ДОВІРЯЙ, АЛЕ ПЕРЕВІРЯЙ: МИТНИЙ ПОСТ-АУДИТ В УКРАЇНІ

26 Жовтня 2017 (0) 461 Перегляд Чуйко Олена

Розміри тексту:

Аа Аа

Поняття митного пост-аудиту

Принцип митного пост-аудиту (post-clearance audit) можна висловити відомою фразою «довіряй, але перевіряй». Мається на увазі те, що відповідні митні процедури, підлягають застосуванню не у пункті пропуску, при безпосередньому переміщенні товарів чи у митниці призначення/відправлення, а після завершення їх митного оформлення та випуску у вільний обіг.

Поняття митний пост аудит можна визначити як сукупність заходів, що здійснюються митними адміністраціями та їх посадовими особами після випуску товарів у вільний обіг з метою встановлення точності та достовірності відомостей, зазначених у митних деклараціях, своєчасності та повноти сплати митних платежів та дотримання встановлених заходів нетарифного регулювання шляхом вивчення відповідних документів суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності (бухгалтерських та облікових книг і записів, бізнес-систем та комерційних даних), що ведуться та зберігаються суб’єктами відповідно до національного законодавства.

В свою чергу Всесвітня митна організація пропонує визначення процесу пост-митного аудиту як структурованого вивчення відповідних комерційних бізнес-систем, контрактів, фінансових і нефінансових звітів, фізичних запасів товару і інших активів, як засіб вимірювання і поліпшення норм відповідності технічним стандартам.

Митний пост-аудит в міжнародному законодавстві

            Перш за все слід почати з того, що митний пост-аудит як форму митного контролю було започатковано Конвенцією про гармонізацію та спрощення митних процедур 1973 року (Кіотська конвенція), норми якої набрали чинності та стали обов’язковими для України 15 вересня 2011 року.

Всесвітня митна організація, наголошуючи на необхідності використання пост-аудиту як форми митного контролю задля скорочення часу митного оформлення, а також зменшення бюрократичних та корупційних проявів при виконанні митних формальностей, розробила Методичні рекомендації з митного пост-аудиту (WCO - Guidelines for Post-clearance audit, 2012), що містять фактично покрокову інструкцію щодо запровадження та використання такої форми митного контролю країнами-членами ВМО (на сьогодні – 182 країни). Такі методичні рекомендації містять поради для визначення критеріїв ризиків та потенційних об’єктів для проведення перевірок, пропонують методи та інструменти їх здійснення та аналізу результатів, визначають кваліфікаційні вимоги, першочергові права та обов’язки аудиторів, висвітлюють обмеження для застосування пост-аудиту.

В європейському законодавстві здійснення митного пост-аудиту регулюється Митним кодексом ЄС, яким передбачено, що для митного контролю митні органи можуть перевіряти точність та повноту інформації, наданої в митній декларації, декларації про тимчасове зберігання, загальній декларації про ввезення, точність та обґрунтованість будь-якого супровідного документа, а також може перевіряти рахунки декларанта та інші записи, що стосуються операцій з відповідними товарами, або попередніх або наступних комерційних операцій, пов'язаних з цими товарами після їх випуску. При цьому, такий контроль може здійснюватися в приміщенні власника товару або його уповноваженої особи, чи будь-якої іншої особи, яка безпосередньо чи опосередковано бере участь у таких операціях, або інших осіб, які володіють необхідними документами та даними щодо відповідної зовнішньоекономічної операції.

 

Пост-аудит у національному законодавстві

В Митному кодексі України 2002 року однією з форм митного контролю було передбачено перевірку системи звітності та обліку товарів, що переміщуються через митний кордон України, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, які відповідно до законів справляються при переміщенні товарів через митний кордон України. Також передбачалась можливість здійснення митного контролю незалежно від закінчення операцій митного контролю, за наявності достатніх підстав, – саме ці положення можна вважати чи не першим законодавчим закріпленням митного пост-аудиту в законодавстві України з питань державної митної справи, хоча і без відповідних алгоритмів та механізмів його реалізації.

В процесі імплементації Європейського та вдосконалення національного законодавства, у 2012 році було прийнято новий Митний кодекс, де хоч і не було визначено такого поняття як «пост-аудит», проте передбачалось право митних органів проводити документальні перевірки дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи , у тому числі щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, щодо суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності вже після завершення митного оформлення товарів, що за своїм сутнісним наповненням відповідає загальноприйнятому визначенню поняття «митний пост-аудит».

Документальні перевірки, відповідно до статті 336 МК України, є однією з форм митного контролю. Отже, цілком логічним було їх здійснення посадовими особами митних органів, зважаючи на наявність фахових знань та оперативність отримання і обміну інформацією в межах одного відомства.

Проте, у зв’язку з проведенням в 2012 році адміністративної реформи та утворенням Міністерства доходів і зборів України шляхом злиття Державних митної та податкової служб України, в національне законодавство (передусім в МК України) були внесені зміни, а повноваження на проведення перевірок щодо дотримання законодавства з питань державної митної справи були передані відповідним Головним управлінням Міністерства доходів і зборів в областях та містах Києві і Севастополі. Після чергової реформації і утворення Державної фіскальної служби України на тлі Міндоходів зазначені повноваження так і лишились у відповідних ГУ.

У контексті висвітлення питання митного контролю товарів після їх випуску слід зазначити, що об’єднання податкової та митної служб могло б мати дієвий результат, адже, наприклад, при імпорті товару його шлях слідування можна було б відстежити від кордону (а зважаючи на можливість міжнародного обміну інформацією – навіть від виробника) до кінцевого споживача, забезпечивши при цьому виконання як захисної функції держави – основної в діяльності митних органів (шляхом перевірки наявності всіх дозвільних документів уповноважених державних органів на ввезення та реалізацію товарів, виявлення незаконно ввезених чи заборонених до ввезення товарів, дотримання заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, тощо), так і фіскальної функції – основної для податківців (шляхом перевірки правильності визначення митної вартості товарів та відповідно - сплати митних платежів, а також контролю за базою нарахування та сплатою ПДВ та, відповідно, податку на прибуток подальшими споживачами імпортованого товару).

Однак, на жаль, контроль за базою оподаткування на всьому ланцюгу постачання від імпортера до кінцевого споживача організовано не було, як і не було впроваджено належний обмін інформацією ані на міжнародному, ані на національному рівнях. Крім того, на ефективність здійснення такої форми митного контролю негативно вплинула відсутність в Головних управліннях Міндоходів/ДФС достатньої кількості спеціалістів з відповідною кваліфікацією та досвідом роботи в сфері державної митної справи, що напевно можна вважати найголовнішою запорукою успішного застосування пост-аудиту.

Тому мусимо визнати, що наразі митний пост-аудит, як одну з найефективніших форм митного контролю, фактично нівельовано і розчинено серед контрольно-перевірочної роботи податківців, звівши нанівець його ефективність через неправильне розуміння суті та процесу здійснення.

Слід зазначити, що відродження цієї форми митного контролю заплановано на 2018 рік, якщо вірити Плану дій з реформування митниці (Напрям 14), розробленому Мінфіном. Однак, на думку багатьох фахівців галузі, очікування можуть виявитись марними, якщо не повернути повноваження із його здійснення митним органам – адже відповідно до статті 320 МК України саме митницями (митними постами) обираються форми та обсяги контролю, достатнього для забезпечення додержання законодавства з питань державної митної справи та міжнародних договорів України при митному оформленні, з урахуванням результатів застосування системи управління ризиками. Система управління ризиками, що відповідно до міжнародних нормативно-правових актів застосовується і при митному пост-аудиті, функціонує через сукупність програмно-інформаційних комплексів – автоматизовану систему аналізу та управління ризиками, підсистеми якої входять до складу модуля автоматизованої системи митного оформлення товарів та транспортних засобів.

Отже, безперервний доступ до автоматизованої системи митного оформлення товарів та транспортних засобів є саме у посадових осіб митниць та їх структурних підрозділів (працівники окремих структурних підрозділів ГУ можуть отримувати доступ за погодженням з керівником відповідної митниці), крім того наповнення регіональних профілів ризику здійснюється митницями з урахуванням специфіки регіону (зони діяльності), переміщуваних товарів, репутації суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності тощо.

Профіт від пост-аудиту

Завершити огляд питання хотілося б чимось позитивним – наприклад, позитивними наслідками, що може мати правильно організований митний пост-аудит. Варто зауважити, що його результати вигідні для всіх сторін, що задіяні у його проведенні – контролюючі органи через відсутність занадто обмежених часових нормативів для перевірки безлічі документів при митному оформленні (зараз це 4 години відповідно до ст. 255 МК України), держава – через належне наповнення державного бюджету та захист населення від недоброякісної продукції, законослухняні суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності – через відсутність черг на кордоні (адже здійснення огляду товарів буде мінімізовано), скорочення часу митного оформлення (відповідно заощадження на послугах вантажних митних комплексів, митних складів/складів тимчасового зберігання, експедиторів/перевізників тощо), зменшення бюрократичних завад, а також корупційних факторів на кожному етапі митного оформлення.

Сучасна міжнародна торгівля працює в стислі терміни, і національні економічні вигоди можуть бути отримані тільки в результаті безперешкодного і своєчасного оформлення товарів. Крім того, ця сфера включає в себе великі корпорації з глобальними мережами, складними бізнес-системами і ланцюгами поставок. Обмежена кількість документів, що надається на момент ввезення, не дає повної картини умов комерційної транзакції, що необхідні для правильного визначення митної вартості, класифікації товару, визначення преференційного/непреференційного походження товару. Отже, митниця опиняється в ситуації, коли необхідно прийняти виважені рішення, в тому числі щодо обов'язку сплати митних платежів, в край обмежених часових рамках та на підставі самого мінімуму документів зовнішньоекономічної операції.

При застосуванні методу аналізу ризиків та пост-митного контролю митниця може більш ефективно зосередити свої ресурси і працювати в партнерстві з бізнес-спільнотою для поліпшення рівнів відповідності міжнародним нормам і сприяння торгівлі. Тому більшість митних адміністрацій в наразі фокусують свій контроль на просторі після ввезення товарів, зберігаючи на кордоні тільки вибіркову перевірку із застосуванням аналізу ризиків (наприклад, у Франції тільки 5% імпортних та 1% експортних вантажів підлягають фундаментальному контролю, тобто суцільній перевірці правильності оформлення та наявності всіх необхідних документів; інші 95% підлягають контролю протягом 1-3 років після оформлення митних документів).

Таким чином, застосування митного пост-аудиту забезпечує:

  • скорочення часу митного оформлення, що має наслідком заощадження коштів суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності та можливість точно узгоджувати строки доставки товарів з контрагентами, а також необмеження митних органів для прийняття відповідних рішень ані стислими часовими рамками, ані нестачею необхідних для прийняття таких рішень документами;
  • сприяння підвищенню самоорганізації суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, зокрема,  через небажання потрапити у групу ризику, що матиме наслідком застосування фундаментального контролю при митному оформленні, а отже, знов збільшення часу і витрат;
  • збільшення «білого» імпорту, передусім через підвищення вірогідності викриття незаконних оборудок під час документальної перевірки та, як наслідок, застосування заходів адміністративної чи кримінальної відповідальності (до речі, на сьогодні санкції за порушення митних правил досить значні – 100% вартості товарів з їх конфіскацією (ст. 483 МК України), 300% несплаченої суми митних платежів (ст. 485 МК України) і т.п.);
  • можливість відстежувати товар на всьому ланцюгу постачання від імпортера до кінцевого споживача, що дозволяє здійснювати дієвий контроль за базою оподаткування та дотриманням заходів нетарифного регулювання, а також ускладнює організацію незаконних схем переміщення;
  • зниження корупційних проявів через зменшення впливу людського фактору при переміщенні товарів, а також об’єктивного застосування системи управління ризиками;
  • можливість визначення відповідності суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності критеріям для отримання статусу уповноваженого економічного оператора.

Слід зазначити, що Всесвітня митна організація в своїх Методичних рекомендаціях з митного пост-аудиту зазначає, що перехід від контролю на кордоні до митного контролю після випуску товарів зазвичай займає декілька років. Тим не менш митний пост-аудит – це не окремий процес, він має бути включений в більш широкий контекст спрощення торгівлі та митних процедур.

 

На жаль, матеріал, котрий Вас зацікавив, знаходиться
в обмеженому доступі і надається підписникам платформи.

Оформити підписку