Додаток
Форма 1
Додаток
Форма 2
Додаток
Форма 3
Додаток
Форма 4
Розширений пошук
Тарифна політика
Вхід|Реєстрація

Ru

En

Ua

Податкова судова практика
Пошук у тексті
Знайти
Вверх из Вниз

Контролюючий орган звернувся до суду з позовом про застосування арешту коштів на рахунках. В позовній заяві позивач просить суд: прийняти рішення про застосування адміністративного арешту коштів на рахунках платника податків. Контролюючим органом було прийнято наказ «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника. Підставою для прийняття даного наказу зазначено норму п.п.78.1.4 ст. 78 ПК України та ненадання пояснень та їх документальних підтверджень на письмові запити контролюючого органу. Зазначений наказ було прийнято з метою проведення перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентом платника. Контролюючим органом було складено акт недопуску до перевірки, оскільки посадові особи за місцем податкової адреси платника не знаходились, що фактично унеможливило допуск перевіряючого до проведення документальної позапланової виїзної перевірки.

Товариство звернулося до суду з позовом до ГУ ДФС у Харківській області, в якому просить визнати дії щодо проведення документальної планової виїзної перевірки Товариства протиправними та скасувати наказ відповідача про проведення документальної планової виїзної перевірки. Постановою суду першої інстанції в задоволенні позову відмовлено, мотивуючи це тим, що контролюючий орган при прийнятті оскаржуваного наказу про проведення перевірки та вчинення дій щодо її проведення, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені нормами чинного законодавства. Постановою суду апеляційної інстанції позов задоволено. Контролюючий орган звернувся до суду касаційної інстанції.

Львівський міжрегіональний центр соціально-трудової, професійної та медичної реабілітації інвалідів звернувся до окружного адміністративного суду з позовом до Галицької ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області, в якому просив визнати протиправним  та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску. Постановою Львівського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду, адміністративний позов задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення про застосування штрафних санкцій.

Податковим органом було проведено перевірку платника податку, за результатами якої було встановлено, що господарська операція, яку проводив платник податку із пов’язаною особою, не відповідає критеріям поняття «форвардний контракт». На думку контролюючого органу, платник податку та пов’язана особа не узгодили і не зафіксували ціну та вартість товарів за договорами. На підставі вищезазначених висновків контролюючий орган прийняв податкові повідомлення-рішення, якими платникові було зменшено суму від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток та збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток. Не погодившись з такими висновками податкового органу, платник звернувся до суду.

Платник податку звернувся до суду з позовом про оскарження податкових повідомлень-рішень, прийнятих контролюючим органом на підставі висновку перевірки, за результатами якої встановлено неправомірність формування платником податку витрат та податкового кредиту за операціями із контрагентом, оскільки такі операції мають ознаки фіктивності. Суди першої та апеляційної інстанції відмовили у задоволені вимог платника. Платник податку звернувся до суду касаційної інстанції.

Фізична особа-підприємець звернулася до суду з позовом до ОДПІ про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. За результатами планової податкової перевірки складено акт, в якому зазначено порушення позивачем вимог: пункту 176.1 статті 176, пункту 177.10 статі 177 ПК України, у зв'язку із неналежним веденням, у періоді який підлягав перевірці, книги обліку доходів і витрат та, як наслідок, пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України, Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 №1025 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.12.2010 за №1425/18720, в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб; пункту 187.1 статті 187, статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість. Крім того, в акті перевірки зазначено, що заниження сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку з доходів фізичних осіб пов'язані з порушенням позивачем порядку ведення книги обліку доходів і витрат. Постановою окружного адміністративного суду позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ОДПІ. Постановою апеляційного адміністративного суду в задоволенні позову відмовлено.

Податковим органом було проведено перевірку платника податку, за результатами якої було встановлено порушення платником податкового законодавства в частині невідображення у звіті про контрольовані операції окремої господарської операції. Контролюючий орган обгрунтовував своє рішення тим, що країна юрисдикції засновників включена до переліку держав (територій), у яких ставки податку на прибуток (корпоративний податок) на 5 і більше відсоткових пунктів нижчі, ніж в Україні визначених розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №1042-р., і відносини з нерезидентом автоматично підпадають під визначення контрольованих операцій. Не погодившись з такими висновками податкового органу, платник звернувся до суду. Суд першої інстанції у своїй постанові задовольнив позов.

Особа звернулась до суду з позовом до ДФС про скасування податкового повідомлення-рішення про визначення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем та за штрафними (фінансовими) санкціями. Окружний адміністративний суд постановою, залишеною без змін ухвалою апеляційним адміністративним судом, адміністративний позов задоволено частково.

Приватний нотаріус  звернувся до суду з позовом про визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску. Хмельницький окружний адміністративний суд адміністративний позов задовольнив. Вінницький апеляційний адміністративний скасував постанову суду першої інстанції та відмовив в задоволенні позову.

ФОП звернулась до суду з позовом про визнання протиправними та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних санкцій. Податкова перевірка, висновки якої слугували підставою для прийняття оскаржуваних рішень та податкових повідомлень-рішень, була проведена на виконання ухвали районного суду, якою задоволено клопотання прокурора у межах досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному в ЄДР 22.07.2014 р. за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 205, ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 263 Кримінального кодексу України . Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив. Суд апеляційної інстанції змінив рішення суду першої інстанції в частині підстав задоволення позовних вимог.

ФОП звернулась до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб та яким збільшено суму штрафу. Такі висновки обумовлені відсутністю у позивача на момент проведення перевірки підтверджуючих документів щодо придбання товарів, які використовувалися ним під час провадження підприємницькій діяльності. У зв'язку з не підтвердженням позивачем факту закупівлі товару у інших суб'єктів господарювання, податковий орган дійшов висновку, що позивачем товар придбавався у фізичних осіб, а тому він як податковий агент повинен був утримати з них податок на доходи та перерахувати його до бюджету. Постановою окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою  апеляційного адміністративного суду у даній справі позов задоволено з огляду на правомірність заявлених вимог.

Платник податку звернувся до суду з позовом про оскарження податкових повідомлень-рішень, прийнятих контролюючим органом на підставі висновку перевірки, за результатами якої встановлено неправомірність формування платником податку податкового кредиту за господарськими взаємовідносинами з контрагентом, оскільки правочин укладений платником із таким контрагентом не мав мети реального настання правових наслідків обумовлених змістом цього правочину. Суд першої інстанції задовольнив вимоги платника. Апеляційна інстанція скасувала рішення першої інстанції, відмовивши у задоволені вимог платника. Платник податку звернувся до суду касаційної інстанції.

Платник податку звернувся до суду з позовом, в якому вимагав визнати протиправними дії та бездіяльність контролюючого органу щодо незабезпечення автоматичного збільшення суми, на яку платник має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки корегування в ЄРПН, на від’ємне значення ПДВ за червень 2015 року, а також зобов’язати збільшити реєстраційну суму на відповідну суму від’ємного значення. Суди першої та апеляційної інстанції задовольнили вимоги платника. Контролюючий орган звернувся до суду касаційної інстанції.

Платник податків оскаржив до суду податкове повідомлення-рішення контролюючого органу, яке було прийняте на підставі проведення податкової перевірки платника з питання неподання звіту про контрольовані операції. Контролюючий орган в ході перевірки виявив, що платник податку не включив до звіту про контрольовані операції за операцію з одним зі своїх контрагентів, який, на думку контролюючого органу, є пов’язаною особою. Платник, не погодившись із рішеннями контролюючого органу, оскаржив їх до суду. Постановою суду першої інстанції скаргу платника було задоволено.

Фізична особа-підприємець звернулась до окружного адміністративного суду з позовом з позовом до ОДПІ , в якому просила суд визнати протиправним та скасувати наказ ОДПІ «Про проведення документальної планової виїзної перевірки». Постановою суду першої інстанції, залишену без змін ухвалою суду апеляційної інстанції у задоволенні позовних вимог відмовлено. Позивач звернувся до суду касаційної інстанції.

Між сторонами кредитного договору досягнуто згоду про анулювання (прощення) заборгованості позивача та скасування всієї пені, нарахованої до моменту укладання додаткового договору за умови належного виконання боржником взятих на себе зобов'язань щодо сплати суми кредитної заборгованості. Зобовязання було належним чином було виконано і заборгованість анульована. За наслідками документальної позапланової невиїзної перевірки позивача, стосовно позивача прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, за основним платежем  та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами). Постановою окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою  апеляційного адміністративного суду у даній справі позов задоволено.

Платник податку звернувся до суду з позовом про оскарження податкових повідомлень-рішень, прийнятих контролюючим органом на підставі висновку перевірки, за результатами якої встановлено неправомірність формування платником податку витрат та податкового кредиту за операціями із контрагентом, оскільки такі операції мають ознаки фіктивності. Суди першої та апеляційної інстанції задовольнили вимоги платника. Контролюючий орган звернувся до суду касаційної інстанції.

Платник податку звернувся до суду з позовом про оскарження податкових повідомлень-рішень, прийнятих контролюючим органом на підставі висновку перевірки, за результатами якої встановлено неправомірність формування платником податку витрат та податкового кредиту за операціями із контрагентом, оскільки такі операції мають ознаки фіктивності. Суд першої інстанції відмовив у задоволені вимог платника. Апеляційна інстанція скасувала рішення першої інстанції, задовольнивши вимоги платника. Контролюючий орган звернувся до суду касаційної інстанції.

ДП звернулось до суду з позовом до ДПІ про скасування податкових повідомлень-рішень, прийнятих у зв'язку з простроченням сплати узгоджених податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, з доходів платника податку у вигляді заробітної плати.           Крім того, ДПІ дійшла висновку про недотримання платником ст. 2, ст. 3 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації  України від 24.12.2010 року №1020 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), п. 119.2 ст. 119, п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) внаслідок неповного заповнення податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за формою №1 ДФ. Окружний адміністративний суд та апеляційний адміністративний суд позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

Платник податку направив поштою до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість. Листом платника було повідомлено, що надіслана ним податкова декларація з податку на додану вартість не визнана як податкова звітність, тому що в декларації недостовірно зазначено обов'язковий реквізит - місцезнаходження платника податків, а саме –  не зазначено номер будинку. Таким чином, фактичною підставою для невизнання податкової декларації податковою звітністю податковим органом стало недостовірне зазначення обов'язкового реквізиту - місцезнаходження платника податків. Не погодившись з таким рішенням податкового органу, платник податку звернувся до суду. Постановою суду першої інстанції,  залишеною без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду, позовні вимоги платника податку задоволено. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, податковий орган звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

Платник податку звернувся до суду з позовом про оскарження податкових повідомлень-рішень, прийнятих контролюючим органом на підставі висновку перевірки, за результатами якої встановлено неправомірність формування платником податку витрат та податкового кредиту за операціями із контрагентом, оскільки такі операції мають ознаки фіктивності. Суди першої та апеляційної інстанції відмовили у задоволені вимог платника. Платник податку звернувся до суду касаційної інстанції.

Платник податку звернувся до суду з позовом, в якому вимагав визнати протиправними дії та бездіяльність контролюючого органу щодо незабезпечення автоматичного збільшення суми, на яку платник має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки корегування в ЄРПН, на від’ємне значення ПДВ за червень 2015 року, а також зобов’язати збільшити реєстраційну суму на відповідну суму від’ємного значення. Суди першої та апеляційної інстанції відмовили у задоволені вимог платника. Платник податку звернувся до суду касаційної інстанції.

Особа звернулась до суду з позовом до ДФС про скасування податкового повідомлення-рішення про визначення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем та за штрафними (фінансовими) санкціями. Окружний адміністративний суд позов задовольнив частково: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення, у задоволенні іншої частини вимог відмовив. Апеляційний адміністративний суд постанову окружного адміністративного суду скасував у частині задоволених позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та ухвалив у вказаній частині нову постанову, якою у задоволенні позову відмовив.

Позивач звернувся до адміністративного суду з позовом, в якому просив визнати недійсним та скасувати рішення контролюючого органу про застосування до нього штрафу та нарахування пені за несплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 21.01.2016р. до 29.02.2016р. В обґрунтування позовних вимог зазначав, що сума несплаченого єдиного внеску виникла у зв'язку з тим, що у звітності про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за грудень 2013 року, січень-квітень, липень 2014 року помилково були сформовані «Таблиця 4. Нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суми грошового забезпечення та на суми допомоги у зв'язку з  вагітністю та пологами» і заповнені в частині нарахування допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами, яка, у свою чергу, відображена і в Таблиці 1 звітності, тобто суми нарахованого єдиного внеску на допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами у зазначених періодах подвоїлися; зазначена помилка відкоригована у звітності за травень 2016 року, у відповідному рядку Таблиці 4, зайво нарахований єдиний внесок віднесений до суми, на яку зменшено єдиний внесок у зв'язку з виправленням помилки, допущеної у попередніх звітних періодах, і який, відповідно, не підлягає сплаті. Постановою адміністративного суду позов задоволено. Ухвалою апеляційного адміністративного суду рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Позивач звернулася до суду з адміністративним позовом про щодо застосування штрафних санкцій та пені. Інспекція провела камеральну перевірку і на підставі складеного за її результатами Акта прийняла рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені в сумі за несплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за період з 23 грудня 2014 року по 01 квітня 2015 року. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з протиправності оспорюваного рішення, оскільки Закон № 2464-VI звільняє платників єдиного внеску від відповідальності за невиконання платниками своїх обов'язків, визначених ст. 6 Закону № 2464-VI. Закон № 2464-VI не пов'язує звільнення платників єдиного внеску від відповідальності за невиконання свої обов'язків з поданням відповідної заяви. Натомість, таке звільнення пов'язувалось із знаходженням платника на території, де проводиться антитерористична операція. Водночас, позивач зареєстрований та знаходиться в Донецькій області, м. Маріуполь, тобто, саме на території проведення антитерористичної операції, яка визначена переліком, вказаним у ст. 2 Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

Платник податків звернувся до суду з позовом про оскарження податкових повідомлень-рішень, прийнятих контролюючим органом на підставі висновку перевірки, за результатами якої встановлено відсутність реального здійснення господарської операції з контрагентами, а також відсутності права контрагентів на погашення платником податків заборгованості по векселям. Суд першої інстанції задовольнив вимоги платника. Апеляційна інстанція скасувала рішення першої інстанції, відмовивши у задоволені вимог платника. Платник податку звернувся до суду касаційної інстанції.

10 лютого 2015 року платником податку було  подано засобами поштового зв'язку податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2015 року, яку було отримано податковим органом  13 лютого 2015 року, про що свідчило рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення. Податковим органом на адресу платника податку було надіслано лист зі змісту якого слідувало, що декларація заповнена без дотримання вимог чинного законодавства, оскільки складена за формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 23 вересня 2014 року № 966 з урахуванням змін, внесених  наказом Міністерства фінансів України від 23 січня 2015 року № 13, який станом на момент її подання ще не набрав чинності, - у зв'язку з чим вказана декларація не може бути прийнятою. Платник податку, не погоджуючись із вказаним рішенням, оскаржив його. Постановою суду першої інстанції позовні вимоги було задоволено частково. Постановою апеляційного адміністративного суду  апеляційну скаргу платника податку  задоволено частково. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, платник податку подав касаційну скаргу, в якій просив їх скасувати та прийняти рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Комунальне підприємство звернулось до суду першої інстанції з позовом до ДПІ, в якому просило суд визнати протиправними дії відповідача по проведенню документальної невиїзної перевірки суб'єкта господарювання - комунального підприємства щодо дотримання строків сплати (перерахування) податку на додану вартість по рішенню ОДПС України про розстрочення (відстрочення) податкового боргу, по рішенню ОДПС України про розстрочення (відстрочення) податкового боргу, рішення про проведення якої оформлене наказом «Про проведення перевірки суб'єкта господарювання», в частині порушення вимог підпункту 20.1.1 пункту 20.1 статті 20, пункту 21.1 статті 21, статей 77-79 Податкового кодексу України та частини 2 статті 19 Конституції України; визнати незаконним та скасувати наказ ДПІ «Про проведення перевірки суб'єкта господарювання». Судом першої інстанції, залишену без змін ухвалою суду апеляційної інстанції позовні вимоги задоволено. Контролюючий орган звернувся до суду касаційної інстанції.

Фабула: Товариство з обмеженою відповідальністю звернулось до суду з позовною заявою до ДПІ про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, яким контролюючим органом нараховано грошове зобов’язання з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин шляхом збільшення коефіцієнту рентабельності при визначенні податкового зобов’язання з рентної плати у зв’язку із пропущенням строку повторної оцінки запасів корисних копалин відповідно до пункту 252.16 статті 252 ПК України. Постановою суду першої інстанції, залишену без змін ухвалою суду апеляційної інстанції позов задоволено. Контролюючий орган звернувся до суду касаційної інстанції.

Товариство з обмеженою відповідальністю звернулось до суду з позовною заявою до ДПІ про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, яким контролюючим органом нараховано грошове зобов’язання з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин шляхом збільшення коефіцієнту рентабельності при визначенні податкового зобов’язання з рентної плати у зв’язку із пропущенням строку повторної оцінки запасів корисних копалин відповідно до пункту 252.16 статті 252 ПК України. Постановою суду першої інстанції, залишену без змін ухвалою суду апеляційної інстанції позов задоволено. Контролюючий орган звернувся до суду касаційної інстанції.

Податковим органом було проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з акцизного податку товариства з обмеженою відповідальністю. За результатами перевірки було складено акт, відповідно до висновків якого, було виявлено порушення податкового законодавства, яке полягало у неподанні платником податку  податкової звітності за січень, лютий та березень 2015 року. Податковий орган наполягав, що суб'єкти господарювання роздрібної торгівлі, які здійснюють реалізацію підакцизних товарів, підлягають обов'язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням пункту продажу товарів не пізніше граничного терміну подання декларації з акцизного податку за місяць, в якому здійснюється господарська діяльність. Таким чином, враховуючи, що платник податку здійснює реалізацію підакцизних товарів у різних районах м. Києва, то з 01.01.2015 року він підлягав обов'язковій реєстрації як платник податку у територіальних податкових органах м. Києва. З урахуванням викладеного, товариство повинно було подати до 20.02.2015 року до відповідної податкової інспекції в місті Києві звітність з акцизного податку.  Платник податку наполягав, що звітність була подана ним належним чином. За захистом своїх прав платник звернувся до суду. Постановою суду першої інстанції,  залишеною без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду, позов задоволено з огляду на правомірність заявлених вимог. Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу.

Платник податку звернувся до суду з позовом про оскарження податкових повідомлень-рішень, прийнятих контролюючим органом на підставі висновку перевірки, за результатами якої встановлено неправомірність формування платником податку податкового кредиту за операціями із контрагентами з огляду на нікчемність укладених правочинів. Суд першої інстанції відмовив у задоволені вимог платника. Апеляційна інстанція скасувала рішення першої інстанції, задовольнивши вимоги платника. Контролюючий орган звернувся до суду касаційної інстанції.

Особа звернулася в суд з позовом до Київського апеляційного господарського суду про визнання протиправними дій щодо утримання з щомісячного грошового утримання судді податку на доходи фізичних осіб в сумі; зобов'язання відповідача зарахувати переплату з податку на доходи фізичних осіб, який утримувався з щомісячного грошового утримання, у рахунок наступних нарахувань з податку на доходи фізичних осіб шляхом зменшення суми поточних податкових зобов'язань (перерахувань) з цього податку до повного погашення суми переплати. Зазначала, що відповідач протиправно утримував з його щомісячного грошового утримання у період з січня 2011 року по грудень 2011 року податок на доходи фізичних осіб, оскільки щомісячне грошове утримання судді оподаткуванню не підлягало. Постановою окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду, позов задоволено повністю.

Лікарня звернулась до суду з позовом, у якому просила скасувати рішення управління ОДПІ про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску. Лікарня є бюджетною установою та фінансується за рахунок державних коштів. Кошти з обласного бюджету на фінансування Лікарні не надходили. У зв'язку з цим у Лікарні склалось важке фінансове становище, зумовлене недостатністю фінансування, що спричинило заборгованість з виплати заробітної плати з квітня 2015 року та несплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в повному обсязі. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що Лікарня не може нести відповідальність за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування через відсутність прямої вини державного закладу, оскільки неодноразово звертався в різні органи щодо відсутності фінансування. Таким чином, суди дійшли висновку щодо неправомірності оспорюваного рішення ОДПІ.

Платник податку звернувся до суду з позовом про оскарження податкових повідомлень-рішень, прийнятих контролюючим органом на підставі висновку перевірки, за результатами якої встановлено фіктивність господарської діяльності контрагента платника. Контролюючий орган обґрунтовує такий висновок відсутністю у контрагента основних засобів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, матеріалів (сировини), товарних запасів, трудових ресурсів для здійснення діяльності; відсутністю у позивача доказів транспортування товару. Суд першої інстанції відмовив у задоволені вимог платника. Апеляційна інстанція скасувала рішення першої інстанції, задовольнивши вимоги платника. Контролюючий орган звернувся до суду касаційної інстанції.

Платник податку звернувся до суду з позовом про оскарження податкових повідомлень-рішень, прийнятих контролюючим органом на підставі висновку перевірки, за результатами якої встановлено нікчемність правочинів із контрагентом, який за твердженням контролюючого органу втратив статус платника ПДВ відразу після здійснення таких правочинів із платником податку; фіктивність певних контрагентів платника; нікчемність правочинів платника податку із контрагентами, що обґрунтовується відсутністю цих постачальників за місцем реєстрації, а також основних фондів для здійснення господарської діяльності. Суди першої та апеляційної інстанції задовольнили вимоги платника. Контролюючий орган звернувся до суду касаційної інстанції.

Особа звернулась до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Складених контролюючим органом внаслідок порушення платником податків вимог п.179.1 ст.179 Податкового кодексу України щодо неподання декларації про отримані доходи та майновий стан за 2014 рік і вимог абз. «д» пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України щодо невключення до бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб доходу у вигляді додаткового блага - суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Постановою окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду, у задоволенні позову відмовлено.

ФОП звернулась до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. Підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення слугували висновки, зазначені в акті перевірки щодо розбіжностей між даними про обсяг виручки, відображеними в книзі Ф №10, виписками по розрахунковим рахункам, податковою звітністю ФОП та відомостями з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України щодо суми сплачених доходів. Постановою окружного адміністративного суду  у задоволенні позову відмовлено. Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нове рішення, яким задовольнив позов.

Платник податку звернувся до суду з позовом про оскарження податкових повідомлень-рішень, прийнятих контролюючим органом на підставі висновку перевірки, за результатами якої встановлено заниження податкового зобов’язання платника та завищення бюджетного відшкодування, що обґрунтовується контролюючим органом неврахуванням платником податку при заповненні податкової декларації з податку на додану вартість результатів попередньої позапланової виїзної перевірки. Суди першої та апеляційної інстанції задовольнили вимоги платника. Контролюючий орган звернувся до суду касаційної інстанції.

Платник податку звернувся до суду з позовом про оскарження податкового повідомлення-рішення, прийнятого контролюючим органом на підставі висновку перевірки, за результатами якої встановлено неправомірність формування платником податку витрат та податкового кредиту за операціями із контрагентом, по взаємовідносинах з яким поставка товару не підтверджена, єдиною метою проведення документування фактично не здійснених господарських операцій є отримання підприємством платника податкової вигоди. Суди першої та апеляційної інстанції задовольнили вимоги платника. Контролюючий орган звернувся до суду касаційної інстанції.

Платник податку звернувся до суду з позовом про оскарження податкових повідомлень-рішень, прийнятих контролюючим органом на підставі висновку перевірки, за результатами якої встановлено неправомірність формування платником податку витрат та податкового кредиту за операціями із контрагентом з огляду на відсутність реальності таких господарських операцій. Суд першої інстанції задовольнив вимоги платника. При первинному розгляді суди першої та апеляційної інстанції задовольнили вимоги платника, а суд касаційної інстанції скасував відповідні рішення і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Під час нового розгляду суди першої та апеляційної повторно задовольнили вимоги платника. Контролюючий орган звернувся до суду касаційної інстанції.

ПАТ звернулося до суду з позовом, у якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість і нарахування штрафних (фінансових) санкцій та про зменшення розміру від’ємного значення суми ПДВ. Вимоги обґрунтувало тим, що при веденні податкового обліку операцій з реалізації металобрухту у січні, лютому 2014 року ПАТ керувалося положеннями статті 39 та пунктом 23 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, на підставі яких застосувало пільгове оподаткування ПДВ операцій з реалізації металобрухту протягом усього строку дії пільги (з 1 січня 2014 року по 1 січня 2015 року). СДПІ вважає, що ПАТ безпідставно віднесло операції з реалізації металобрухту до операцій, які підпадають під пільгове оподаткування, оскільки операції з постачання відходів та брухту чорних і кольорових металів, здійснених до 18 лютого 2014 року, оподатковуються в загальному порядку з нарахуванням ПДВ за ставкою 20 %. Норми постанови КМУ від 12 січня 2011 року № 15 «Про затвердження переліків відходів та брухту чорних і кольорових металів, операції з постачання яких, зокрема операції з імпорту, тимчасово, до 1 січня 2019 року, звільняються від обкладення податком на додану вартість» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі − постанова № 15, Переліки) не повинні застосуватися, позаяк на час виникнення податкових зобов’язань не діяли. Окружний адміністративний суд постановою, залишеною без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду, у задоволенні позову відмовив повністю.

Платник податку звернувся до суду з позовом про оскарження податкових повідомлень-рішень, прийнятих контролюючим органом на підставі висновку перевірки, за результатами якої встановлено неправомірність формування платником податку витрат та податкового кредиту за операціями із контрагентом. В обґрунтуваннях контролюючого органу стверджується, що у такого контрагента відсутні основні фонди, трудові ресурси, необхідні для здійснення поставки, він не надав під час перевірки доказів транспортування товару (товарно-транспортних накладних), сертифікатів якості товару, наявні недоліки у податкових накладних. Суд першої інстанції відмовив у задоволені вимог платника. Апеляційна інстанція скасувала рішення першої інстанції, задовольнивши вимоги платника. Контролюючий орган звернувся до суду касаційної інстанції.

Платник податку звернувся до суду з позовом про оскарження податкових повідомлень-рішень, прийнятих контролюючим органом на підставі висновку перевірки, за результатами якої встановлено неправомірність формування платником податку витрат та податкового кредиту за операціями із контрагентом. В обґрунтуваннях контролюючого органу стверджується про ненадання платником документів, які б підтверджували реальність здійснених із контрагентами операцій. Суд першої інстанції відмовив у задоволені вимог платника. Апеляційна інстанція скасувала рішення першої інстанції, задовольнивши вимоги платника. Контролюючий орган звернувся до суду касаційної інстанції.

Платник податку звернувся до суду з позовом про оскарження податкових повідомлень-рішень, прийнятих контролюючим органом на підставі висновку перевірки, за результатами якої встановлено неправомірність формування платником податку витрат та податкового кредиту за операціями із контрагентами, по взаємовідносинах з якими поставка товару не підтверджена, єдиною метою проведення документування фактично не здійснених господарських операцій є отримання підприємством позивача податкової вигоди. Суди першої та апеляційної інстанції задовольнили вимоги платника. Контролюючий орган звернувся до суду касаційної інстанції.

Платник податку звернувся до суду з позовом про оскарження податкових повідомлень-рішень, прийнятих контролюючим органом на підставі висновку перевірки, за результатами якої встановлено неправомірність формування платником податку витрат та податкового кредиту за операціями із контрагентами з огляду на відсутність реальності таких господарських операцій. Суди першої та апеляційної інстанції задовольнили вимоги платника. Контролюючий орган звернувся до суду касаційної інстанції.

Військова частина А3666 звернулась в суд з позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Вінницькій області, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску. Постановою Вінницького окружного адміністративного суду в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю. Постановою апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу ВЧ А3666 задоволено повністю. Постанову окружного адміністративного суду від 31 травня 2016 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Інспекції про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Фізична особа – підприємець (далі – Позивач) звернулась до суду щодо визнання протиправною та скасування постанови Управління Держпраці (далі – Відповідач) про накладення штрафу. Відповідач для обґрунтування своєї позиції вказував на те, що рішення про накладення штрафу було винесено на підставі та на виконання норм чинного законодавства за результатами проведення позапланової перевірки з питань додержання законодавства про працю. Судом першої інстанції позовні вимоги було задоволено.

Фізична особа – підприємець звернулась до суду щодо визнання протиправними дій щодо проведення перевірки позивача та скасування наказу, постанов та припису про накладення штрафних санкцій. В якості обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те ,що у Держпраці не було законних підстав для винесення відповідних наказу, постанови та припису. Перша інстанція задовольнила позов ФОП. Держпраці звернулась до апеляційної інстанції.

Податковим органом було проведено перевірку платника податку, за результатами якої було прийнято податкові повідомлення-рішення, якими було зменшені суми бюджетного відшкодування ПДВ а також суми від'ємного значення ПДВ, зменшено суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток та застосовано заходи фінансової відповідальності. Платник, не погодившись із рішеннями контролюючого органу, оскаржив їх до суду. Свої вимоги платник обгрунтовував тим, що неотримання підприємством прибутку від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов'язана з його господарською діяльністю, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик неотримання прибутку від конкретної операції. Обмеження стосовно формування собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг залежно від розміру доходу від їх реалізації відсутні, як відсутні і вимоги податкового законодавства щодо коригування витрат у випадку реалізації товарів (робіт, послуг) за ціною нижче собівартості їх виробництва. Платник наголосив на тому, що контролюючий орган помилково пов'язує виключно зі збитковістю експортних операцій та не враховує реальність здійснення вказаних господарських операцій та їх спрямованість на отримання доходу.

◄◄ 1 2 3 4 5 6 7... 84 85 ►►
Інформація про документ
?Поставте своє запитання
Популярні податкові теми
Запитання можуть ставити лише зареєстровані користувачі
Вхід/Реєстрація
Поставте Ваше запитання, і ми відправимо відповідь Вам в особистий кабінет найближчим часом.
Відправити