для платника податків і, відповідно, такий акт не порушує прав останнього. Дії контролюючого органу щодо внесення до ІС «Податковий блок» змін показників податкової звітності суб'єктів господарювання в частині податкового кредиту та податкових зобов'язань на підставі акта перевірки без прийняття податкових повідомлень-рішень не породжують правових наслідків для платників податків та не порушують їхні права, оскільки розміщена в цій системі інформація є службовою та використовується податковими органами для обробки зібраної інформації в автоматичному режимі (використовується для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань) з метою здійснення податкового контролю.

Суди попередніх інстанцій встановили, що Інспекція відповідно до вимог ПК провела документальну позапланову виїзну перевірку за період з 1 березня по 31 травня 2014 року, за результатами якої склала Акт, на підставі якого були внесені зміни до показників податкової звітності Товариства в ІС «Податковий блок», та дійшли висновку про неправомірність дій відповідача по внесенню змін до ІС «Податковий блок» на підставі висновків Акта без прийняття Інспекцією податкових повідомлень-рішень.

Суд касаційної інстанції відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційної скаргою Інспекції на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2014 року.

Оскільки при вирішенні цієї справи суд касаційної інстанції допустив неоднакове та неправильне застосування норм матеріального права, то ухвала Вищого адміністративного суду України від 16 грудня 2014 року підлягає скасуванню з направленням справи на новий касаційний розгляд.

Аналогічна правова позиція вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, зокрема, у постанові від 3 листопада 2015 року (справа № 21-99а15).

Керуючись підпунктом 2 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд», статтями 157, 241–243
Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

...

п о с т а н о в и л а:

Заяву Нововодолазької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Харківській області задовольнити.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 16 грудня 2014 року скасувати, а справу направити на новий касаційний розгляд.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кривенко

Судді: О.Ф. Волков М.І. Гриців О.А. Коротких О.В. Кривенда В.Л. Маринченко П.В. Панталієнко О.Б. Прокопенко І.Л. Самсін О.О. Терлецький

Інформація про документ
Дата ухвалення
04.11.2015
ПІБ судді:
Кривенко В.В.
Реєстраційний № рішення
21-1654а15
Резолютивна частина
Заява контролюючого органу було задоволено; рішення суду касаційної інстанції скасовано; справу направлено на новий касаційний розгляд.