Додаток
Форма 1
Додаток
Форма 2
Додаток
Форма 3
Додаток
Форма 4
Розширений пошук
Тарифна політика
Вхід|Реєстрація

Ru

En

Ua

Загальна характеристика податку на додану вартість
Пошук у тексті
Знайти
Вверх из Вниз
Питання/Тема
ПДВ та альтернативні податки
...

...

Звітність ПДВ онлайн може бути подана контролюючим органам за допомогою різноманітних програм. Складання звітності підтримується також і нашою платформою та з часом поповнюватиметься новими формами і бланками.

Податок на додану вартість в 2016 році відображається у податковій декларації за новою формою, затвердженою Наказом Міністерства фінансів України 28.01.2016 № 21. (прив'язати дкумент нової декларації) .

Все про ПДВ 2016 можна дізнатися на нашому сайті за посиланнями - http://taxlink.ua/ua/news/pdv-u-novomu-2016-roc.htm, http://taxlink.ua/ua/news/agrar-pdv-u-2016-roc.htm, http://taxlink.ua/ua/news/nova-redakcya-poryadku-elektronnogo-admnstruvannya-pdv-vd-12012016-r.htm

Введення ПДВ як альтернативи податкам з продажу та кумулятивному податку з обороту супроводжувалось значними дискусіями, в межах якої сформувалось ряд аргументів щодо негативних характеристик продажу альтернативних податків у порівняні з ПДВ, власне які і схилили уряди не лише країн Європи, де введення ПДВ стало безумовною передумовою вступу до ЄС, але й, наприклад, Канади, Австралії та Японії. У якості таких аргументів експерти вказують наступне (Due J.F. The Choice between a Value-Added Tax and a Reital Sales Tax // Report of Proceedings of the Thirty-Seventh Tax Conference, Canadian Tax Foundation. November 18-20. 1985, Toronto^ Canadian Tax Foundation, 1986. – p. 23-30, Проблемы налоговой системы России: теория, опыт, реформа // под ред. М. Алексеева, С. Синельникова. – М. : 2000. – Т.1. – С. 430-431):

  • податок на додану вартість вводився в якості заміни податків з оптових продаж чи каскадних податків з обороту, економічний ефект яких мав довільний характер або стимулював вертикальну інтеграцію виробництва. Застосування ПДВ дозволяло зробити податки на споживання більш нейтральними по відношенню до цін, ефективності виробництва та споживання, а також споживчому вибору, оскільки при системі ПДВ оподаткуванню підпадає споживання домогосподарств, а не покупки підприємств та організацій (крім кінцевого невиробничого споживання);
  • податок на додану вартість має більш широку базу оподаткування – ним оподатковуються не лише роздрібні продажі, але й всі невиробничі покупки підприємств, в яких підприємства виступають кінцевими споживачами, в тому числі і робіт, що виконуються самим підприємством для власних потреб. Податком також оподатковуються придбання товарів/ послуг підприємств всіх сфер діяльності, що звільняються від сплати податку (однак не маючих нульової ставки);
  • ПДВ дозволяє зменшити викривлення в цінах міжнародної торгівлі через принципи територіальності, оскільки дозволяє вирівняти або ціни споживачів, або виробників;
  • справляння ПДВ по найбільш поширеному в світі методу – методу нарахувань з використанням рахунків-фактур простіше адмініструється та дозволяє більш ефективно боротись з ухиленням від сплати податків, так як подібна система забезпечує розподіл загального обсягу податкових зобов'язань для кожного товару (послуги) між декількома платниками – учасниками комерційного циклу;
  • у зв'язку з тим, що техніка справляння ПДВ забезпечує збір податку на всіх стадіях виробництва, при деякому ускладненні техніки оподаткування збільшується стійкість величин надходжень податку відносно кон'юнктурних коливань динаміки обороту роздрібної торгівлі.

Щодо доцільності введення ПДВ в Україні з початку 90х років минулого століття і до цього часу точиться безліч дискусій. Адже стан української економіки того часу навряд чи загрожував кризою перевиробництва. На думку багатьох дослідників більш доцільним було введення податку з обороту, що дозволив би концентрувати виробництво, об'єднати потужності для виведення економіки із кризи. Однак, зазначена дискусія, не зважаючи на супроводжуючі її численні політичні заяви, носить виключно теоретичний характер. Адже, введений одного разу ПДВ став настільки потужним (найбільшим) джерелом надходжень до державного бюджету, що унеможливлює винайдення йому альтернативного джерела (Череп А.В., Онищенко Є.С. Реформування податку на додану вартість // Економічний простір. – 2010, - № 37 - С 96).

На думку Світового банку, заміна ПДВ податком з обороту не є найкращим рішенням проблеми, так як податок з обороту супроводжується викривленнями в економіці, оскільки через стимули, що їх генерує цей податок, ринок може перейти до менш ефективного виробництва. Крім того, цей податок матиме каскадний ефект оподаткування, який перешкоджатиме економічній діяльності і виключно негативно впливатиме на умови підприємництва. Податок з обороту дозволяє застосовувати прості схеми ухилення від його сплати, які ставитимуть під сумнів потенційно позитивний ефект удосконалення адміністрування податків (Зміцнення ПДВ в Україні/ Звіт Світового банку - [ Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www-wds.worldbank.org/external/default/WDSContentServer/WDSP/IB/2007/02/13/000020953_20070213105644/Rendered/PDF/386030UKRAINIA1ing0the0VAT01PUBLIC1.pdf.).

Порівнюючи позитивні та негативні риси обох податків, Світовий банк вказує наступне:

Питання ПДВ Податок з обороту
Викривлення

Менше впливає на вибір

виробничої технології через

високий вплив. З усіх податків

на продажі цей податок має

оподаткування ресурсів та не

оподаткування експорту тому,

що податки сплачуються на

попередніх етапах.

• Високий вплив. З усіх податків на продажі цей податок має найбільший вплив.

• Каскадний ефект оподаткування (подвійне оподаткування +)

• Оподаткування експорту

• Створює стимули для вертикальної інтеграції компаній (оскільки «всередині компанії» продажі не оподатковуються)

• Високий маргінальний податок на малий бізнес
Питання уникнення оподаткування (виявлення фактів шахрайства)

• Виявлення фактів шахрайства є легшим, оскільки у ньому беруть участь дві сторони (покупець і продавець)

• Покупці та продавці (теоретично) мають конфлікт інтересів, оскільки покупці бажають завищувати вартість своїх закупівель, а продавці занижувати обсяги своїх продажів

Ухиляється від сплати тільки одна сторона

• Заниження обсягу продажів – поширена практика, яку складніше перевіряти
Адміністрування • Потребує складнішого адміністрування податком для моніторингу податкових правопорушень та боротьби із ними

Адмініструвати податок легше

– АЛЕ адміністративні витрати можуть збільшуватися через перевірки, оскільки перевіряти заявлений оборот видається складною справою
Справедливість Багато хто вважає, що загалом податки на споживання є регресивними, але для обговорення наслідків для справедливості необхідно враховувати також і склад витрат
Більш чіткий розподільчий ефект, оскільки надходження з ПДВ економічно є еквівалентними податку з продажу при одноступеневому виробництві – через стягнення податку на кожному етапі виробництва. У такий спосіб він досягає мети оподатковувати лише споживання. Розподільчий ефект є не чітким.

На думку Sijbren Cnossen, більшість країн при виборі надають перевагу ПДВ (VAT) перед податком з роздрібного обороту (RST), виходячи з того, що ПДВ має ширшу базу оподаткування, краще пристосований для звільнення засобів виробництва від податку, дозволяє коректно застосовувати коригування меж податку та його легше впроваджувати. Це може бути проілюстровано досвідом ЄС, Канади, Нової Зеландії та Австралії (Sijbren Cnossen. VAT Coordination in Common Markets and Federations. Lessons from European Experience . - June 12, 2009. (Електроний ресурс) http://www.americantaxpolicyinstitute.org/pdf/VAT/Cnossen.pdf).

У 1960х тодішні держави учасниці ЄС обрали ПДВ, оскільки, на відміну від каскадного податку з обороту, що стягувався раніше, ПДВ дозволяє чітко та недвозначно обчислювати експортну знижку та компенсувати податки з імпорту. Правильні коригування меж податку вважаються незамінними рисами будь-якого податку на товари та послуги, що входять в торгівлю всередині ЄС. Згодом, унаслідок цього, прийняття ПДВ стало умовою вступу до ЄС. Хоча RST був визнаний Комітетом Наймарк найбільш вдалим податком на споживання, він був відхилений «на практичних технічних підставах… (враховуючи, зокрема, що серед великої кількості дрібних роздрібних торговців більшість не в змозі вести точний бухгалтерський облік).» (Neumark Committee, Report of the Fiscal and Financial Committee, in The EEC Reports on Tax Harmonization (Amsterdam: International Bureau of Fiscal Documentation, 1963). (Електроний ресурс) http://www.steuerrecht.jku.at/gwk/Dokumentation/Steuerpolitik/Gemeinschaftsdokumente/EN/Neumark.pdf)

Данія та Швеція перейшли з RST на ПДВ навіть перед тим як стати членами ЄС. Ісландія, Норвегія та Швейцарія, усі європейські країни, що не входять до ЄС, зробили те саме. Ці країни посилалися на зовнішньополітичні торгові міркування як основну причину для переходу. Ціни як на експортні так і імпортні конкурентні товари включали RST на певні засоби виробництва та на інші покупки, що здійснювалися бізнесом. Це означало, що рівнозначні компенсації податку на імпорт та знижка для експорту були недостатні для повного компенсування витрат RST на вітчизняну продукцію. Більш загально, ПДВ здатний оподатковувати товари і послуги ширше та нейтральніше ніж RST, а очікування, що перехід на ПДВ матиме результатом збільшення доходу – в багатьох випадках, як частина глобальнішого переміщення акцентів з прямих до непрямих податків – наводилося у підтримку переходу.

Норвегія була єдиною країною в якій дискусії щодо переваг ПДВ проти RST продовжувались ще довго після введення ПДВ в 1970 році. Противники ПДВ стверджували, що він був більш дорогим для бізнесу та адміністрування податковими органами ніж ПРО. Більшість створеного урядом комітету у повідомленні 1975 року підтримала їх погляди. Комітет також вірив, що можливість шахрайства була більшою при ПДВ. Відповідно, він рекомендував уряду повернутися до RST. Згодом, норвезькому казначейству було доручено розглянути це питання. Доповідь в середині 1980х мала висновком перевагу ПДВ, вказуючи, що виключення засобів виробництва були більш всеохоплюючою при ПДВ; що більша частина податку збиралася з великих фірм з добре організованою системою обліку, тоді як при ПРО більша частина збиралася з дрібних роздрібних торговців; що ПДВ мав позитивний вплив на стандарти бухгалтерського обліку з побічними вигодами для податку на прибуток та податку на майно; що кількість підприємств, які мали зареєструватися як платники ПДВ була не набагато більшою ніж кількість підприємств, зареєстрованих як платники RST; що витрати на повернення RST були високими; і нарешті, що твердження про те, що ПДВ було дорожчим для адміністрування у порівнянні з RST виявилося необґрунтованим. В кінці 1980х суперечка була вирішена на користь ПДВ.

Спочатку уряд Канади не прийняв чіткої позиції щодо порівняння переваг національного RST та національного ПДВ. У червні 1987 було покладено на обговорення дві альтернативи – об'єднаний RST, що включав існуючий провінційний RST з новим федеральним та окремий ПДВ без жодних посилань на провінційний RST . Незважаючи на інтенсивні переговори з провінціями, об'єднаний RST виявився недосяжним. Було просто неможливо реформувати дев'ять різних режимів RST і консолідувати їх в одну уніфіковану систему. Можливо це не було несподіванкою, оскільки, як зазначив Міністр Фінансів: «це ще не було досягнуто ніде у світі.» У квітні 1989, таким чином, уряд ввів федеральний ПДВ.

Вибір між RST та ПДВ також обговорювався у Новій Зеландії та Австралії. Уряд Нової Зеландії, який ввів ПДВ у 1987, висловив думку, що ПДВ буде більш ефективним ніж RST при забезпеченні дотримання, завдяки тому, що він збирається на різних стадіях, включає імпорту в податкову базу та має більш повний сліду аудиту. Роздрібні торгівці, найменш надійні учасники процесу збору, не будуть обліковуватися за повною сумою податку. Більше того, як у ЄС, малі платники податків можуть бути виключені з урахуванням їх обороту, але вони будуть як і раніше платити податок на вхідні активи (будучи звільненими, вони не будуть мати права брати кредит для податку на покупки). Такий механізм дозволить мінімізувати адміністративні та технічні витрати. Уряд також дійшов висновку, що маючи всеохоплюючу податкову базу та єдину ставку, ПДВ буде більш гнучким інструментом доходу ніж RST .

В Австралії дебати щодо RST та ПДВ змінювалися протягом більш ніж 20 років. Комітет Еспрі 1975, який, швидше за все, був під впливом недавнього введення ПДВ у Великобританії, виступив за ПДВ на перевагу RST , аргументуючи це тим, що RST був більш сприятливим для ухилення від оподаткування. На противагу цьому, австралійський уряд у проекті Білої книги стверджував, що RST має значні адміністративні переваги та переваги при дотриманні у порівнянні з ПДВ. Уряд вірив, що самоконтроль власності ПДВ (тобто можливість перехресної перевірки рахунку-фактури) був завищений. Чим довше уряд сприймав аргумент, що засоби виробництва та експорт можуть більш легко звільнятися від податку при ПДВ ніж при RST , тим довше RST здавався вірним вибором. Надалі уряд, все ж, схилився до ПДВ, який нарешті став їх вибором споживчого податку у 1998, в значній мірі на тих же аргументах, які використовував раніше уряд Нової Зеландії (Sijbren Cnossen. VAT Coordination in Common Markets and Federations. Lessons from European Experience).

Досить цікаве порівняння ПДВ з іншими універсальними акцизами провів відомий дослідник непрямих податків Олексій Молдован. Поділяючи податок з обороту на два різновиди одностадійний та багатостадійний, О.Молдован зазначає, що базою оподаткування багатостадійного податку з обороту, як правило, є валова виручка, а податкові зобов'язання нараховуються на кожній стадії виробництва.

Його плюси – значна фіскальна віддача, простота адміністрування і стимулювання вертикальної інтеграції виробництва, оскільки зменшення операцій між юридично незалежними суб'єктами звужує базу оподаткування. Податок зручний для фірм, оскільки він гармонізує податкову, фінансову і бухгалтерську звітність.

Водночас, недоліки цього податку перекривають його позитивні аспекти. Головною проблемою є те, що при використанні багатостадійного податку з обороту виникає кумулятивний ефект, тобто послідовне збільшення податкового навантаження на кожній наступній стадії виробництва і обігу продукції.

При цьому на вищих стадіях податок з обороту нараховується також і на податок з обороту, сплачений на попередній стадії виробництва. Важливою його вадою є також порушення принципу нейтральності щодо різних галузей економіки: фірми з вищою стадією обробки продукції відчувають більше фіскальне навантаження.

Недоліки багатостадійного податку з брутто-обороту роблять його неефективним для економіки в цілому, що підтверджує масова відмова країн ЄС у другій половині 20 століття від практики його справляння.

Базою оподаткування одностадійного податку з обороту є одна із останніх стадій руху продукції, як правило, роздрібний або оптовий продаж.

Порівняно з багатостадійним податком з обороту він характеризується меншою фіскальною віддачею, оскільки охоплює тільки одну, а не кожну стадію виробництва. Водночас, даний податок має переваги.

По-перше, він зменшує затрати компаній на підготовку податкової звітності, оскільки агентом з перерахування податку до бюджету є лише підприємства торгівлі. Нескладно уявити, настільки б зменшилися адміністративні затрати українських підприємств, якби з податкової звітності був би виключений ПДВ.

По-друге, за однакових номінальних ставок одностадійний податок є більш ефективним з фіскальної точки зору, аніж ПДВ, через менші трансакційні втрати.

Податок з продажу стягується на кінцевій стадії виробництва, що позбавляє стимулів інших виробників штучно звужувати базу оподаткування для його нарахування. ПДВ ж мінімізується на кожному етапі його сплати. Чим більше стадій виробництва у ланцюжку, тим більші втрати бюджету від мінімізації.

По-третє, зникає проблема з відшкодуванням податку експортерам, оскільки вони при закупівлі матеріалів не платять податків, що мають бути вирахувані.

По-четверте, цей податок не створює перешкод для спеціалізації виробництва, є нейтральним щодо підприємств різних стадій виробничого ланцюжка, крім торгівлі.

Недоліки даного податку криються, в основному, у техніці оподаткування. На відміну від ПДВ та багатостадійного податку з обороту, одностадійним податком складно охопити відразу всю сферу реалізацію продукції.

Так, у США діє податок з роздрібного продажу, що відкриває можливість для мінімізації оподаткування операцій з оптового продажу. До речі, ця особливість непрямого оподаткування стала чинником популярності у США гіпермаркетів.

З огляду на зазначене, дослідник приходить до висновку про безальтернативність ПДВ для податкової системи України сьогодні.

?Поставте своє запитання
Популярні податкові теми
Запитання можуть ставити лише зареєстровані користувачі
Вхід/Реєстрація
Поставте Ваше запитання, і ми відправимо відповідь Вам в особистий кабінет найближчим часом.
Відправити