Додаток
Форма 1
Додаток
Форма 2
Додаток
Форма 3
Додаток
Форма 4
Розширений пошук
Тарифна політика
Вхід|Реєстрація

Ru

En

Ua

Постанова Верховного Суду України від 04.11.2015 у справі № 21-1388а15
Пошук у тексті
Знайти
Вверх из Вниз
...
Державний герб України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

4 листопада 2015 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Терлецького О.О.,

суддів: Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Кривенка В.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., –

розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю (далі – ТОВ) «Кременчуцький елеватор»

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Полтавській області (далі – Інспекція)

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

...

в с т а н о в и л а:

У травні 2014 року ТОВ «Кременчуцький елеватор» звернулося до суду з позовом, у якому просило: визнати неправомірними дії Інспекції щодо внесення змін до інформаційних електронних баз, у тому числі «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» (далі – Електронна база) в частині корегування: податкового кредиту за вересень, жовтень 2011 року, січень 2012 року на 169 349 грн та податкових зобов'язань за вересень, жовтень 2011 року, січень 2012 року на 169 349 грн; доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за III-IV квартали 2011 року на суму 343 025 грн та витрати за III-IV квартали 2011 року на суму 343 025 грн; зобов'язати Інспекцію виключити з Електронної бази корегування: податкового кредиту за вересень, жовтень 2011 року, січень 2012 року на 169 349 грн та податкових зобов'язань за вересень, жовтень 2011 року, січень 2012 року на 169 349 грн; доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за III-IV квартали 2011 року на суму 343 025 грн та витрати за III-IV квартали 2011 року на суму 343 025 грн.

На обґрунтування позову ТОВ «Кременчуцький елеватор» послалося на те, що на підставі наказу начальника Інспекції від 7 червня 2012 року № 1101 у період з 7 по 13 червня 2012 року відповідач провів позапланову виїзну перевірку з питань взаємовідносин ТОВ «Кременчуцький елеватор» з ПП «Стандарт Агро» за період з 1 по 31 січня 2012 року, з ПП «Агро-Лайф» – за період з 1 вересня по 31 грудня 2011 року, з ТОВ «Сембі Сервіс» – за період з 1 жовтня по 31 грудня 2011 року в зв'язку з неповним наданням пояснень та документальних підтверджень на запити Інспекції. За результатами перевірки складено акт від 20 червня 2012 року № 1848/22-209/33081783. У ході перевірки встановлено порушення: підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 138.1 статті 138, пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України (далі – ПК), статті 216, частини другої статті 228 Цивільного кодексу України (далі – ЦК), що призвело до завищення доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, на суму 343 025 грн, які підлягають коригуванню в частині відсутності об'єкта оподаткування по нікчемних правочинах, та завищено суму витрат, що враховується при визначенні об'єкта оподаткування, на суму 343 025 грн, у тому числі за III квартал 2011 року – на 206 925 грн, IV квартал – на 136 100 грн.; статті 203, пунктів 1, 2 статті 215, статей 216, 228 ЦК, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 201.14 статті 201 ПК, встановлено завищення податкових зобов'язань на суму 169 349 грн, у тому числі за вересень 2011 року – на 41 385 грн, жовтень 2011 року – на 27 220 грн, січень 2012 року – на 100 744 грн.

Висновки, викладені в акті перевірки, не стали підставою для винесення податкового повідомлення-рішення, хоча були включені до Електронних баз.

Полтавський окружний адміністративний суд постановою від 21 жовтня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 4 грудня 2013 року, позов задовольнив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 16 березня 2015 року зазначені судові рішення залишив без змін.

Не погоджуючись з ухвалою касаційного суду, Інспекція звернулась із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстав, встановлених пунктами 1, 5 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС), у якій просить скасувати зазначену ухвалу Вищого адміністративного суду України та направити справу на новий касаційний розгляд.

На обґрунтування заяви додано ухвалу Вищого адміністративного суду України від 1 липня 2014 року (справа № К/800/10128/14), яка, на думку Інспекції, підтверджує неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, а саме статей 72, 74 ПК.

У цій справі касаційний суд зазначив, що дії відповідача щодо внесення до електронної бази даних інформації, отриманої внаслідок проведення зустрічної перевірки позивача, в цьому випадку є лише службовою діяльністю працівників податкової інспекції на виконання своїх службових обов'язків по збиранню доказової інформації щодо наявності чи відсутності документального підтвердження господарських операцій. Зазначені дії самі по собі не створюють для суб'єкта господарювання жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав та не породжують для позивача обов'язкових юридичних наслідків.

До того ж Інспекція посилається на невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України від 9 грудня 2014 року (справа № 21-511а14) висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що заява Інспекції про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 16 березня 2015 року підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, щодо компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, урегульовані ПК.

У пункті 61.1 статті 61 цього Кодексу визначено, що податковий контроль – це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів (підпункт 62.1.2 пункту 62.1 статті 62 ПК).

Відповідно до статті 71 ПК інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів – це комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Згідно з приписами підпункту 72.1.1 пункту 72.1 статті 72 ПК для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла, зокрема: від платників податків та податкових агентів, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до пункту 86.1 статті 86 ПК результати перевірок оформляються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Відповідно до статті 74 ПК податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (пункт 74.1) ; зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань (пункт 74.2) .

Верховний Суд України уже висловлював свою позицію щодо застосування статей 71, 72, 74 ПК. Зокрема, у справі № 21-511а14, постанова в якій ухвалена 9 грудня 2014 року, на яку в своїй заяві посилається Інспекція, він дійшов висновку, що для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла за результатами податкового контролю, і така інформація не може бути виключена з баз даних, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку.

За таких обставин дії контролюючого органу щодо внесення до електронної бази даних інформації, отриманої внаслідок проведення податкової перевірки, у тому числі й складеного за її результатами акта, є лише службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх професійних обов'язків по збиранню доказової інформації щодо наявності чи відсутності документального підтвердження відповідних операцій, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку. Зазначені дії самі по собі не створюють для платника податків жодних правових наслідків у вигляді зміни або припинення його прав та не породжують для нього обов'язкових юридичних наслідків.

На підставі аналізу зазначених норм права колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема щодо компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, урегульовані ПК. Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів. Інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Дії контролюючого органу щодо внесення до Електронної бази змін показників податкової звітності суб'єктів господарювання в частині податкового кредиту та податкових зобов'язань на підставі акта перевірки без прийняття податкових повідомлень-рішень не породжують правових наслідків для платників податків та не порушують їхні права, оскільки розміщена в цій системі інформація є службовою та використовується податковими органами для обробки зібраної інформації в автоматичному режимі (використовується для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань) з метою здійснення податкового контролю.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом України і у постанові від 3 листопада 2015 року (№ 21-99а15).

Ураховуючи наведене, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах зазначає, що оскільки висновок судів у справі, що розглядається, не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права та не відповідає практиці Верховного Суду України з розгляду справ цієї категорії, то всі ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню, та ухвалює нове рішення – про відмову в задоволенні позову.

Керуючись статтями 241–243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

...

п о с т а н о в и л а:

Заяву Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Полтавській області задовольнити частково.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 16 березня 2015 року, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 4 грудня 2013 року та постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення – про відмову в задоволенні позову.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.О. Терлецький

Судді: О.Ф. Волков М.І. Гриців О.А. Коротких О.В. Кривенда В.В. Кривенко В.Л. Маринченко П.В. Панталієнко О.Б. Прокопенко І.Л. Самсін

Інформація про документ
Дата ухвалення
04.11.2015
ПІБ судді:
Терлецький О.О.
Реєстраційний № рішення
21-1388а15
Резолютивна частина
Заяву контролюючого органу було задоволено частково; рішення судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій – скасовано; прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позову платника податків.