Додаток
Форма 1
Додаток
Форма 2
Додаток
Форма 3
Додаток
Форма 4
Розширений пошук
Тарифна політика
Вхід|Реєстрація

Ru

En

Ua

Постанова Верховного Суду України від 04.11.2015 у справі № 21-1195а15
Пошук у тексті
Знайти
Вверх из Вниз
...
Державний герб України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

4 листопада 2015 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Гриціва М.І.,

суддів: Волкова О.Ф., Коротких О.А., Кривенди О.В., Кривенка В.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., –

розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит-Корм» (далі – ТОВ)

до Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області (далі – ОДПІ, ДФС відповідно)

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

...

в с т а н о в и л а:

У вересні 2014 року ТОВ звернулося до суду з позовом, у якому просило:

- визнати протиправними дії ОДПІ щодо коригування задекларованих ТОВ сум податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість (далі – ПДВ) за період з 1 по 31 серпня 2013 року, яке відбулося в «Системі співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів на центральному рівні» (далі – Система співставлення), інших підсистемах автоматизованої інформаційної системи «Податковий блок» (далі – АІС), інших інформаційних системах та базах на підставі акта від 27 січня 2014 року № 50/22-01/37214613 «Про результати зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит-Корм» з питань дотримання вимог податкового законодавства Україна під час здійснення взаємовідносин з ПП «МКПП Горгачі» (далі – ПП) за період з 1 по 31 серпня
2013 року» (далі – акт перевірки);

- зобов'язати ОДПІ відновити в Системі співставлення, інших підсистемах АІС, інших інформаційних системах та базах задекларовані ТОВ у декларації з ПДВ суми податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ за період з
1 по 30 серпня 2013 року.

Свої вимоги мотивувало тим, що ТОВ правомірно сформувало податковий кредит за спірними господарськими операціями, підтвердженням чого є належним чином оформлені первинні документи. Вважає, що самостійне коригування ОДПІ показників у Системі співставлення є протиправним.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 15 вересня 2014 року у задоволенні позову відмовив. У цьому рішенні суд зазначив, що результати автоматизованого співставлення є лише статистичною інформацією, яка без винесення податкового повідомлення-рішення не порушує прав та інтересів платників податків. Вказав також на те, що матеріали справи не підтверджують товарність проведених господарських операцій із заявленими контрагентами, що не може мати наслідком отримання податкових переваг у вигляді податкових зобов'язань та податкового кредиту.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 13 листопада 2014 року скасував рішення суду першої інстанції й постановив нове – про задоволення позову: визнав протиправними дії ОДПІ щодо коригування задекларованих ТОВ за серпень 2013 року сум податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ, яке відбулося в Системі співставлення, інших підсистемах АІС, інших інформаційних системах та базах на підставі акта перевірки. Зобов'язав ОДПІ відновити в Системі співставлення та інших підсистемах АІС, інших інформаційних системах та базах задекларовані ТОВ у декларації з ПДВ суми податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ за період із 1 по 30 серпня 2013 року.

Рішення суду апеляційної інстанції ґрунтується на тому, що процес зіставляння даних податкової звітності з ПДВ у розрізі контрагентів є формальним рівнем податкового контролю, на стадії якого податковий орган фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобов'язань та податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, що підлягають документальній перевірці. Наведене виключає можливість застосування до платника негативних правових наслідків, як-от вилучення з електронної бази даних задекларованих ним показників, до моменту донарахування платникові податкового зобов'язання в порядку статті 54 Податкового кодексу України (далі – ПК).

Вищий адміністративний суд України погодився з такою правовою позицією й ухвалою від 14 квітня 2015 року рішення суду апеляційної інстанції залишив без змін.

Не погоджуючись із рішенням суду касаційної інстанції, ОДПІ подала заяву про його перегляд Верховним Судом України з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі –КАС), у якій просить скасувати зазначену ухвалу Вищого адміністративного суду України та направити справу на новий касаційний розгляд. Посилається на неоднакове застосування цим судом положень статті 74, пункту 78.4 статті 78, пункту 86.1 статті 86 ПК у подібних правовідносинах.

На підтвердження неоднакового правозастосування ОДПІ послалася на постанову Вищого адміністративного суду України від 5 грудня 2013 року. У цьому рішенні касаційний суд зазначив, що внесення податковим органом до електронної бази даних інформації, отриманої внаслідок проведення зустрічної перевірки товариства, є проявом лише службової діяльності працівників цього органу з виконання обов'язків зі збирання доказової інформації про наявність чи відсутність документального підтвердження господарських операцій. Оскільки права позивача оскаржуваними діями відповідача не порушуються, позовні вимоги в цій частині є безпідставними.

Аналіз наведених рішень дає підстави вважати, що суд касаційної інстанції неоднаково застосував одні і ті самі норми матеріального права у подібних правовідносинах.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, щодо компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, урегульовані ПК.

У пункті 61.1 статті 61 цього Кодексу визначено, що податковий контроль – це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів (підпункт 62.1.2 пункту 62.1
статті 62 ПК).

Відповідно до статті 71 ПК інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів – це комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Згідно з приписами підпункту 72.1.1 пункту 72.1 статті 72 ПК для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла, зокрема: від платників податків та податкових агентів, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків.

За пунктом 75.1 статті 75 ПК контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до пункту 86.1 статті 86 ПК результати перевірок оформляються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності) У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Відповідно до статті 74 ПК податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (пункт 74.1) ; зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань (пункт 74.2) .

Верховний Суд України уже висловлював свою позицію щодо застосування статей 71, 72, 74 ПК. Зокрема, у постанові від 9 грудня 2014 року (справа № 21-511а14) цей суд зазначив, що для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла за результатами податкового контролю і така інформація не може бути виключена з баз даних, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку.

Тобто, висновки, наведені в акті перевірки, є відображенням дій працівників податкових органів і самі по собі не породжують правових наслідків для платника податків та, відповідно, такий акт не порушує прав останнього. Внесення суб'єктом владних повноважень до бази даних інформації про таку перевірку не створює жодних перешкод для діяльності платника податку.

За таких обставин дії контролюючого органу щодо внесення до АІС інформації, отриманої внаслідок проведення податкової перевірки з фіксацією її результатів в акті, є лише службовою діяльністю працівників ДФС з виконання своїх професійних обов'язків зі збирання доказової інформації щодо наявності чи відсутності документального підтвердження відповідних операцій, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку. Зазначені дії самі по собі не створюють для платника податків жодних правових наслідків у вигляді зміни або припинення його прав та не породжують для нього обов'язкових юридичних наслідків.

На підставі аналізу зазначених норм права колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, щодо компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, урегульовані ПК. Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів. Інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Висновки, викладені в акті перевірки, є відображенням дій податкових інспекторів та не породжують правових наслідків для платника податків і, відповідно, такий акт не порушує прав останнього. Дії контролюючого органу щодо внесення до АІС змін показників податкової звітності суб'єктів господарювання в частині податкового кредиту та податкових зобов'язань на підставі акта перевірки без прийняття податкових повідомлень-рішень не породжують правових наслідків для платників податків та не порушують їхні права, оскільки розміщена інформація є службовою та використовується податковими органами для обробки зібраної інформації в автоматичному режимі (використовується для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань) з метою здійснення податкового контролю.

У справі, в якій переглядається оскаржене рішення, суди попередніх інстанцій установили, що ОДПІ провела зустрічну звірку ТОВ з питань дотримання вимог податкового законодавства України у взаємовідносинах з ПП за вказаний вище період часу, за результатами якої складено акт перевірки.

В цьому акті сформульовано висновки про те, що ТОВ порушило пункт 44.1 статті 44, пункти 198.1 – 198.4, 198.6 статті 198, пункт 185.1 статті 185, пункт 187.4 статті 187, пункт 201.10 статті 201 ПК, статтю 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХІ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та пункти 1, 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704), оскільки документально не підтвердилась реальність його господарських операцій з ПП та контрагентами-покупцями за серпень 2013 року, що призвело до завищення ТОВ податкових зобов'язань по взаємовідносинах з контрагентами-покупцями на суму 101 738 грн 91 коп. та податкового кредиту по взаємовідносинах з ПП на суму 63 124 грн 87 коп.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, податковий орган відкоригував в інформаційних системах показники ТОВ щодо податкових зобов'язань та податкового кредиту в податковій декларації ПДВ за серпень
2013 року.

Залишаючи рішення суду апеляційної інстанції без змін, касаційний суд погодився з тим, що дії ОДПІ із внесення змін до АІС на підставі висновків акта перевірки без прийняття нею податкового повідомлення-рішення є неправомірними. Таке рішення стало наслідком хибного розуміння зазначених вище норм матеріального права, що в підсумку призвело до неоднакового їх застосування.

Відповідно до підпункту «а» пункту 2 частини другої статті 243 КАС у разі неправильного застосування судом (судами) норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору, Верховний Суд України має право скасувати судове рішення (судові рішення) та ухвалити нове судове рішення чи змінити судове рішення.

Нормативне тлумачення статей 71, 72, 74 ПК в контексті змісту фактичних обставин справи, попри визнання висновків судів апеляційної та касаційної інстанцій помилковими, дає підстави для задоволення заяви ОДПІ в частині скасування як незаконних рішень судів апеляційної та касаційної інстанцій та залишення в силі постанови суду першої інстанції, що була помилково скасована судом апеляційної інстанції.

Слід також зазначити, що перегляд правильності застосування зазначених норм ПК був відображений і в постанові Верховного Суду України від 3 листопада 2015 року у справі № 21-99а15.

Керуючись статтями 241–243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

...

п о с т а н о в и л а:

Заяву Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2014 року й ухвалу Вищого адміністративного суду України від 14 квітня 2015 року скасувати.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2014 року залишити в силі.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.І. Гриців

Судді: О.Ф. Волков О.А. Коротких О.В. Кривенда В.В. Кривенко В.Л. Маринченко П.В. Панталієнко О.Б. Прокопенко І.Л. Самсін О.О. Терлецький

Інформація про документ
Дата ухвалення
04.11.2015
ПІБ судді:
Гриців М.І.
Реєстраційний № рішення
21-1195а15
Резолютивна частина
Заяву контролюючого органу було задоволено частково; рішення судів апеляційної та касаційної інстанцій – скасовано; рішення суду першої інстанції – залишено в силі.