Додаток
Форма 1
Додаток
Форма 2
Додаток
Форма 3
Додаток
Форма 4
Розширений пошук
Тарифна політика
Вхід|Реєстрація

Ru

En

Ua

Податкова судова практика
Пошук у тексті
Знайти
Вверх из Вниз

Публічне акціонерне товариство звернулося до суду з позовом до СДПІ про скасування податкового повідомлення-рішення в частині донарахування податку з доходів фізичних осіб і застосування фінансових санкцій, у зв’язку з тим, що на думку контролюючого органу, позивач не повідомив боржника про прощення (анулювання) боргу перед банком у порядку визначеному абз. «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України, а тому саме позивач є податковим агентом зі справляння відповідного доходу. Постановою суду першої інстанції, залишену без змін ухвалою суду апеляційної інстанції позовні вимоги задоволено. Контролюючий орган звернувся до суду касаційної інстанції.

Позивач звернувся до суду з вимогою визнати протиправними дії військового комісаріату у частині нестягнення грошової компенсації з податку на доходи з фізичних осіб та військового збору військовослужбовця, який останній отримав у зв’язку із закінченням проходження військової служби. Постановою суду першої інстанції позовні вимоги задоволено. Постановою суду апеляційної інстанції рішення суду першої скасовано, прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено частково. Військовий комісаріат звернувся до суду касаційної інстанції.

Платник податків звернувся до суду у зв’язку із оскарженням податкових повідомлень-рішень контролюючого органу, прийнятих на підставі висновку про неправомірне формування податкового кредиту та витрат за фіктивними господарськими операціями з контрагентами. Контролюючий орган обґрунтовує дане твердження непідтвердженням платником податку здійснення відповідних операцій первинними документами; розбіжностями між даними бухгалтерського обліку та даними декларацій. Перша та апеляційна інстанції задовольнили вимоги платника. Контролюючий орган звернувся до касаційної інстанції.Платник податків звернувся до суду у зв’язку із оскарженням податкових повідомлень-рішень контролюючого органу, прийнятих на підставі висновку про неправомірне формування податкового кредиту та витрат за фіктивними господарськими операціями з контрагентами. Контролюючий орган обґрунтовує дане твердження непідтвердженням платником податку здійснення відповідних операцій первинними документами; розбіжностями між даними бухгалтерського обліку та даними декларацій. Перша та апеляційна інстанції задовольнили вимоги платника. Контролюючий орган звернувся до касаційної інстанції.

Платник податків звернувся до суду у зв’язку із оскарженням податкових повідомлень-рішень контролюючого органу, прийнятих на підставі висновку про неправомірне формування податкового кредиту та витрат за фіктивними господарськими операціями з контрагентами. Контролюючий орган обґрунтовує дане твердження непідтвердженням платником податку здійснення відповідних операцій первинними документами. Перша та апеляційна інстанції задовольнили вимоги платника. Контролюючий орган звернувся до касаційної інстанції.

Товариство звернулося до суду про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення рішення, яким юридичній особі комісіонеру визначено суму грошового зобов’язання як податковому агенту за договором купівлі-продажу автомобіля. Податковий орган прийняв відповідне податкове повідомлення-рішення, вважаючи, що комітент - фізична особа продає своє майно за посередництвом юридичної особи - комісійного магазину (комісіонера), то такий комісіонер є податковим агентом, на якого покладено функції щодо нарахування, утримання та сплати податку до бюджету від імені та за рахунок платника податку, ведення податкового обліку та подання звітності податковим органом, відповідно до Податкового кодексу України, а також нести відповідальність за порушення норм чинного законодавства. Проте суд першої інстанції, та суд апеляційної інстанції не підтримали таку позицію контролюючого органу, а тому позовні вимоги задовольнили повністю. Контролюючий орган звернувся до суду касаційної інстанції.

Платник податків звернувся до суду у зв’язку із оскарженням податкових повідомлень-рішень контролюючого органу, прийнятих на підставі висновку про те, що господарські операції між платником та його контрагентами не мають реального характеру з огляду на відсутність документів, які б підтверджували поставку матеріалів до місця проведення робіт, зокрема документів, що підтверджували б перевезення продукції, товарно-транспортних накладних, тощо. Перша інстанція відмовила платнику у задоволенні його вимог. Апеляційна інстанція задовольнила вимоги платника податку, скасувавши рішення першої інстанції. Контролюючий орган звернувся до касаційної інстанції.

Платник податків звернувся до суду у зв’язку із оскарженням податкових повідомлень-рішень контролюючого органу, прийнятих на підставі висновку про неправомірне формування податкового кредиту та витрат за фіктивними господарськими операціями з контрагентами. Висновки контролюючого органу про відсутність реального характеру поставок платнику податків товарів, послуг від контрагентів обґрунтовується відсутністю у платника податків реальної можливості здійснювати відповідні операції. Перша та апеляційна інстанції задовольнили вимоги платника. Контролюючий орган звернувся до касаційної інстанції.

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення рішення ДПІ, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у зв’язку з не відображенням у декларації про майновий стан та доходи суму додаткового блага отриманого у вигляді прощеного (анульованого) боргу кредитором у порядку визначеному абз. “д” підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України. Постановою суду першої інстанції, залишену без змін ухвалою суду апеляційної інстанції позовні вимоги задоволено. Контролюючий орган звернувся до суду касаційної інстанції.

Позивач звернувся до суду з метою визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення, яким контролюючим органом нараховано останньому грошове зобов’язання з ПДФО. Постановою суду першої інстанції, залишену без змін ухвалою суду апеляційної інстанції позовні вимоги задоволено. Контролюючий орган звернувся до суду касаційної інстанції.

Платник податків звернувся до суду у зв’язку із оскарженням податкових повідомлень-рішень контролюючого органу, прийнятих на підставі висновку про неправомірне формування податкового кредиту та витрат за фіктивними господарськими операціями з контрагентами. Перша інстанція задовольнила вимоги платника податку. Апеляційна інстанція, скасувавши рішення першої інстанції, відмовила платнику у задоволенні його вимог. Платник податку звернувся до касаційної інстанції.

Платник податків звернувся до суду у зв’язку із оскарженням податкових повідомлень-рішень контролюючого органу, прийнятих на підставі висновку про неправомірне формування податкового кредиту та витрат за фіктивними господарськими операціями з контрагентами. Контролюючий орган обґрунтовує дане твердження відсутністю руху відповідних активів. Перша та апеляційна інстанції задовольнили вимоги платника. Контролюючий орган звернувся до касаційної інстанції.

Платник податку звернувся до контролюючого органу з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, яким платнику було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств, оскільки, на думку контролюючого органу платник безпідставно включив до витрат відсотки за користування позикою, отриманої від коипанії з управління активами що діє за рахунок та в інтересах Пайового закритого не диверсифікованого венчурного інвестиційного  фонду, оскільки останнє не є юридичною особою та не є кредитором, а відтак платежі не підпадають під визначення «проценти», наведене в підпункті 14.1.206 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.  Суди попередніх інстанцій задовольнили позов. Контролюючий орган звернувся до суду з касаційною скаргою.

Платник податків звернувся до суду у зв’язку із оскарженням податкових повідомлень-рішень контролюючого органу, прийнятих на підставі висновку про неправомірне формування податкового кредиту та витрат за фіктивними господарськими операціями з контрагентами. Перша та апеляційна інстанції задовольнили вимоги платника. Контролюючий орган звернувся до касаційної інстанції.

Управління Публічного акціонерного товариства, відповідального за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність звернулося до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкові  повідомлення-рішення, якими контролюючий орган зобов'язав сплатити штраф у розмірі 20 % за платежем рентна плата за користування надрами для видобування корисних копалин (природний газ). Підставою для винесення відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень слугував висновок контролюючого органу про те, що підприємством позивача порушено вимоги пункту 257.4. пункту 257.5 статті 257 ПК України, а саме, порушення вимог податкового законодавства відповідач пов'язує з несвоєчасною сплатою податкових зобов'язань з рентної плати за користування надрами для видобування вуглеводнів (природний газ, газовий конденсат). Постановою суду першої інстанції позовні вимоги задоволено. Контролюючий орган звернувся до апеляційного суду.

Платником податку засобами телекомунікаційного зв'язку була  подана податковому органу податкова декларація, про що отримано підтвердження у вигляді квитанцій. Податковий орган листом відмовив платнику у прийнятті податкової декларації з підстав порушення ним  п.49.1 ст.49 та п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України. Не погодившись з такими висновками податкового органу, платник звернувся до суду. Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою суду апеляційної інстанції, позов задоволено частково. Не погодившись з рішеннями судів, податковий орган звернувся до суду із касаційною скаргою.

Платник податків звернувся до суду у зв’язку із оскарженням податкових повідомлень-рішень контролюючого органу, прийнятих на підставі висновку про неправомірне формування податкового кредиту та витрат за операцією із користування товарним кредитом, наданим платнику податку нерезидентом. Контролюючий орган надав платнику податків відповідь на питання про місце постачання таких послуг, зокрема, вказав, що таким місцем буде місце за межами митної території України. Перша та апеляційна інстанції задовольнили вимоги платника. Контролюючий орган звернувся до касаційної інстанції.

Платник податків звернувся до суду у зв’язку із оскарженням податкових повідомлень-рішень контролюючого органу, прийнятих на підставі висновку про неправомірне формування податкового кредиту та витрат за фіктивними господарськими операціями з контрагентами. Перша та апеляційна інстанції задовольнили вимоги платника. Контролюючий орган звернувся до касаційної інстанції.

Платник податків звернувся до суду у зв’язку із оскарженням податкових повідомлень-рішень контролюючого органу, якими платнику донараховано податкове зобов’язання з ПДФО та ПДВ. Підставою прийняття податкових повідомлень-рішень став висновок про неправомірне включення витрат на доставку продукції до складу витрат, пов’язаних із господарською діяльністю, при визначенні об'єкта оподаткування – чистого оподатковуваного доходу, а також висновок про перевищення граничної суми, перевищення якої зобов’язує особу зареєструватись платником податку на додану вартість. Перша та апеляційна інстанції задовільнили вимоги платника. Контролюючий орган звернувся до касаційної інстанції.

Платник податків звернувся до суду у зв’язку із оскарженням податкових повідомлень-рішень контролюючого органу, прийнятих на підставі висновку про неправомірне формування податкового кредиту за фіктивними господарськими операціями з контрагентом. На підставі наданих пояснень директора та головного бухгалтера контрагента стверджується, що він не має жодного відношення до здійснення фінансово-господарської діяльності такого підприємства та жодних первинних документів не підписував, нікого на це не уповноважував. Перша інстанція відмовила у задоволені вимог платника, а апеляційна інстанція, скасувавши рішення першої інстанції, задовольнила вимоги останнього. Контролюючий орган звернувся до касаційної інстанції.

Платник податків звернувся до суду у зв’язку із оскарженням податкових повідомлень-рішень контролюючого органу, прийнятих на підставі висновку про завишення платником податків суми бюджетного відшкодування та розміру від’ємного значення суми податку на додану вартість. Контролюючий орган наводить аргументи та доводи про нереальність господарських відносин платника податків зі своїми контрагентами та порушення порядку віднесення сум податку до податкового кредиту, сплачених в ціні товарів по господарським операціям з контрагентом. Перша та апеляційна інстанції задовольнили позов платника податків. Контролюючий орган звернувся до касаційної інстанції.

Платник податків вчасно направив податкову декларацію засобами електронного зв'язку до податкового органу та отримав першу і другу квитанції – підтвердження, що декларацію було доставлено і прийнято. Проте через деякий час платник отримав лист від ДПІ, у якому було сказано, що за результатами проведеної камеральної перевірки поданої ним податкової звітності встановлено порушення пункту 48.1 статті 48 ПК України (тобто допущено порушення щодо форми податкової декларації), на підставі чого податкова декларація платника та додаток до неї вважаються неподаними. Не погодившись з таким твердженням податкового органу, платник звернувся до суду. Постановою суду першої інстанції, яка була залишена без змін ухвалою суду апеляційної інстанції, позов було задоволено. Не погодившись з такими рішеннями судів, податковий орган звернувся до суду із касаційною скаргою.

Платником податку на адресу податкового органу було надіслано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість за звітній (податковий) період. Однак, електронною квитанцією його було повідомлено, що документ не прийнято у зв'язку з тим, що на дату подання звіту підприємство не є платником податку на додану вартість. При цьому у відношенні платника не було прийнято письмового рішення (повідомлення) про неприйняття його податкової уточнюючої декларації з податку на додану вартість, натомість йому було надіслано лише квитанцію про неприйняття декларації. Вказані обставини слугували підставою для звернення платника з позовом до суду у даній справі. Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою суду апеляційної інстанції, позов задоволено частково. Не погодившись з рішеннями судів, податковий орган звернувся до суду із касаційною скаргою.

Платник податків звернувся до суду у зв’язку із оскарженням податкових повідомлень-рішень контролюючого органу, прийнятих на підставі висновку про неправомірне формування податкового кредиту та витрат за фіктивними господарськими операціями з контрагентами. Перша та апеляційна інстанції задовольнили вимоги платника. Контролюючий орган звернувся до касаційної інстанції.

Платник податків звернувся до суду у зв’язку із оскарженням податкових повідомлень-рішень контролюючого органу, прийнятих на підставі висновку про неправомірне формування податкового кредиту та витрат за господарськими операціями з контрагентами, які (контрагенти) є фіктивними, створювались з метою надання податкової вигоди іншим суб’єктам господарювання. Перша та апеляційна інстанції відмовили у задоволені вимог платника. Платник податків звернувся до касаційної інстанції.

Державне підприємство звернулося до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, якими нараховано суму грошового зобов’язання з рентної плати за користування лісовими ресурсами, а саме платником не визначено, не задекларовано та не сплачено зобов'язання з рентної плати за використання лісових ресурсів за 1-е півріччя 2015 року по Коропському та Борзнянському районах. Постановою суду першої інстанції позовні вимоги задоволено повністю. Контролюючий орган звернувся до суду апеляційної інстанції.

Платником податків було подано податковому органу декларацію з податку на прибуток за 2014 рік, нараховано податок та самостійно визначено на підставі вимог ст.57 Податкового кодексу України щомісячний авансовий внесок по термінах сплати з березня 2015 р. по травень 2016 р. включно. Разом з цим засобами електронного зв'язку платником було подано декларацію від 12.05.2015  р. з податку на прибуток за І квартал 2015 року, у якій ним було задекларовано від'ємне значення об'єкту оподаткування з метою припинення сплати авансових внесків з податку на прибуток. Податковий орган надіслав платникові лист, повідомивши його про присвоєння поданій декларації статусу «не визнано як податкову звітність», так як платником було подано декларацію з податку на прибуток підприємств за період, що не відповідає базовому звітному періоду  (за І квартал 2015 року). Не погодившись з такими висновками податкового органу, платник звернувся до суду. Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою суду апеляційної інстанції, в задоволенні позову відмовлено. Не погодившись з рішеннями судів, платник звернувся до суду із касаційною скаргою.

Платник податків звернувся до суду у зв’язку із оскарженням податкових повідомлень-рішень контролюючого органу, прийнятих на підставі висновку про те, що господарські операції між платником та його контрагентами не мають реального характеру з огляду на відсутність у контрагентів позивача виробничого обладнання, трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності. Перша інстанція відмовила платнику у задоволенні його вимог. Апеляційна інстанція задовольнила вимоги платника податку, скасувавши рішення першої інстанції. Контролюючий орган звернувся до касаційної інстанції.

Платник податків звернувся до суду у зв’язку із оскарженням податкових повідомлень-рішень контролюючого органу, прийнятих на підставі висновку про неправомірне формування податкового кредиту та витрат за фіктивними господарськими операціями з контрагентами. Контролюючий орган обґрунтовує дане твердження тим, що платник податку включив до складу податкового кредиту суми ПДВ за отриманими згідно договору комісії від контрагента нафтопродуктів, що не є власністю та не відносяться до складу витрат платника, але за які перераховано авансом кошти комітенту, проте які (нафтопродукти) не були реалізовані в період, що перевірявся контролюючим органом. Перша та апеляційна інстанції задовольнили вимоги платника. Контролюючий орган звернувся до касаційної інстанції.

Позивач звернувся до суду з вимогою скасувати податкове повідомлення рішення, яким останньому контролюючий орган нарахував штраф за повторне несвоєчасне подання податкової декларації з рентної плати. Постановою суду першої інстанції позовні вимоги задоволено. Контролюючий орган звернувся до суду апеляційної інстанції.

Сільськогосподарське підприємство виправного центру звернулося до суду про скасування податкових повідомлень рішень, якими контролюючим органом донараховано суму грошового зобов’язання з ПДФО, оскільки контролюючий орган вважав, що застосування податкової соціальної пільги для засуджених є неправомірним. Постановою суду першої інстанції, залишену без змін ухвалою суду апеляційної інстанції у задоволені позовних вимог відмовлено. Позивач звернувся до суду касаційної інстанції.

ТОВ звернувся до податкового органу  з письмовою заявою від про надання податкової консультації стосовно оподаткування імпортних книжок, придбаних на території України. Після надання податкової консультації, ДПА в м. Києві відкликала її. ТОВ звернулося до суду з позовом до ДПС у м. Києві про визнання протиправними ді ДПА у м. Києві, які полягали у відкликанні податкової консультації та скасуванні листа. Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, позовні вимоги ТОВ задоволено частково: скасовано рішення ДПА в м. Києві про відкликання податкової консультації. ДПА звернулась до суду з касаційною скаргою.

справи: позивач звернувся до суду з позовом про стягнення одноразової грошової допомоги. Позивач зазначав, що відповідач перебував у трудових відносинах з з ним та  був звільнений з роботи у зв’язку зі скороченням штату працівників. На виконання вимог статті 44 КЗпП України та умов колективного договору відповідачу було виплачено вихідну допомогу. Рішенням суду, яке набрало законної сили, наказ про звільнення відповідача було визнано незаконним та поновлено його на посаді, яку він займав до звільнення, а також сплачено середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Посилаючись на вказані обставини позивач вважає, що відповідач втратив правові підстави для набуття одноразової грошової виплаченої йому на підставі колективного договору, а тому згідно статті 1212 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) та пункту 2.3.3 додатку 17 до пункту 6.25 колективного договору виплачена відповідачу допомога підлягає поверненню. Суди попередніх інстанцій відмовили в задоволені позову. Позивач звернувся до Верховного Суду України із заявою про перегляд судових рішень.

Контролюючий орган направив запит платнику податків (ломбарду) про надання інформації. Позивач у відповідь на вказаний запит контролюючого органу відправив лист, в якому повідомив, що всі дані, які містяться у податкових деклараціях з податку на прибуток підприємств, є достовірними, а запит про надання інформації не відповідає вимогам абз. 2 пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України, оскільки не містить переліку інформації, яка запитується. Як наслідком керівником контролюючого органу був оформлений наказ на проведення позапланової документальної перевірки, в ході якої контролюючим органом виявлено порушення виконання податкового обов’язку ломбарду як податкового агента зі сплати сум ПДФО з реалізації заставленого рухомого майна. Постановою суду першої інстанції позовні вимоги задоволено, проте суд апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції скасував, прийняв нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовив. Позивач натомість звернувся до суду касаційної інстанції.

Платник податку звернувся до контролюючого органу з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, якими йому збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств, зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування по податку на прибуток, збільшено суму грошового зобов'язання за податком на додану вартість по вітчизняних товарах/роботах/послугах. Підставою для таких висновків контролюючого органу слугувало: невіднесення до складу валового доходу суми безповоротної фінансової допомоги у вигляді отриманих від контрагента платника коштів за частку в статутному капіталі платника до моменту внесення змін до державного реєстру; невключення до складу валового доходу в четвертому кварталі суми кредиторської заборгованості перед його контрагентом, що припинений у зв`язку з визнанням його банкрутом, а також нездійсненням одночасного зменшення валових витрат на вартість отриманих від названого товариства послуг з обслуговування обладнання; невключення до складу валового доходу кредиторської заборгованості перед  його контрагентом, за якою минув строк позовної давності; безпідставне списання дебіторської заборгованості, щодо якої не вживались заходи з її стягнення; завищення задекларованих показників у рядку 04.9 «від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року» декларацій з податку на прибуток підприємства. Суди попередніх інстанцій задовольнили позов. Контролюючий орган звернувся до суду з касаційною скаргою.  

Товариство звернулося до суду з позовними вимогами скасувати податкові повідомлення рішення та визнати дії контролюючого органу з проведення позапланової невиїзної документальної перевірки протиправними. Суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги частково. Суд апеляційної інстанції змінив судове рішення шляхом скасування задоволення позовної вимоги Товариства, яка полягала у вилученні інформації з інформаційно-аналітичних систем. Контролюючий орган звернувся до суду касаційної інстанції.

Платник податків звернувся до суду у зв’язку із оскарженням податкового повідомлення-рішення контролюючого органу, прийнятого на підставі висновку про неправомірне формування податкового кредиту та витрат за фіктивними господарськими операціями з контрагентом. Контролюючий орган також стверджує, що відбулось віднесення до податкового кредиту сум ПДВ за податковими накладними, виписаними підприємствами, які не були платниками ПДВ. Перша та апеляційна інстанції задовольнили вимоги платника частково. Контролюючий орган звернувся до касаційної інстанції.

Товариство звернулося до суду з позовними вимогами визнати протиправними дії ДПІ при проведенні позапланової виїзної перевірки з питань дотримання земельного законодавства та правильності дотримання податкового законодавства при користуванні земельною ділянкою, що виразились у використанні при розрахунку суми земельного податку належної до сплати коефіцієнту функціонального використання 2,5 замість коефіцієнту функціонального використання одиниця. Постановою суду першої інстанції позовні вимоги задоволенні частково. Постановою суду апеляційної інстанції постанову суду першої інстанції скасовано, у задоволені позовних вимог відмовлено. Платник податків звернувся до суду касаційної інстанції.

Платник податків звернувся до суду у зв’язку із оскарженням податкових повідомлень-рішень контролюючого органу, прийнятих на підставі висновку про те, що господарські операції між платником та його контрагентами не мають реального характеру з огляду на фіктивність самих контрагентів платника. Контролюючий орган вказує на відсутність контрагентів за своїм місцезнаходженням та відсутність матеріальних ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності. Перша інстанція відмовила платнику у задоволенні його вимог. Апеляційна інстанція задовольнила вимоги платника податку, скасувавши рішення першої інстанції. Контролюючий орган звернувся до касаційної інстанції.

Платник податків звернувся до суду у зв’язку із оскарженням податкових повідомлень-рішень контролюючого органу, прийнятих на підставі висновку про те, що господарські операції між платником та його контрагентами не мають реального характеру з огляду на відсутність у контрагентів позивача виробничого обладнання, трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності. Податкова перевірка була проведена контролюючим органом на підставі рішення слідчого, винесеного в рамках кримінального провадження. Перша та апеляційна інстанції задовольнили вимоги платника. Контролюючий орган звернувся до касаційної інстанції.

платник податку звернувся до контролюючого органу з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень,  якимм платнику було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток, збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість, зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф), зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість, зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток. Підставою для визначення платнику зазначених грошових зобов'язань слугували висновки перевіряючих про неправомірність формування платником складу витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість за результатами господарських операцій з його контрагентом. При цьому контролюючий орган посилався на відсутність підтвердження фактичного здійснення таких господарських операцій. Суди попередніх інстанцій позов задовольнили повністю. Контролюючий орган звернувся до суду касаційної інстанції.

Платник податків звернувся до суду у зв’язку із оскарженням податкових повідомлень-рішень контролюючого органу, прийнятих на підставі висновку про неправомірне формування податкового кредиту та витрат за фіктивними господарськими операціями з контрагентами. Контролюючий орган обґрунтовує дане твердження матеріалами актів перевірок контрагентів платника, якими встановлено відсутність можливості здійснювати спірні операції, та матеріалами кримінальної справи. Перша та апеляційна інстанції задовольнили вимоги платника. Контролюючий орган звернувся до касаційної інстанції.

Товариство звернулося до суду з метою визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень, одним із яких контролюючий орган визначив ненарахування та неперерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету з доходу, отриманого платником податку від роботодавця, як додаткове благо у вигляді безоплатно отриманих працівниками підприємства продовольчих та алкогольних напоїв з суми доходу отриманого як додаткове благо. Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою суду апеляційної інстанції позовні вимоги задоволенні. Контролюючий орган звернувся до суду касаційної інстанції.

Платник податку звернувся до суду з позовом про скасування податкового повідомлення –рішення, яким платнику податків були донараховані податкові зобов’язання з єдиного податку, податку на доходи фізичних осіб та податку на додану вартість. Суди першої та апеляційної інстанції частково задовольнили позов платника податків. Не погодившись з такими рішеннями судів, контролюючий орган звернувся із заявою до суду касаційної інстанції.

Податковий орган надіслав платникові наказ про призначення документальної позапланової невиїзної перевірки за день до її початку. Вважаючи, що він не був повідомлений про неї завчасно, платник звернувся до суду з вимогою про визнання протиправним та скасування наказу про проведення перевірки, про визнання протиправними дій по її проведенню та складанню акта про її результати. Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою суду апеляційної інстанції, позов задоволено частково. Не погоджуючись з такими рішеннями судів, податковий орган звернувся до суду касаційної інстанції.

платник звернувся до контролюючого органу з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень: -про зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток; - за платежем податок на прибуток приватних підприємств; - за платежем податок на додану вартість; - в результаті чого, зменшено суму бюджетного  відшкодування з податку на додану вартість (заявлену в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів); - про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість; - за платежем податок на доходи фізичних осіб. Щодо порушення пп. 135.1 ст.135 п.137.1 ст.137 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-УІ (зі змінами та доповненням) в результаті чого, на думку контролюючого органу, платником надлишково скоригувало суму доходів у бік зменшення внаслідок відображення суми вартості повернення раніше реалізованих товарів, відображених в рядку 03.26 "Перерахунок доходів у разі зміни суми компенсації вартості товарів (робіт, послуг)" додатку ІД  "Інші доходи" внаслідок чого занижено суму доходів. Щодо порушення пп.138.8.1,  пп.139.1.9 ПКУ, в результаті чого, на думку контролюючого органу, платником до складу витрати включено витрати по придбанню послуг з оренди приміщень та обладнання у контрагента, що не підтверджується відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку. Щодо порушення пп.138.10.3, пп. 139,1.9 ПКУ, в результаті чого платником, на думку контролюючого органу до складу витрат включено вартість пального, списаного для заправки власних автомобілів менеджерів з продажу, що не підтверджено відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення, зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку. Щодо порушення п. 150.1 ПКУ, в результаті чого, на думку контролюючого органу платником завищено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього звітного періоду. Щодо порушення п.192.1 ПКУ в результаті чого, на думку контролюючого органу,  занижено суму податкового зобов'язання  в сторону зменшення пов'язаних з поверненням раніше реалізованих товарів. Щодо порушення п.198.3 ПКУ в результаті чого, на думку контролюючого органу, платником завищено суму податкового кредиту  в сторону зменшення пов'язаних з вартості орендних послуг отриманих контраегентом та завищено суму податкового кредиту в результаті не підтвердження факту використання паливо-мастильних матеріалів у межах господарської діяльності платника. Щодо порушення пп.164.2.17 ПКУ відносно не нарахування та не перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету з доходу отриманого платником податку від роботодавця, як додаткове благо у вигляді безоплатно отриманих працівниками підприємства продовольчих та алкогольних напоїв. Суди попередніх інстанцій задовольнили позов. Контролюючий орган звернувся до суду з касаційною скаргою.

Платник податків звернувся до суду у зв’язку із оскарженням податкових повідомлень-рішень контролюючого органу, якими збільшив платнику податків суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб та податку на додану вартість з огляду на висновок про нікчемність здійснених між платником та його контрагентами правочинів. Перша та апеляційна інстанції задовольнили вимоги платника податку. Контролюючий орган звернувся до касаційної інстанції.

Товариство звернулося до суду з позовом, в якому просить скасувати податкове повідомлення рішення, яким позивачу нараховано грошове зобов’язання з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин. Контролюючий орган визначив, що позивач не здійснив сплату податку у визначений законом граничний строк. Постановою суду першої інстанції позов задоволено. Контролюючий орган звернувся до суду апеляційної інстанції.

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, а саме повернути помилково сплачену суму податку з рентної плати у зв’язку з помилковим списанням запасів корисних копалин. Постановою суду першої інстанції адміністративний позов задоволено частково. Контролюючий орган подав апеляційну скаргу.

позивач звернулась до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та за час затримки видачі трудової книжки, стягнення моральної шкоди. Позов обґрунтовувала тим, що  рішенням суду яке залишено без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, визнано незаконним та скасовано наказ про звільнення позивача з роботи за прогул без поважних причин згідно з пунктом 4 статті 40 КЗпП України, зобов’язано відповідача видати їй трудову книжку та внести відомості про звільнення її з посади за власним за статтею 38 КЗпП України, а також стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість із заробітної плати, виплати допомоги за тимчасову непрацездатність, середнього заробітку за час затримки розрахунку, середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки, компенсації за невикористану щорічну відпустку та відшкодування моральної шкоди. Суди першої та апеляційної інстанцій частково задовольнили позов. Касаційний суд відмовив в задоволенні касаційної скарги. Відповідач звернувся з позовною заявою до Верховного Суду України.

 Публічне акціонерне товариство звернулося до суду з позовом до Кабінету Міністрів України, в якому просило визнати незаконною та скасувати постанову КМ України від 096.04.2016 року №277 «Про внесення змін до порядків, затверджених постановами Кабінету Міністрів України від 30 травня 2011 р. №594 і 615, та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» щодо внесення змін до пункту 10 Порядку проведення аукціонів з продажу спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 року №594 в частині слів «наявності у претендента боргу зі сплати податків та загальнообов'язкових платежів станом на останній звітний період», визнати незаконною та скасувати постанову КМ України від 06.04.2016 року №277 «Про внесення змін до порядків, затверджених постановами Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 р. №594 і 615, та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» щодо внесення змін до пункту 15 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, а також обов'язати Відповідача опублікувати резолютивну частину рішення суду у виданні, в якому було офіційно оприлюднено постанову. Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.11.2016 року позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що виключно законами можуть встановлюватися підстави для обмеження, тимчасової заборони, зупинення, припинення або відмови у наданні спеціальних дозволів на користування надрами, а тому впровадження таких підстав підзаконними актами Кабінету Міністрів України є недопустимим. Крім того, суд зазначив, що питання притягнення платника податку до відповідальності не може бути врегульовано іншими ніж закони нормативними актами. Не погоджуючись із викладеним у постанові рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу.

◄◄ 1 2 3 4 5 6 7... 72 73 ►►
Інформація про документ
?Поставте своє запитання
Популярні податкові теми
Запитання можуть ставити лише зареєстровані користувачі
Вхід/Реєстрація
Поставте Ваше запитання, і ми відправимо відповідь Вам в особистий кабінет найближчим часом.
Відправити