У боротьбі за НЕоподаткування простроченої безнадійної дебіторки: Закон VS CopyPast

07 Листопада 2017 (0) 47 Переглядів Tatiana

Розміри тексту:

Аа Аа

Скільки б не говорили про докорінне реформування та перебудову Державної фіскальної служби, Державної податкової адміністрації, Державної податкової інспекції, Мінсдоху… Як її тільки не називали,  у які кольори не фарбували, наскільки б прозорі конкурси на посади не проводили, скільки б систем електронного адміністрування не вводили…

Будемо відвертими – якісні зміни практично залишаються ближчими до нуля. І це є неабияким тригером для агресивної нормотворчості щодо солідарної відповідальності держави та податківця. Чи може бути іншою реакція платника податку, який отримав відверто непрофесійну індивідуальну податкову консультацію (далі – ІПК) у відповідь на своє звернення?

Скажете, різко? Можливо. Та перш ніж зробити якісь висновки, прочитайте фантастичну індивідуальну податкову консультацію, видану  ДФСУ 01.09.2017 р. № 1783/6/99-99-15-02-02-15/ІПК (далі – ІПК № 1783), та знайдіть у ній щось спільне з нормами Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755 – VI (далі – ПК України) і з логікою теж.

Про що запитали фіскалів?

Достеменно не відомо. Але, судячи зі змісту ІПК № 1783, у платника податку на прибуток обліковується дебіторка за авансом, сплаченим за послуги. На певну дату її термін позовної давності минув. За канонами стандартів бухобліку її належить списати. Тому у керівництва підприємства виникло питання стосовно участі суми цієї дебіторки у коригуванні фінансового результату при розрахунку об’єкта оподаткування податком на прибуток.

Про що сказали фіскали?

Спеціалісти ДФСУ, посилаючись на підпункт «а» підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 ПК України, визнають, що безнадійною заборгованістю в оподаткуванні, зокрема, є «заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності». І це єдина слушна думка в  ІПК № 1783.

Далі, у першому висновку ІПК № 1783, не дивлячись на правильно заданий тон, із визначенням безнадійної заборгованості з підпунктом «а» підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 ПК України відбуваються метаморфози. Прочитайте його в оригіналі: «<…> під безнадійною заборгованістю, що підпадає під ознаку пп. "а" пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, слід вважати заборгованість, за якою минув термін позовної давності, у разі, якщо відповідні заходи з її стягнення не призвели до позитивних наслідків».

Неймовірно, але виділених 13 слів у визначенні безнадійної заборгованості з підпункту «а» підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 ПК України немає. Вони дописані автором ІПК № 1783. Легким рухом руки він кардинально змінює зміст безнадійної заборгованості, чим, по-суті, нівелює визнання дебіторки із простроченим строком позовної давності безнадійною.

Зауважимо, тенденція контролерів дописувати виділені 13 слів до ознаки безнадійності дебіторки з підпункту «а» підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 ПК України спостерігається практично з початку дії оновленого за філософією порядку оподаткування податком на прибуток (з 01.01.2015 р.). Додаткові вимоги щодо визнання дебіторки, строк позовної давності якої минув, безнадійною задекларовані, наприклад, у листах ДФСУ від 19.07.2016 р. № 15514/6/99-99-15-02-02-15, від 25.08.2016 р. № 18464/6/99-99-15-02-02-15, від 29.12.2016 р. № 28480/6/99-99-15-02-02-15, від 06.04.2017 р. № 7207/6/99-99-15-02-02-15, від 20.04.2017 р. № 8387/6/99-99-15-02-02-15, від 21.04.2017 р. № 8490/6/99-99-15-02-02-15. Можливо, це і не тенденція зовсім, а звичка, що склалася з початку двохтисячних. Про це буде далі, а поки…

Повернемось до змісту ІПК № 1783 та скажемо, що одним висновком його історія не закінчилась. Адже визначення безнадійної дебіторки неабияк впливає на об’єкт оподаткування податком на прибуток. І якби фіскали просто дописали ті 13 слів, то довірливий платник податку на прибуток, який уже й так витратив гроші на ненадійного контрагента, за їх схемою, можливо, просто не зменшував би об’єкт оподаткування на суму безнадійної дебіторки. Але вони додумали далі. Якщо вже фіскалити, то чому б не збільшити об’єкт оподаткування на суму, яка не брала і не мала брати участі у його визначенні? Про що йдеться?

Виходячи з тих дописаних 13 слів у частині порядку участі безнадійної дебіторки у розрахунку об’єкта оподаткування податком на прибуток, податківці розділили платників податку на 2 категорії:

1) тих, що проводили «відповідні заходи з її стягнення»;

2) тих, які протягом терміну позовної давності НЕ здійснювали «відповідні заходи щодо стягнення дебіторської заборгованості за оплачені, але не отримані послуги».

Перші, вважають фіскали, «заслуговують на винагороду» у вигляді правильного застосування норм ПК України: вони можуть зменшити фінансовий результат до оподаткування податком на прибуток, визначений у фінансовій звітності, на відповідну суму заборгованості після закінчення позовної давності на підставі підпункту 139.2.2 пункту 139.2 статті 139 ПК України.

Другі, вирішили вони, мають бути «покарані» незаконною сплатою податку на прибуток: «після закінчення строку позовної давності зазначена заборгованість вважається безповоротною фінансовою допомогою та враховується при коригуванні фінансового результату відповідно до норм пп. 140.5.10 п. 140.5 ст. 140 Кодексу».

Іншими словами, якщо Вам хтось винен гроші, то Вам пропонують сплатити ще до бюджету відсоток того, що вже було втрачено. Як то кажуть, за себе та за того хлопця (хоча той хлопець сам за себе також заплатить, якщо не сплатив уже). Чесно кажучи, така сплата більше схожа на податок на витрати, а не на прибуток.

Що каже закон?

На жаль, матеріал, котрий Вас зацікавив, знаходиться
в обмеженому доступі і надається підписникам платформи.

Оформити підписку