Додаток
Форма 1
Додаток
Форма 2
Додаток
Форма 3
Додаток
Форма 4
Розширений пошук
Тарифна політика
Вхід|Реєстрація

Ru

En

Ua

Податкова судова практика
Пошук у тексті
Знайти
Вверх из Вниз

Платник податку звернувся до контролюючого органу з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень, яким платнику було нараховано суму податкового зобов'язання за платежем "податок на прибуток підприємств місцевого підпорядкування". Згідно з висновками акту перевірки платника, контролюючий орган вважає, що платником занижено податок на прибуток. Такий висновок контролюючого органу вмотивований тим, що: до складу валового доходу платник не відніс прострочену кредиторську заборгованість перед його контрагентом, до складу валового доходу платником не включено кошти, що надійшли на його рахунок з місцевого бюджету; до складу амортизаційних відрахувань віднесено амортизаційні витрати, нараховані на безоплатно отримані основні засоби; під час декларування податкових зобов'язань платником протиправно застосовано пільгу з податку на прибуток у вигляді звільнення від сплати цього податку за результатами фінансово - господарської діяльності, який стовідсотково надходить до міського бюджету. Суд першої інстанції частково задовольнив позов. Апеляційний суд відмовив в задоволенні позову. Касаційний суд рішення судів попередніх інстанцій скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Суди першої та апеляційної інстанцій позов задовольнили частково. Контролюючий орган звернувся до суду з касаційною скаргою. Платник податку також звернувся до суду з касаційною скаргою.

Позивач звернувся до адміністративного суду з позовом, в якому просив визнати недійсним та скасувати рішення контролюючого органу про застосування до нього штрафу та нарахування пені за несплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 21.01.2016р. до 29.02.2016р. В обґрунтування позовних вимог зазначав, що сума несплаченого єдиного внеску виникла у зв'язку з тим, що у звітності про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за грудень 2013 року, січень-квітень, липень 2014 року помилково були сформовані «Таблиця 4. Нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суми грошового забезпечення та на суми допомоги у зв'язку з  вагітністю та пологами» і заповнені в частині нарахування допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами, яка, у свою чергу, відображена і в Таблиці 1 звітності, тобто суми нарахованого єдиного внеску на допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами у зазначених періодах подвоїлися; зазначена помилка відкоригована у звітності за травень 2016 року, у відповідному рядку Таблиці 4, зайво нарахований єдиний внесок віднесений до суми, на яку зменшено єдиний внесок у зв'язку з виправленням помилки, допущеної у попередніх звітних періодах, і який, відповідно, не підлягає сплаті. Постановою адміністративного суду позов задоволено. Ухвалою апеляційного адміністративного суду рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Позивач звернулася до суду з адміністративним позовом про щодо застосування штрафних санкцій та пені. Інспекція провела камеральну перевірку і на підставі складеного за її результатами Акта прийняла рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені в сумі за несплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за період з 23 грудня 2014 року по 01 квітня 2015 року. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з протиправності оспорюваного рішення, оскільки Закон № 2464-VI звільняє платників єдиного внеску від відповідальності за невиконання платниками своїх обов'язків, визначених ст. 6 Закону № 2464-VI. Закон № 2464-VI не пов'язує звільнення платників єдиного внеску від відповідальності за невиконання свої обов'язків з поданням відповідної заяви. Натомість, таке звільнення пов'язувалось із знаходженням платника на території, де проводиться антитерористична операція. Водночас, позивач зареєстрований та знаходиться в Донецькій області, м. Маріуполь, тобто, саме на території проведення антитерористичної операції, яка визначена переліком, вказаним у ст. 2 Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

Особа звернулася в суд з позовом до Київського апеляційного господарського суду про визнання протиправними дій щодо утримання з щомісячного грошового утримання судді податку на доходи фізичних осіб в сумі; зобов'язання відповідача зарахувати переплату з податку на доходи фізичних осіб, який утримувався з щомісячного грошового утримання, у рахунок наступних нарахувань з податку на доходи фізичних осіб шляхом зменшення суми поточних податкових зобов'язань (перерахувань) з цього податку до повного погашення суми переплати. Зазначала, що відповідач протиправно утримував з його щомісячного грошового утримання у період з січня 2011 року по грудень 2011 року податок на доходи фізичних осіб, оскільки щомісячне грошове утримання судді оподаткуванню не підлягало. Постановою окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду, позов задоволено повністю.

Особа звернулась до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Складених контролюючим органом внаслідок порушення платником податків вимог п.179.1 ст.179 Податкового кодексу України щодо неподання декларації про отримані доходи та майновий стан за 2014 рік і вимог абз. «д» пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України щодо невключення до бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб доходу у вигляді додаткового блага - суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Постановою окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду, у задоволенні позову відмовлено.

ФОП звернулась до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. Підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення слугували висновки, зазначені в акті перевірки щодо розбіжностей між даними про обсяг виручки, відображеними в книзі Ф №10, виписками по розрахунковим рахункам, податковою звітністю ФОП та відомостями з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України щодо суми сплачених доходів. Постановою окружного адміністративного суду  у задоволенні позову відмовлено. Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нове рішення, яким задовольнив позов.

Фізична особа – підприємець (далі – Позивач) звернулась до суду щодо визнання протиправною та скасування постанови Управління Держпраці (далі – Відповідач) про накладення штрафу. Відповідач для обґрунтування своєї позиції вказував на те, що рішення про накладення штрафу було винесено на підставі та на виконання норм чинного законодавства за результатами проведення позапланової перевірки з питань додержання законодавства про працю. Судом першої інстанції позовні вимоги було задоволено.

Фізична особа – підприємець звернулась до суду щодо визнання протиправними дій щодо проведення перевірки позивача та скасування наказу, постанов та припису про накладення штрафних санкцій. В якості обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те ,що у Держпраці не було законних підстав для винесення відповідних наказу, постанови та припису. Перша інстанція задовольнила позов ФОП. Держпраці звернулась до апеляційної інстанції.

Платник податку звернувся до контролюючого органу з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток. Дане податкове повідомлення-рішення було прийнято із посиланням на а також на первинні бухгалтерські документи, як-от однакові накладні, накладні-специфікації, накладні (повернення), які надані платником, що спростовують характер цих господарських взаємин, суд дійшов висновку, що господарська діяльність платника не була спрямована на отримання майнової вигоди від її здійснення, а звідси - мала нереальний характер. Зазначив, що за даними контролюючого органу договір купівлі-продажу та інші бухгалтерські документи підписані від імені контрагента платника посадовими особами, які заперечують свою участь у діяльності суб'єкта господарювання. Суд першої інстанції у задоволені позову відмовив. Апеляційний та касаційний суди позов задовольнили. Контролюючий орган звернувся із заявою до Верховного Суду України.

ТОВ «ТМ» Гранд Галерея» звернулося до суду з позовом, у якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення про збільшення грошового зобов’язання з податку на прибуток (податкове зобов’язання і штрафні санкції). Предметом перевірки судів у цій справі були дії та рішення податкового органу щодо правильності визначення грошових зобов’язань зі сплати названих платежів за наслідками господарської діяльності ТОВ «ТМ» Гранд Галерея» з ТОВ «Торенія». ДПІ зазначала, що господарська діяльність ТОВ «ТМ» Гранд Галерея» не була спрямована на отримання майнової вигоди від її здійснення, а звідси – мала нереальний характер. Також, за даними податкового органу договір купівлі-продажу та інші бухгалтерські документи підписані від імені ТОВ «Торенія» посадовими особами, які заперечують свою участь у діяльності суб’єкта господарювання. ТОВ «ТМ» Гранд Галерея» не погодилось із рішенням ДПІ про заниження податкових зобов’язань за господарськими операціями із зазначеним контрагентом і послалося на необґрунтованість висновків акта перевірки, на підставі якого було направлено (вручено) оскаржене податкове повідомлення-рішення. Окружний адміністративний суд у задоволенні позову відмовив. Апеляційний адміністративний суд постанову суду першої інстанції скасував та ухвалив нове рішення – про задоволення позову.

Публічне акціонерне товариство звернулося до суду з позовом до СДПІ про скасування податкового повідомлення-рішення в частині донарахування податку з доходів фізичних осіб і застосування фінансових санкцій, у зв’язку з тим, що на думку контролюючого органу, позивач не повідомив боржника про прощення (анулювання) боргу перед банком у порядку визначеному абз. «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України, а тому саме позивач є податковим агентом зі справляння відповідного доходу. Постановою суду першої інстанції, залишену без змін ухвалою суду апеляційної інстанції позовні вимоги задоволено. Контролюючий орган звернувся до суду касаційної інстанції.

Платником було подано до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість з додатками. Листом податковий орган повідомив платника про те, що подану ним декларацію та додатки не визнано як податкову звітність з підстав порушення вимог статті 48 Податкового кодексу України. Разом з тим, як свідчить лист, яким було повідомлено платника, податковий орган не зазначив, в чому полягають причини відмови, а фактично лише послався на положення статті 48 Податкового кодексу України. Зазначене стало підставою для звернення платника до суду. Постановою суду першої інстанції позов задоволено частково: визнано протиправними дії відповідача щодо неприйняття як податкової звітності податкової декларації з податку на додану вартість та додатків до неї, зобов'язано відповідача відобразити показники податкової звітності податкової декларації з податку на додану вартість та додатків в картці особового рахунку, зобов'язано відповідача внести показники податкової звітності податкової декларації з податку на додану вартість та додатків до автоматизованих інформаційних систем, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Постановою апеляційного адміністративного суду змінено постанову суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, а саме: визнано протиправною відмову у прийнятті податкової декларації з додатками, а також визнано декларацію з додатками такою, що подана у момент фактичного її отримання податковим органом, у іншій частині постанову суду першої інстанції залишено без змін. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, податковий орган подав касаційну скаргу.

Позивач звернувся до суду з позовом про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди. Позивача було звільнено з посади на підставі пункту 3 частини 41 КЗпП України за вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку не сумісного з продовженням даної роботи. Позивач вважає своє звільнення незаконним, оскільки не є працівником, який виконує виховні функції, адже директор здійснює керівництво школою відповідно до посадових обов’язків. Крім того позивач зазначив, що не здійснював незаконне привласнення коштів бюджету міста Києва, адже за власною ініціативою він припинив отримання надбавки. Суд першої інстанцій задовольнив позов. Рішенням апеляційного суду року скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу позивача задоволено, рішення апеляційного суду скасовано, рішення суду першої інстанції залишено в силі. У поданій до Верховного Суду України заяві позивач просить скасувати ухвалу касаційного суду та залишити в силі рішення апеляційного суду, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права  

Страхова компанія звернулась до суду з позовом до Офісу великих платників податків про визнання протиправними та скасування ППР, якими платнику донараховано суму грошового зобов’язання з ПДФО, військового збору, єдиного внеску. Позиція відповідача полягає в тому, що позивач не надав до перевірки первинних документів, які підтверджують фактичне надання фізичними особами-підприємцями послуг щодо укладання договорів страхування від імені та за рахунок позивача, в результаті чого винагороди, перераховані за такі послуги, не стосуються діяльності позивача та не можуть бути враховані при визначенні фінансового результату до оподаткування, що визначається відповідно до стандартів фінансової звітності. Постановою Окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду, позов задоволено повністю.

Завод звернувся до суду з позовом, у якому просив скасувати рішення управління ПФУ про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску. На обґрунтування позовних вимог зазначив, що господарський суд порушив провадження у справі про банкрутство Заводу та ввів мораторій на задоволення вимог кредиторів. На час звернення до суду з цим адміністративним позовом провадження у справі про банкрутство триває. Позивач посилається на те, що статтею 12 Закону України від 14 травня 1992 року № 2343-ХІІ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі – Закон № 2343-XII) визначено конкретний проміжок часу, протягом якого не нараховуються штрафи і пеня, та цей проміжок часу повністю відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів і ніяк не пов’язаний з поняттям мораторію. Проте відповідач під час цього періоду нарахував штраф та пеню. Окружний адміністративний суд постановою, залишеною без змін ухвалами апеляційного адміністративного суду та Вищого адміністративного суду України, у задоволенні позову відмовив.

Платником подано до податкового органу податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за перше півріччя 2015 року з додатками. Листом платника було повідомлено про те, що подані ним документи визнані не прийнятими у зв'язку з тим, що платником невірно обрано звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація. Зазначена позиція податкового органу була обґрунтована положеннями статті 57 Податкового кодексу України в редакції Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 № 71-VIII. Не погодившись з такими висновками податкового органу, платник звернувся до суду. Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою суду апеляційної інстанції, позовні вимоги задоволено частково. Не погодившись з рішеннями судів, платник звернувся до суду із касаційною скаргою.

Платник податку звернувся до контролюючого органу з позовом про  визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,  яким платнику визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток, оскільки за висновками перевірки контролюючого органу платником безпідставно не було віднесено до складу валових доходів сум отриманих страхових відшкодувань у період їх отримання. Суди попередніх інстанцій позов задовольнили. Контролюючий орган звернувся до суду з касаційною скаргою.

Платник податків звернувся до суду у зв’язку із оскарженням податкового повідомлення-рішення контролюючого органу, прийнятого на підставі висновку про збільшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Відповідно до позиції контролюючого органу, податкове повідомлення – рішення було прийняте у зв’язку з проведенням позапланової виїзної документальної перевірки, у ході якої було зроблено висновок про відсутність реального характеру операцій платника податків з його контрагентами. Перша та апеляційна інстанції задовольнили позов платника податків. Контролюючий орган звернувся до касаційної інстанції.

Платником було направлено до контролюючого органу засобами телекомунікаційного зв'язку податкову декларацію з податку на додану вартість. Листом податковий орган повідомив платника про те, що подана ним податкова декларація складена з порушенням в частині недостовірного заповнення обов'язкового реквізиту, а саме: місцезнаходження платника податку. На думку податкового органу, невірне зазначення місцезнаходження платника полягало у відсутності даних країни та адміністративного району, які на його думку, підлягають зазначенню. Не погодившись з такими висновками податкового органу, платник звернувся до суду. Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою суду апеляційної інстанції, позов задоволено частково. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, податковий орган подав касаційну скаргу.

Платником було надіслано на адресу податкового органу із застосуванням засобів електронного подання звітності декларацію з податку на додану вартість, яка була прийнята у електронному вигляді та зареєстрована в системі електронної звітності. Разом з тим, податковим органом вказаній податковій декларації було присвоєно статус «не вважається податковою декларацією». Крім того, платникові було надіслано лист зі змісту якого слідує, що декларація заповнена без дотримання вимог чинного законодавства, оскільки в ній не зазначено ініціали, прізвище та реєстраційний номер облікової картки посадової особи, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку (головного бухгалтера). Не погодившись з такими висновками податкового органу, платник звернувся до суду. Постановою суду першої інстанції, що залишена без змін ухвалою суду апеляційної інстанції, позов задоволено. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, податковий орган подав касаційну скаргу.

Податковим органом було проведено документальну невиїзну перевірку платника, за результатами якої були зроблені висновки про несвоєчасність сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість. Платник не погоджуючись з такими висновками податкового органу, стверджував, що зарахування коштів з податку на додану вартість за один з періодів, що перевірялись, відбулось у перший робочий день після вихідного, а за інший з них - шляхом зарахування від'ємного значення у зменшення суми податкового боргу, а не його сплати. За захистом своїх прав платник звернувся до суду. Постановою суду першої інстанції, яка залишена без змін ухвалою суду апеляційної інстанції, позов задоволено. Не погодившись з рішеннями судів, податковий орган звернувся до суду із касаційною скаргою.

Товариство звернулося до суду з позовом до ДПІ про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення, яким Товариству збільшено суму грошового зобов’язання з орендної плати  у зв’язку з незастосуванням мінімальної граничної ставки орендної плати встановленої у Податковому кодексі України.  На обґрунтування своїх вимог Товариство зазначало, що жодна правова норма не надає право чи повноваження відповідачу втручатися у відносини сторін договору та нараховувати суми грошового зобов’язання з орендної плати із застосуванням штрафних санкцій за податковими повідомленнями-рішеннями. Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив. Суд апеляційної інстанції та касаційної інстанції у задоволені позову відмовив. Позивач звернувся до Верховного суду України з вимогою про перегляд рішень судів апеляційної та касаційної інстанції з підстав неоднозначного використання норм матеріального права.

Платник податку звернувся до контролюючого органу з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень, якими платнику було збільшено розмір грошового зобов'язання з податку на прибуток та розмір грошового зобов'язання з податку на додану вартість. Висновки акту перевірки обґрунтовані тим, що платник здійснював фінансово-господарські взаємовідносини з фіктивними контрагентами, що встановлено в ході розслідування кримінальної справи, порушеної по факту фіктивного підприємництва за ч.2 ст.205 КК України по контрагентам платника. Контролюючий орган приходить до висновку, що документи з продажу товарів (робіт, послуг) на адресу платника від імені контрагентів, що мають ознаки фіктивності не виписувалися, а дії вчинені невстановленими особами не спричиняють реального настання правових наслідків. Таким чином, внаслідок укладення та виконання договорів поставки товарів (робіт та послуг) державному бюджету завдано шкоду, у вигляді включення платником до складу валових витрати по нікчемним правочинам, які суперечать інтересам держави, що призвело до ненадходження до державного бюджету податку на прибуток. Суд першої інстанції відмовив в задоволені позову. Апеляційний та касаційний суди задовольнили позов. Контролюючий орган звернувся з позовною заявою до Верховного Суду України.

Платником було подано до податкового органу уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість в зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок та самостійно сплачено штрафні санкції у розмірі 3 процентів на несплачену суму податку на додану вартість. Податковим органом була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка платника, за результатами якої було складено акт, яким встановлено порушення у зв'язку з несвоєчасною сплатою підприємством податкового зобов'язання згідно уточнюючого розрахунку з податку на додану вартість. За результатами виявлених порушень було прийнято податкове повідомлення-рішення, яким застосовано штрафну (фінансово) санкцію за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість. Не погодившись з такими висновками податкового органу, платник звернувся до суду. Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою суду апеляційної інстанції, позов платника було задоволено. Не погодившись з висновками судів, податковий орган звернувся до суду із касаційною скаргою.

Податковим органом було проведено перевірку платника податку на додану вартість, за результатами якої зроблено висновок про допущення порушення у зв’язку з неподанням реєстрів виданих та отриманих податкових накладних. Платник заперечив наявність у нього обов’язку щодо подання зазначеної звітності, з огляду на те, що постановою господарського суду його було визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. За захистом своїх прав платник звернувся до суду. Постановою суду першої інстанції у задоволенні позову відмовлено. Постановою суду апеляційної інстанції позовні вимоги платника задоволено. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, податковий орган подав касаційну скаргу.

Платник податку звернувся до адміністративного суду з позовом до контролюючого органу про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, яким визначено податкове зобов’язання з транспортного податку за 2015 календарний рік. Платник вказує на порушення порядку встановлення транспортного податку, що тягне за собою незаконність податкового повідомлення-рішення. Постановою окружного адміністративного суду у задоволенні позову відмовлено. Постановою апеляційного адміністративного суду постанову окружного адміністративного суду скасовано. Прийнято нову постанову, якою позов задоволено повністю.

Платник податків звернувся до суду з приводу оскарження податкових повідомлень – рішень, якими йому було збільшено грошове зобов’язання з податку на прибуток та грошове зобов’язання з податку на додану вартість. Відповідно до позиції контролюючого органу, податкові повідомлення – рішення були прийняті у зв’язку з проведенням перевірки, у ході якої було зроблено висновок про відсутність реального характеру операцій платника податків з його контрагентами. Перша а апеляційна інстанції задовольнили позов платника податків. Контролюючий орган звернувся до касаційної інстанції, проте суд відмовив у відкритті кримінального провадження. Контролюючий орган звернувся до Верховного суду України.

Приватний нотаріус звернувся до суду з позовною заявою про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску. Хоча єдиний соціальний внесок було вчасно сплачено позивачем на розрахунковий рахунок, відкритий для зарахування єдиного соціального внеску від платників - роботодавців, в той час як для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, зокрема і нотаріальну, відкритий інший розрахунковий рахунок. Постановою окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, позовні вимоги задоволено.

ФОП звернувся до суду з позовною заявою про визнання нечинними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки), якими йому донараховано єдиний соціальний внесок. Пенсія призначена йому відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», водночас він досяг 60-ти років, тобто загального пенсійного віку, з якого призначається пенсія за віком на підставі статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Окружний адміністративний суд позов задовольнив, проте апеляційний суд рішення суду першої інстанції скасував та відмовив у задоволенні позовних вимог.

ФОП звернувся до суду з позовною заявою про визнання протиправним та скасування рішення УПФ про донарахування йому, як пенсіонерові за віком та фізичній особі-підприємцю, що перебувала на спрощеній системі оподаткування, після виходу на пенсію за віком, єдиного внеску; визнати незаконними дії ДПІ по донарахуванню як пенсіонерові за віком єдиного соціального внеску та зобов’язати ДПІ вчинити дії щодо списання заборгованості зі сплати єдиного внеску. Окружний та апеляційний адміністративні суди позов задовольнили частково, визнано незаконними спірні дії УПФ та зобов'язано ДПІ вчинити дії щодо списання заборгованості позивача у розмірі спірних коштів, в решті позову відмовлено.

Платник податків звернувся до суду з приводу визнання протиправною діяльності контролюючого органу щодо неподання до органу Державної казначейської служби висновку про повернення позивачу суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, а також з приводу стягнення відповідної суми з Державного бюджету України. Перша, касаційна та апеляційна інстанції частково задовольнили позов платника податків.

Позивач звернувся до суду з вимогою визнати протиправними дії військового комісаріату у частині нестягнення грошової компенсації з податку на доходи з фізичних осіб та військового збору військовослужбовця, який останній отримав у зв’язку із закінченням проходження військової служби. Постановою суду першої інстанції позовні вимоги задоволено. Постановою суду апеляційної інстанції рішення суду першої скасовано, прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено частково. Військовий комісаріат звернувся до суду касаційної інстанції.

Платник податків звернувся до суду з позовом, у якому просило визнати протиправною бездіяльність контролюючого органу щодо неподання до органу державної казначейської служби висновку про повернення платнику суми бюджетного відшкодування ПДВ та стягнути цю суму з Державного бюджету України. Постановою окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду, позов  було задоволено частково.  Вищий адміністративний суд України ці судові рішення залишив без змін. Контролюючий орган звернувся з заявою про перегляд рішення до Верховного суду України.

Відділ освіти виконавчих органів Дрогобицької міської ради (далі – Позивач) звернувся до суду щодо скасування постанови Управління Держпраці (далі – Відповідач) про накладення штрафу. Відповідач для обґрунтування своєї позиції вказував на те, що рішення про накладення штрафу було винесено на підставі та на виконання норм чинного законодавства за результатами проведення позапланової перевірки з питань додержання законодавства про працю та загальнобов’язкове державне соціальне страхування. Судом першої інстанції позовні вимоги було задоволено.

Позивачі звернулися до суду з позовом, у якому просили скасувати податкове повідомлення-рішення, яким визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість. На обґрунтування позовних вимог послалися на те, що ДПІ на підставі хибних висновків, наведених в акті перевірки, прийняла оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яке позивачі вважають необґрунтованим і таким, що підлягає скасуванню. Крім того, позивачі зазначили, що наказ про проведення позапланової виїзної перевірки складено стосовно позивача-1, втім фактично перевірку проведено щодо позивача-2, що свідчить про безпідставність висновків податкового органу, викладених в акті перевірки. Суд першої інстанції позов задовольнив. Суд апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції скасував, прийняв нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовив. Суд касаційної інстанції у рішення суду апеляційної інстанції скасував, залишив в силі рішення суду першої інстанції. Контролюючий орган звернувся до Верховного Суду України.

Платник податків звернувся до суду щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень – рішень, якими платнику були визначені податкові зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, податку на прибуток, податку на додану вартість і транспортного податку. Відповідно до позиції контролюючих органів, податкові повідомлення – рішення були прийняті за результатами проведення виїзної позапланової перевірки, у ході якої було встановлено факт невключення платником до складу доходів суми винагороди, передбаченої умовами договору купівлі – продажу прав вимоги, у складі оплати за відступлення права вимоги від контрагента. Перша інстанція задовольнила вимоги платника податків. Суд апеляційної інстанції скасував рішення суду попередньої інстанції та задовольнив вимоги платника податків частково.

Платник податку звернувся до контролюючого органу з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, яким платнику збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість.  Фактичною підставою для визначення платникові податкових зобов'язань стали висновки контролюючого органу зазначені в акті перевірки про вчинення платником з його контрагетнами правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, оскільки вказані правочини, на думку контролюючого органу, є нікчемними. Суди попередніх інстанцій задовольнили позов. Контролюючий орган звернувся до суду з касаційною скаргою.

ФОП звернувся до суду з позовною заявою про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення про визначення грошового зобов’язання з податку на додану вартість та  податкового повідомлення-рішення про визначення грошового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб. Постановою окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, адміністративний позов задоволено повністю. Не погоджуючись із таким рішенням судів попередніх інстанцій, контролюючий орган звернувся із касаційною скаргою.

Особа звернулася в суд з позовом, у якому просила визнати неправомірними дії посадових осіб щодо незаконного утримання з щомісячного грошового утримання судді, який має право на відставку та продовжує працювати на посаді, податку з доходів фізичних осіб, стягнути з місцевого бюджету на її користь незаконно утримані кошти та зобов'язати відповідача в подальшому не утримувати податок з доходів фізичних осіб з її щомісячного грошового утримання. Окружний адміністративний суд у задоволенні позову відмовив, апеляційний адміністративний суд позов задовольнив частково в частині визнання протиправними дій посадових осіб. ДПІ не погоджуючись з рішенням апеляційного суду звернулась з касаційною скаргою.

Платник податків звернувся до суду у зв’язку із оскарженням податкового повідомлення-рішення контролюючого органу, прийнятого на підставі висновку про заниження суми податкових зобов’язань з податку на додану вартість. Відповідно до позиції контролюючого органу, податкові повідомлення – рішення були прийняті у зв’язку з проведенням позапланової невиїзної документальної перевірки у ході якої було зроблено висновок про відсутність реального характеру операцій платника податків з його контрагентами. Перша та апеляційна інстанції задовольнили позов платника податків. Контролюючий орган звернувся до касаційної інстанції.

Платник податків звернувся до суду у зв’язку із оскарженням податкового повідомлення-рішення контролюючого органу, прийнятого на підставі висновку про заниження суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість та завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту. Відповідно до позиції контролюючого органу, податкові повідомлення – рішення були прийняті у зв’язку з проведенням документальної позапланової виїзної перевірки , у ході якої було зроблено висновок про відсутність реального характеру операцій платника податків з його контрагентами. Перша та апеляційна інстанції задовольнили позов платника податків. Контролюючий орган звернувся до касаційної інстанції.

Платник податку звернувся до контролюючого органу з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, більшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість. Підставою для прийняття таких повідомлень-рішень є висновки контролюючого органу щодо того, що платник безпідставно включив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі документів, виписаних контрагетном платника, оскільки, на думку контролюючого органу, операції із таким контрагентом фактично не здійснювались. Роблячи такий висновок, контролюючий орган послався на те, що платником не надано звітів про виконання послуг з комерційного посередництва, а також отримання комерційного посередництва не мало ділової мети, оскільки платник уклав договори з контрагетном пізніше, аніж з іншим контрагентом, комерційним посередником з яким виступав перший контрагент. Судом першої інстанції позов задоволено. Апеляційний суд відмовив в задоволенні позову. Платник податку звернувся до суду з касаційною скаргою.

Платником засобами електронного зв'язку на адресу податкового органу було надіслано уточнюючу податкову декларацію з податку на прибуток. Листом платника було повідомлено про невизнання уточнюючої податкової декларації з податку на прибуток податковою звітністю та запропоновано надати нову податкову декларацію, оформлену належним чином. Правовими підставами для відмови в прийнятті декларації стали висновки податкового органу про недостовірність зазначеної податкової адреси платника податку, оскільки останній не знаходиться за адресою реєстрації, що підтверджується повідомленнями про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням. Не погодившись з такими висновками податкового органу, платник звернувся до суду. Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою суду апеляційної інстанції, позов задоволено частково. Не погодившись з висновками судів, податковий орган звернувся до суду із касаційною скаргою.

Платник податку звернувся до адміністративного суду з позовом до контролюючого органу про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, яким визначено податкове зобов’язання з транспортного податку за 2015 календарний рік. Постановою окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду, в задоволенні позову відмовлено повністю.

Платник податку звернувся до адміністративного суду з позовом до контролюючого органу про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, яким визначено податкове зобов’язання з транспортного податку за 2015 календарний рік. Постановою окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду, в задоволенні позову відмовлено повністю.

Платник податку звернувся до адміністративного суду з позовом до контролюючого органу про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, яким визначено податкове зобов’язання з транспортного податку за 2015 календарний рік. Постановою окружного адміністративного суду адміністративний позов задоволено повністю. Постановою апеляційного адміністративного суду постанову окружного адміністративного суду скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Платник податків звернувся до суду про визнання недійсною податкової консультації, що стосувалась дій платника при здійснення операції по реалізації готової продукції на експорт по цінам нижче її собівартості. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог. Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції та задовольнив позов платника податків. Контролюючий орган звернувся до касаційної інстанції.

Платник податків звернувся до суду у зв’язку із оскарженням податкових повідомлень-рішень контролюючого органу, прийнятих на підставі висновку про неправомірне формування податкового кредиту та витрат за фіктивними господарськими операціями з контрагентами. Контролюючий орган обґрунтовує дане твердження непідтвердженням платником податку здійснення відповідних операцій первинними документами; розбіжностями між даними бухгалтерського обліку та даними декларацій. Перша та апеляційна інстанції задовольнили вимоги платника. Контролюючий орган звернувся до касаційної інстанції.Платник податків звернувся до суду у зв’язку із оскарженням податкових повідомлень-рішень контролюючого органу, прийнятих на підставі висновку про неправомірне формування податкового кредиту та витрат за фіктивними господарськими операціями з контрагентами. Контролюючий орган обґрунтовує дане твердження непідтвердженням платником податку здійснення відповідних операцій первинними документами; розбіжностями між даними бухгалтерського обліку та даними декларацій. Перша та апеляційна інстанції задовольнили вимоги платника. Контролюючий орган звернувся до касаційної інстанції.

Платник податків звернувся до суду у зв’язку із оскарженням податкових повідомлень-рішень контролюючого органу, прийнятих на підставі висновку про неправомірне формування податкового кредиту та витрат за фіктивними господарськими операціями з контрагентами. Контролюючий орган обґрунтовує дане твердження непідтвердженням платником податку здійснення відповідних операцій первинними документами. Перша та апеляційна інстанції задовольнили вимоги платника. Контролюючий орган звернувся до касаційної інстанції.

Товариство звернулося до суду про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення рішення, яким юридичній особі комісіонеру визначено суму грошового зобов’язання як податковому агенту за договором купівлі-продажу автомобіля. Податковий орган прийняв відповідне податкове повідомлення-рішення, вважаючи, що комітент - фізична особа продає своє майно за посередництвом юридичної особи - комісійного магазину (комісіонера), то такий комісіонер є податковим агентом, на якого покладено функції щодо нарахування, утримання та сплати податку до бюджету від імені та за рахунок платника податку, ведення податкового обліку та подання звітності податковим органом, відповідно до Податкового кодексу України, а також нести відповідальність за порушення норм чинного законодавства. Проте суд першої інстанції, та суд апеляційної інстанції не підтримали таку позицію контролюючого органу, а тому позовні вимоги задовольнили повністю. Контролюючий орган звернувся до суду касаційної інстанції.

◄◄ 1 2 3 4 5 6 7... 80 81 ►►
Інформація про документ
?Поставте своє запитання
Популярні податкові теми
Запитання можуть ставити лише зареєстровані користувачі
Вхід/Реєстрація
Поставте Ваше запитання, і ми відправимо відповідь Вам в особистий кабінет найближчим часом.
Відправити